Хто такий Станіслав Кравченко. Досьє на нового голову Верховного Суду

Верховний суд, що оскандалився через нещодавнє викриття свого голови Всеволода Князєва на багатомільйонному хабарі, недовго залишався без керівника. Сьогодні на цю посаду було обрано голову Касаційного кримінального суду 56-річного Станіслава Кравченка. За результатами таємного голосування він отримав 108 зі 148 голосів учасників пленуму Верховного суду. Кравченка обрано строком на чотири роки.

Поспіх в обранні нового голови викликав низку претензій з боку як громадських антикорупційних організацій, так і самих суддів. Так, дехто з претендентів на посаду заявив, що в них не було часу, ані щоб поспілкуватися щодо підтримки своєї кандидатури з іншими колегами, ані щоб зібрати власну команду, з якою йти на ці вибори. Деякі судді нарікали, що взагалі дізналися про засідання пленуму в останній момент та пропонували його перенести. Певні застереження викликав і той факт, що в обранні нового голови брали б участь судді, які могли бути замішані в «темних справах», які процвітали в суді за старого керівника. Тільки рішення у скандальній справі щодо Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, через яке й полетіла голова Князєва, приймало 18 суддів, і це може бути тільки верхівкою айсбергу.

Проте головуючий на пленумі як суддя з найбільшим стажем Дмитро Луспеник наполіг, що голову суду треба обрати якомога швидше, аби не допустити зовнішнього втручання у внутрішні справи суду. Під зовнішнім втручанням малися на увазі влада та міжнародні партнери, що могли встигнути нав’язати свої кандидатури.

Ще один аргумент для якомога скорішого вирішення кадрового питання – те, що голова Верховного Суду за посадою має бути присутній у складі Вищої ради правосуддя, яка обиратиме новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Цікаво, що претензії правоохоронців до попереднього керівництва суду полягали зокрема в тому, що воно готувало змову задля впливу на членів конкурсної комісії та кандидатів на посади членів ВККС.

У результаті «за» проведення пленуму, на якому розглядалися виключно кадрові питання, проголосувало 119 суддів, проти – 24.

Заздалегідь був відомий квартет головних претендентів на посаду голови Верховного Суду –  судді Касаційного адміністративного суду Альберт Єзеров і Наталія Коваленко, голова Касаційного кримінального суду Станіслав Кравченко та суддя Касаційного господарського суду Іван Міщенко. Показово, що двоє з них – Коваленко та Міщенко – голосували проти проведення пленуму, що досить красномовно свідчило про їхню оцінку власних шансів. Фаворитом же був найбільш статусний з цієї четвірки – Станіслав Кравченко. Він був єдиним серед кандидатів, на чию палку промову відреагували оплесками.

Презентуючи свою кандидатуру, Кравченко наголосив, що його досвід в кримінальній юстиції важливий в умовах, коли на першому місці в порядку денному стоять міжнародні злочини, колабораціонізм та інші справи, пов’язані з російською агресією. Водночас він застеріг від кардинальних реформ у Верховному Суді, проте пообіцяв зробити цей орган повністю прозорим. Як показали результати таємного голосування, своїми обіцянками Кравченко переконав присутніх.

Хто такий Кравченко?

Новий голова Верховного Суду народився 5 березня 1967 року в селі Одинці Козелецького району Чернігівської області.

У 1991 році він закінчив Українську юридичну академію ім. Дзержинського за спеціальністю «правознавство» (нині — це харківський Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого). Після завершення «вишу» стажувався у себе на батьківщині в Козелецькому районному народному суді Чернігівської області, а з 1993 по 2002 рік очолював Козелецький райсуд.

У 2002 році переїхав до столиці – став суддею Апеляційного суду міста Києва. На цій посаді Кравченко «прославився» тим, що разом із суддею Слиньком в 2003 році звільнив з-під варти під підписку про невиїзд сумновідомого вбивцю Георгія Гонгадзе Олексія Пукача, який потім утік. За словами ексадвоката Пукача Сергія Осики, до його звільнення з-під варти міг бути причетним особисто тодішній президент Леонід Кучма, який не бажав просування в розслідуванні тієї справи.

У 2011 році Кравченко був обраний суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а в 2014-му призначений на посаду заступника голови цього суду. Цей суд вважався дітищем одіозного соратника Віктора Януковича Андрія Портнова.

Суддею Верховного суду Кравченко, як і Князєв, був обраний в момент його створення – в 2017 році. Тоді до його кандидатури мала низку претензій Громадська рада доброчесності, яка затвердила висновок щодо його невідповідності критеріям доброчесності і професійної етики. Серед підстав – незадеклароване майно в деклараціях різних років (земельна ділянка площею 900 кв. м в Козельці та будинок), а також ухвалення рішення у складі колегії суддів з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після цього судового рішення український громадянин звернувся до Європейського суду з прав людини, який у 2015 році частково задовольнив його претензії у справі «А.В. проти України».

Але все це не завадило Кравченку у 2017 році не тільки потрапити до Верховного суду, а й очолити Касаційний кримінальний суд і в 2021 році бути обраним на цю посаду повторно. Тепер він – голова всього Верховного Суду. Як подейкують, аби отримати таку потужну підтримку своєї кандидатури, Кравченко пішов на прийом на грані фолу – пообіцяв суддям прискорити отримання квартир, які передбачені суддівськими гарантіями.

Після того, як Кравченко зайняв місце в президії, він намагався оголосити перерву задля консультацій щодо обрання собі заступника. Ця посада у Верховному Суді вже давно є вакантною. Але розгляд цього питання перенесли на інше засідання.

Персона нового голови Верховного суду та спосіб його призначення, м’яко кажучи, не викликали захоплення у численних громадських організацій, що прискіпливо слідкують за судовою реформою. Поки що Кравченко зовсім не скидається на того Геракла, який має чистити «авгієві стайні» після свого попередника.

Втім, до того ж Князєва, поки він не шокував всіх пакетами з грошима в своєму кабінеті, було мінімум претензій. Можливо, новий голова з таким багаторічним стажем зуміє піднести сюрприз, але вже зі знаком «плюс».

Павло Вуєць, «Главком»