11-річна вінничанка зібрала гроші на машину для фронту, продаючи на вулиці ляльки

З мотанок переключилася на майстер-класи

День 11-річної Кіри Король із Вінниці розписаний буквально щохвилини. Від самого ранку дівчинка біжить різними школами – проводить для інших дітей майстер-класи з виготовлення свічок. Потім – уроки, навчається у другу зміну. Після школи – підготовка матеріалів для наступного майстер-класу. І потім до пізньої ночі робить домашні уроки – Кіра зберігає перші позиції щодо успішності у класі, і ще залишається час на те, щоб бути старостою.

Незважаючи на втому, Кіра не має наміру зупинятися, адже нею рухає бажання допомогти нашим військовим на передовій. Усі гроші, зібрані на майстер-класах, йдуть на їхні потреби. Дівчинці довелося залишити навіть улюблене хобі – танці, якими вона серйозно займалася. Що вже говорити про прогулянки з друзями... На них часу в тісному графіку дитини, яка виросла під час війни і втратила на ній дядька, не залишається.

– Раніше Кіра збирала гроші для військових, продаючи ляльки-мотанки у патріотичних забарвленнях – як і свічки, – згадує у розмові з KP.UA початок волонтерської діяльності мама Кіри Король Людмила. – Сама навчилася робити їх через інтернет рік тому – і мене навчила. За день вона могла зробити до 50 ляльок! Їх Кіра продавала на вулиці біля ТРЦ. Перші 20 тисяч гривень, зібрані таким чином, вона відвезла до фонду Притули.

Побачивши пізньої осені в сутінках дівчинку, яка продавала під торговим центром ляльки за 100 гривень на допомогу ЗСУ, про неї написав пост у соцмережах один із місцевих волонтерів. Справа пішла бадьоріше. Але коли похолодало, Кіра переключилася на майстер-класи – їх можна проводити у теплі.

Відвідувала поранених у лікарні

Днями з двору школи, де навчається Кіра Король, військові поїхали на купленому за зібрані нею гроші позашляховику прямо на фронт – у Луганську область. Машину захисники обирали самі – сказали, що саме така їм зараз потрібна найбільше. Це старий дизельний позашляховик на високих колесах, який допомогли дівчинці купити та відремонтували вінницькі волонтери.

- Я хотіла, щоб машина поїхала саме на передову і щоби обов'язково служила вінницьким військовим, - зізнається школярка.

Близьке знайомство з лякаючим поняттям «війна» для Кіри почалося у березні минулого року, коли на фронт добровольцем пішов її дядько Максим. Чоловік загинув через рік, у березні, під Бахмутом. Але бажання Кіри бути причетною до спільної великої справи – допомоги військовим та фронту, народилося ще, коли він служив.

Кірина мама – фельдшер на «швидкій». Після роботи ділилася з донькою лікарняними буднями, розповідала про поранених солдатів, яких привозили, зокрема, до Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова.

- Цей біль передався їй, хоча вона і так дуже чуйна дівчинка, - зітхає мама Кіри. - Вона захотіла підтримати хлопців у лікарні. Принесла їм ляльок, шоколадки, написала віршики, намалювала малюнки. Хлопці зворушились. Один сказав, що тепер завжди носитиме з собою її ляльку. Кіра була під враженням після того візиту – вирішила й надалі відвідувати солдатів та допомагати їм. Адже далеко не всі з них з Вінниці та області, є такі, до яких ніхто не приходить.

У школі також організували збір різних приємних та необхідних дрібниць для військових – солодощів, шкарпеток, малюнків, тушонки, чаю та кави. Діти хотіли, щоб військові відчули їхню підтримку.

Хоче стати айтішником

Як і багато дітей, що зіткнулися з війною, Кіра – не по-дитячому серйозна, вражає дорослих своїми думками та висновками.

– Вона переживає за військових, за тих, хто на передовій, і дуже поважає їх, – наголошує мама Кіри. - А те, що треба допомагати людям, вона перейняла в мене, адже я медик. Часто разом зі мною вивчає, як надавати людям допомогу у різних ситуаціях.

Кіра та інші школярі беруть участь і в ярмарках, на яких збирають гроші, продаючи печиво, свічки, ляльки... Іноді гроші передають, наприклад, на ремонт шкіл у східних областях.

Незважаючи на втому, дівчинка не планує зупинятися. Каже, волонтерство – це її крила.

- Я обов'язково йтиму далі, як я можу стояти осторонь? - дивується Кіра Король.

Пов'язувати своє майбутнє зі службою в армії школярка не планує – хоче стати айтішником. З математикою в неї стосунки склалися – до пізньої ночі можуть сперечатися з татом про різні способи вирішення однієї й тієї ж задачі. Мріє, щоб у майбутньому вона мала свою фірму. А ще – п'ятиповерховий особняк з басейном, кіньми, численними тваринами та власним автопарком. Звісно, все це – після війни.

– А першу зарплату передам у притулок для собак та кішок, – будує плани Кіра.

Зупинятись у волонтерстві дівчинка не збирається. Хіба що влітку влаштує собі невеликий перепочинок – поїде до бабусі і допомагатиме мамі, яка ось-ось народить їй сестричку. А поки що – повним ходом йде збір коштів на потреби ЗСУ. Що буде наступним – ще не визначились, може, ще одна машина, а може – тепловізор. Залежить, чого на той момент більше потребуватимуть військові.