Як Садовий дозволив роздерибанити 24 гектари в районі Під Голоском у Львові

Це історія про те, як міську громаду Львова «розвели» на 24 гектари землі. Хто від цього виграв, хто програв, і якою була роль міського голови Андрія Івановича Садового. Чи міг він взагалі зупинити земельний дерибан?

Вона почалась ще вісім років тому, але дійшла до свого логічного завершення лише кілька тижнів тому. Міська рада послідовно, кілька років поспіль, роздавала земельні ділянки буцімто учасникам садового товариства. Насправді ж земля в результаті простої схеми опинилась у власності забудовників, які, вочевидь, зведуть на місці дачних ділянок ще кілька багатоповерхівок, пише LVIV.MEDIA

Отже, йдеться про мікрорайон «Під Голоском» — це північна околиця Львова. Колись мальовниче урочище внаслідок жадібності забудовників і недбалого міського планування зараз перетворилось на район багатоповерхової забудови. Настільки щільної, що його стали називати «львівським Шанхаєм». Мешканці, які купили тут собі житло, пікетують міську раду, перекривають дороги, і подають судові позови. Вони вимагають припинити зводити тут багатоповерхівки і почати будувати дороги, школи, дитячі садочки, медичні заклади, каналізаційні мережі. Тобто, все те, без чого собі неможливо уявити комфортного міського життя. Що ж, у нас для місцевих мешканців погані новини. Схоже, житла тут буде ще більше. Але давайте про те, з чого все починалось.

Перший крок для реалізації схеми «віджиму» землі у громади. Реєструємо кооператив. У нашому випадку це садове товариство «Підголоско». Воно було зареєстроване ще у грудні 2014 року і майже відразу почало користуватись особливою прихильністю Львівської міської ради, яка щедро обдаровувала його членів міською землею. Уже за півроку після заснування товариство «Підголоско» отримує від неї дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Фактично це перший крок для приватизації землі. Йдеться про нові ділянки поруч з тими, які уже були відведені під забудову.

Йдемо далі. Грудень 2018 року. Члени кооперативу отримують у приватну власність задарма! першу землю — 27 ділянок, а це — понад два гектари львівської недешевої землі. А все заради будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків. Ну, тобто ідея така — були собі дачники, вирощували фрукти і ягоди, а тепер хочуть побудувати собі будиночки, чому б і ні. Серед списку цих дачників є прізвища, які багато скажуть людям, що цікавляться місцевою політикою. Наприклад, Юрій Ломага, тоді ще не депутат міської ради, але вже юрист і бізнес-партнер відомого бізнесмена і на той час депутата міської ради Григорія Козловського. А також родичі ще одного теперішнього міського обранця — Олексія Різника, який теж є адвокатом і партнером Козловського.

Далі приватизація земельних ділянок стає на конвеєр. Квітень 2019 року — члени садового товариства отримують ще понад гектар. Жовтень того ж року — ще понад 7 гектарів. Далі у Львівській міській раді змінюється склад — туди приходять уже згадані вище Різник і Ломага. Новий депутатський склад не втрачає прихильності до товариства «Підголоско». Квітень 2021 року — воно отримує понад чотири гектари для будівництва доріг. Липень 2021 року — ще понад три гектари, а це 37 ділянок під житло. І врешті грудень 2021 року — ще понад 5 гектарів на дороги. Отже три роки роботи із міською владою — і у приватній власності понад ста членів садового кооперативу задарма опиняються понад 24 гектари міської землі. Можна починати будувати собі особняки. Хіба не для цього влада виділяла землю?

Таки ні. Усі виведені з власності громади ділянки консолідовано стають власністю однієї фірми. Це ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИСТЕЦЬКО- ВИСТАВКОВА ГАЛЕРЕЯ „ПРОСТІР“ », яке в лютому цього року було перейменоване на ТОВ «ФЛО ЛЬВІВ». Схоже, саме ця фірма стала головним бенефіціаром земельної оборудки. Хто за нею стоїть?

Засновником товариства у 18 році був той-таки Юрій Ломага. У грудні 2020-го року власником фірми став Орест Білько — непублічний чоловік, втім, за даними «Наших грошей. Львів», він уже мав досвід, скажімо так, операцій із нерухомістю, пов’язаних з Різником та Ломагою. Зміна власника фірми, до речі, збіглася в часі з місцевими виборами. Юрій Ломага у той час якраз набував повноважень міського депутата, і, можна припустити, позбувся активу, щоби не мати конфлікту інтересів. Чи є Орест Білько справжнім власником фірми, чи лише підставною особою — ми не знаємо. Та хто б не стояв за фірмою, Білько став одноосібним власником всіх ділянок. Громадяни, щойно отримавши землю, продавали її одній і тій же ж фірмі. А кількадесят людей навіть ставали співвласниками товариства. Ненадовго — на кілька тижнів. Припускаємо, для того, щоби внести свою землю у статутний фонд компанії, а потім — вийти з неї уже без землі. Бізнес-план — так собі. Звісно, якщо ти не підставна особа.

Отож, станом на листопад минулого року всі землі, роздані міською радою забезплатно, опинились у власності однієї фірми. І тут є ще один нюанс. На території, яку депутати роздавали так званому кооперативу «Підголоско», ще з радянських часів діяв справжній дачний кооператив з іншою назвою — «Пролісок». Ділянки під дачі люди отримали ще в шістдесятих роках минулого століття. Але всі намагання його членів отримати дачі в постійне користування чи у приватну власність були марними. Міські депутати вирішили, що їхні дачі мають належати іншим людям. І справді, навіщо тримати у місті сади, якщо їх можна забрати у людей, вирубати і забудувати житлом. І бажано — багатоповерховим.

Далі ще одна дуже важлива і дуже загадкова деталь. На детальному плані території цього мікрорайону ділянки, про які ми говоримо, у зоні садибної житлової забудови. Це значить — не більше трьох поверхів.

А на кадастровій карті вони вже мають інше призначення — для будівництва багатоквартирних житлових будинків. Що це таке — можемо побачити зовсім поруч. Як так сталось — незрозуміло. Адже у відкритому доступі на сайті міської ради є лише старий детальний план території. Доступ до змін, які в нього вносили — закритий. Схоже, міська влада не хоче, щоби львів’яни знали, де виростуть наступні багатоповерхівки.

Отож, ми маємо орієнтовно 24 гектари, з яких понад 12 можна забудувати багатоквартирним житлом. Це земля, яку втратила громада Львова. Ці ділянки формально були вільними від користувачів, і міська рада могла б продати їх на аукціоні. Скільки грошей втратила міська громада точно сказати важко, але можемо прикинути ціни на львівську землю.

У серпні 2021 року у Львові був великий земельний аукціон. Продавали землю під житлове будівництво, теж на північних околицях міста. Ціна коливалась від 17 до 41 мільйона гривень за гектар. Беремо найменшу ціну, множимо на 12 з половиною гектарів розданих задарма ділянок. Виходить 218 мільйонів гривень. Цієї суми вистачило б, щоби побудувати принаймні одну міську школу. І ще на один дитячий садок вистачило б. І це без 10 гектарів землі, подарованих під автомобільні дороги.

Але гроші отримала не громада міста, а приватні підприємці. За даними «Наших грошей. Львів», упродовж березня, квітня і травня компанія «ФЛО Львів», орієнтовно за 190 мільйонів гривень, продала усі свої ділянки. Новими власниками стали 5 фірм, що об’єднані спільними власниками. Це Андрій Угрин, Андрій Криницький, Ярослава та Ірина Вітики. Їх між собою пов’язує спільний будівельний бренд «Аурум» — досить відомий у Львові забудовник. А якщо забудовники купують землю, призначену під забудову, то неважко здогадатись, що вони її у підсумку забудують. Товариство «ФЛО Львів» і кооператив «Підголоско» — ліквідовуються. Що ж, вочевидь, свою функцію ці юридичні особи виконали.

Це — формальна сторона історії. Бізнес є бізнес і він завжди хоче заробити. А якщо ти забудовник, то щоб заробити — тобі потрібна земля, щоб на ній продавати квадратні метри. Та давайте подивимось на людей, які приймали рішення і віддавали землю ніби-то задарма. А може і ні? Беззаперечним фактом є лише те, міську громаду «розвели» на 24 гектари.

Міська влада виводила землю поступово, і для цього знадобилось шість результативних голосувань депутатів. Основним лобістом була, звісно, партія Петра Порошенка — у попередній каденції це був Блок Петра Порошенка, у теперішній — «Європейська Солідарність». І це не дивно, адже саме від цієї політичної сили у Львівській міській раді засідали і Юрій Ломага, і Олексій Різник — люди, які мабуть, мали резон вболівати за успіх цього проєкту. Але коли у порошенківців не вистачало голосів, їм завжди, кожного разу, допомагали здавалося б непримиренні опоненти. Бодай трохи голосів, але завжди — достатньо, щоби врятувати справу.

Я маю на увазі «Самопоміч» — партію, засновану міським головою Львова Андрієм Садовим. Тобто, «Самопоміч» своїми мандатами підпирала «потрібні» рішення земельного дерибану. Без їх «багнетів» землю неможливо б було «вивести» у громади міста у потрібне русло. Ось наприклад, протокол голосування 9 липня 2021 року, яким під членів кооперативу вивели більше трьох гектарів. Бачимо, що фракція «Європейської Солідарності» максимально мобілізувалась — підтримує в повному складі. Решта фракцій — теж підтримують, хоча й не так одностайно. Однак для позитивного рішення потрібно, щоби «за» проголосували не менше двох третин депутатського складу. Тобто 43 голоси. «Самопоміч» ж дає лише три голоси. В результаті — 44 «за». Але саме голосів від «Самопомочі» вистачило, щоби земельний дерибан відбувся. Бо без них земля б залишилась у власності громади міста. Ось так політичні протиріччя відходять на задній план, коли треба роздати міську землю — тим, кому треба.

Втім була у міській раді одна людина, яка могла б врятувати урочище «Під Голоском». Це, власне, сам міський голова Львова Андрій Садовий. Давайте подивимось, яку позицію він займав під час голосувань таких важливих для громади міста голосувань. Погодьтесь — позиція Садового у такому питанні надзвичайно важлива!

• 20 грудня 2018 року — перша роздача землі буцімто садовому товариству «Під Голоском». Андрій Садовий — відсутній.
• 25 квітня 2019 року — друга роздача землі. Андрій Садовий присутній, але не голосує.
• 10 жовтня 2019 року — третя роздача землі. Андрій Садовий — відсутній
• 22 квітня вже 2021 року — четверта роздача землі. Андрій Садовий — відсутній.
• 9 липня 2021 року — п’ята роздача землі. Андрій Садовий — відсутній
• 23 грудня 2021 року — фінальна роздача землі. Андрій Садовий, вгадайте що? Правильно! Відсутній!

Схоже, у досвідченого міського голови Андрія Садового є феноменальна здатність вчасно зникати із сесійної зали у найвідповідальніші та найважливіші моменти, які стосуються життя простих львів’ян. У цьому є своя логіка. Якщо ти проголосуєш хоч за, хоч проти — тебе можуть спитати про твої мотиви. А так — був зайнятий невідкладними справами, бозна що там депутати без мене натворили. Але якщо Андрій Садовий послідовно, шість разів поспіль дивиться в інший бік, коли майно його громади «дерибанять», в тому числі, депутати його ж фракції, то виникають підозри, що він якщо не в темі, то в курсі цієї історії.

Зрештою, жодну ухвалу про роздачу 24 гектарів землі на «Під Голоском» міський голова Андрій Садовий не ветував. Він має такі повноваження, і вміє ними користуватись. Але — не цього разу. Чому? Ми запитали про це самого Андрія Садового.

За його словами, він ветував і ветує дуже багато ухвал. Але якщо до деяких з них не має зауважень його юридичного департаменту, то йому некоректно їх ветувати заради самого ветування. На його думку, якщо ухвала на думку мешканців міста чи правоохоронців не відповідає чинному законодавству, то можна звертатися до суду.

Постає ще одне питання: «Як земля, виділена для садибної забудови стала землею під багатоквартирне житло?» На нього Андрій Садовий відповідає наступним чином: «Це потрібно питатися тих, хто це робив. Я взагалі вам пропоную оформити запит і скерувати його офіційно в міську раду тим, хто може брати участь в розслідуванні даних процесів. Максимальна публічність і відкритість».

Щодо максимальної відкритості — нагадаємо лише, що міська рада закрила доступ до детальних планів території.

Міська рада за невтручання міського голови Андрія Садового забирає у громади і безкоштовно роздає 24 гектари території міста. Формальні власники ділянок передають їх у власність одній фірмі. Із такою швидкістю і одностайністю, яка дозволяє припустити, що вони є підставними особами. Фірма, пов’язана з депутатом міської ради змінює цільове призначення землі і продає ділянки, «наварюючи» майже 200 мільйонів гривень. Мер Андрій Садовий каже, що все законно. Якщо комусь не подобається — ідіть до суду.

Що ж, ніхто і не береться стверджувати, що міська рада чи Андрій Садовий порушили закон. Схема із садовими, або дачним, або гаражними кооперативами — дуже популярна в Україні саме тому, що дозволяє «дерибанити» землю без формального порушення закону. Але крім законних і незаконних рішень бувають ще рішення корисні і шкідливі для громади. Наша особиста думка — ця історія шкідлива.

І ми не стверджуємо, що це історія про корупцію. Можемо припустити, що міська земля стала предметом якихось домовленостей між різними політичними силами у міській раді. Але якщо платою за голоси в сесійній залі стають гектари під забудову — то місто Львів від цього стає не кращим, а лише гіршим. І так з року в рік. Бо зауважень в юридичного департаменту міста немає.