Війна в океані. Чому США повинні інвестувати все більше в далекобійну зброю

Коли військовий льотчик у казармах цитує фільм "Top Gun", він купує пиво на всю ескадрилью. Ми готові до таких жертв. "Він занадто близько для ракет, Гасе. Я переходжу на кулемети". Це культова, але застаріла цитата. З появою і розгортанням супротивником крилатих і балістичних ракет великої дальності відстані, з яких вороги можуть атакувати сили США і союзників, значно збільшилися. Ми вважаємо, що ера боєприпасів малої дальності в конфліктах між рівними супротивниками практично закінчилася.

Фокус переклав статтю Джоша Портцера та Джонатана Госселіна про те, чому важливо більше інвестувати у зброю великої дальності.

Як зазначає командувач військово-морських операцій у своєму Навігаційному плані на 2022 рік, "для створення динамічних ланцюжків ураження, необхідних для [розподілених морських операцій], ми маємо модернізувати й інтегрувати існуючі можливості нанесення далекобійних ударів, зіставляючи нашу аналітику, прототипи, експерименти, документацію за вимогами і розвиток можливостей".

ВМС США повинні придбати більше далекобійних вогневих засобів. Їм необхідна ця зброя для відбиття і знищення загроз, які швидко поширюються на Індо-Тихоокеанському та Європейському театрах. Диверсифікувавши свій портфель ударних можливостей для авіаносного крила, ВМС можуть надати командуванню більше знарядь, здатних вести вогонь на відстанях, що виходять за радіус оборони противника. P-8A Poseidon — багатоцільовий морський патрульний літак, що пропонує ВМС платформу, здатну створювати ланцюжки ураження для прямої атаки або допомагати авіакрилу авіаносця, передаючи дані іншим ударним літакам.

Міністерство оборони має наслідувати приклад ВМС, прийнявши і повноцінно інвестувавши в більшу кількість вогневих засобів великої дальності, до того ж на більшій кількості платформ. P-8A — сприятлива платформа для демонстрації того, як дальність ураження на багатоцільовому літаку може розширити можливості США в Індо-Тихоокеанському регіоні. Поки міністерство розглядає перспективні засоби дальнього вогневого ураження в майбутньому, існує кілька шляхів, за допомогою яких можна домогтися фінансової ефективності. Практичне проведення аеродинамічних випробувань знизить вартість впровадження нових можливостей зброї на широкому спектрі платформ. Вибір озброєнь, які можуть нести різні платформи, дозволяє отримати економію від масштабу (на додаток до оперативних переваг, які дають такі розширені концепції комбінованого застосування). Нарешті, подальше застосування програми багаторічних закупівель не тільки дозволить збройним силам США ефективніше закуповувати більше зброї, а й стане сигналом довіри для їхніх безцінних партнерів у промисловості.

Суперники

Існує тенденція називати суперництво з Китаєм сучасною холодною війною. Однак виклики, що стоять перед США, змінилися з 1991 року. Противники США розвинули можливості нанесення ударів за межами видимості, що стало можливим завдяки просунутому націлюванню через вузли та мережі. Ці можливості мають вивести американські літаки і кораблі за межі досяжності більшості видів зброї, яка доставляється з повітря, що ускладнить проведення великої повітряної атаки. На озброєнні Ракетних військ Народно-визвольної армії Китаю стоять балістичні ракети DF-21 і DF-26. Ці ракети призначені для доставки ядерних або звичайних боєзарядів по морських і наземних цілях, використовуючи балістичні траєкторії польоту на великі відстані з високою швидкістю. Військово-морські сили Народно-визвольної армії також інвестували у нарощування власної потужності, отримавши численні протикорабельні крилаті ракети і ракети класу "земля-повітря". Очікується, що до 2025 року чисельність військово-морських сил Китаю перевищить 400 бойових одиниць.

Росія також розробила серію крилатих ракет у сімействі систем класу "Калібр". Режим президента Володимира Путіна зберігає потужну протиповітряну оборону і наразі розгортає крилаті та балістичні ракети повітряного базування, щоб тримати під прицілом цілі ВМС США.

P-8A Poseidon: приклад використання гнучких ланцюжків ураження та великої дальності ударів

Повітряне крило авіаносця, без сумніву, є центром ваги для нинішніх і майбутніх ВМС. Однак винищувачі обмежені вагою далекобійної зброї. Додаткова вага зменшує дальність польоту і час перебування винищувачів у повітрі. Що більша вага винищувача, то більше палива і частіші дозаправки йому потрібні. Танкери вразливі для атак, і ВМС не можуть припускати, що логістика театру бойових дій залишиться неушкодженою. Хоча MQ-25 Stingray дасть авіаносцю додаткову (і вразливу) можливість органічного дозаправлення й у такий спосіб збільшить його летальну міць, ця програма досі перебуває на етапі розробки (втім, слід сказати, вона стрімко розвивається). Винищувачі залишаться незамінними для несення протикорабельних ракет великої дальності та виконання завдань контролю над морем. Однак наявність диверсифікованого портфеля засобів ураження допомагає управляти ризиками, і P-8A володіє невід'ємними перевагами, які дадуть командирам більше можливостей.

Гнучкий ланцюжок ураження P-8A

P-8A Poseidon — це воєнізований Boeing 737, що виконує різноманітні завдання. Його три основні компетенції:

• протичовнова боротьба;
• боротьба з надводними суднами та розвідка;
• спостереження та рекогностування.

Здатність P-8A збирати розвідувальні дані, а також поширювати їх численними мережами призводить до двох примітних результатів. Він може надати дані про ціль та інформацію про навколишні морські шляхи польоту винищувачам або кораблю, які потім завдадуть удару по цілі. Крім того, P-8A може знайти, зафіксувати, відстежити, націлити, уразити і в цілому оцінити стан ворожого підрозділу. Таким чином, P-8A має гнучкий ланцюжок ураження, якого немає у багатьох військово-морських підрозділів. Він може виконувати "первинне" і "вторинне" завдання ланцюгів ураження або обидва з них разом. Уражаючи віддалені цілі за допомогою P-8A, ВМС отримують явну перевагу розподіленого вибору. Командир ударної групи може вести атаку на підрозділ, що базується на авіаносці, причому P-8A надає дані для наведення на ціль за горизонтом. Або ж командир може направити своє авіакрило на боротьбу з іншими загрозами, доручивши P-8A самостійно нейтралізувати конкретну загрозу з великої відстані. З великою кількістю варіантів вибору простір прийняття рішень командира збільшується, що призводить до неоціненного зростання потенціалу маневрування. Хоча генерал Джо Данфорд мав на увазі набагато ширшу картину воєнних дій, що охоплює кібер- та інформаційну сфери, як він стверджує, швидке управління простором ухвалення рішень має першорядне значення, враховуючи швидкість сучасної війни.

P-8A має витривалість і вантажопідйомність для доставки декількох видів зброї великої дальності

P-8A може нести п'ять боєзарядів у внутрішніх відсіках, а також на чотирьох крильових і двох центральних підвісах. Теоретично можливо подвоїти дві ракети на одному крильовому підвісі за допомогою з'єднувального пілона, що дає вісім можливих крильових підвісів (звісно, залежно від вагової категорії та льотних випробувань). Хоча ВМС ще не провели повноцінне техніко-економічне обґрунтування для комбінування різних вагових категорій на підвісах P-8A, існує потенціал для вивчення таких варіантів, як завантаження зброї вагою понад 1300 кг на центральний підвіс літака. Вивчення розширення можливостей з перевезення та застосування зброї може відкрити шлях для більш летальних видів озброєнь, які ВМС можуть використовувати для всіх своїх сил. Залежно від результатів такого дослідження P-8A зможе наслідувати приклад авіакрила авіаносця зі збільшенням арсеналу дальнього вогню США. Це примітно не тільки тому, що збільшується загальна кількість ударів (і кутів їх нанесення, що ускладнює калькуляцію ризиків супротивником), а й тому, що це розумне бізнес-рішення для великих ВМС. Як ми переконаємося пізніше, більша кількість однакової зброї, як правило, є більш вигідною покупкою, ніж кілька видів зброї, придбаних у менших кількостях.

P-8A також може нести велику кількість палива. Як правило, літак здатний перебувати в повітрі протягом 10 годин і має можливість дозаправки у повітрі. У цьому відношенні ВМС виграють, оскільки P-8A — майно військово-морських сил. Розміщення такого потенціалу виключно у складі ВМС (принаймні на випадок необхідності) дає військово-морським командирам упевненість у тому, що засоби, які вони хочуть задіяти, залишаться в їхньому розпорядженні як до, так і після завершення місії без ризику перерозподілу завдань. Крім того, літаків P-8A величезна кількість, що збільшує перевагу ВМС у розподілених морських операціях і, отже, в розподіленому виборі ланцюжків ураження. Більша кількість P-8A, задіяних на театрі воєнних дій, означає підвищену розподіленість операцій, що, зі свого боку, означає більшу кількість географічних зон ризику для супротивників США. Ми опиняємося в бойовому просторі під гаслом "більше — значить краще".

P-8A має відкриту архітектуру, вбудовану у його програмне забезпечення

P-8A працює на базі програмного забезпечення Tactical Open Mission Software компанії Boeing, що дозволяє легко додавати на літак додаткове озброєння. У міру вдосконалення програмного забезпечення розробники можуть розробляти та інтегрувати додатки для операторів, які використовуватимуться на P-8A для планування місій та спільної роботи людини і машини.

Інтерфейс також дозволяє P-8A використовувати різні види зброї від різних оборонних компаній. Raytheon виробляє легку торпеду MK-54, а McDonnell Douglas (тепер Boeing) – ракету AGM-84 Harpoon. Зовсім недавно P-8A розширив свій летальний діапазон завдяки випробуванням ракет великої дальності AGM-158C Long Range Anti-Ship Missile виробництва Lockheed Martin. Керівник програми PMA-242 нещодавно згадав про проведене дослідження з вивчення бойового потенціалу оснащення P-8A вдосконаленою протирадарною керованою ракетою збільшеної дальності AGM-88G виробництва Northrop Grumman. Вся ця зброя інтегрується або буде інтегрована в P-8A через відкриту архітектуру програмного забезпечення місії. Хоча така інтеграція пов'язана з фінансовими витратами, сам процес досить простий. Використання одного й того самого базового програмного забезпечення також забезпечує спрощену, знайому архітектуру для оператора незалежно від виду зброї.

Швидке придбання далекобійної зброї для потенційного конфлікту

ВМС потребують далекобійної зброї, і її встановлення на багатоцільові літаки з великою тривалістю польоту, такі як P-8A, може істотно підвищити летальність авіакрила авіаносця. У зв'язку з цим ми вважаємо, що Міністерство оборони може використовувати кілька напрямків для підвищення летальності при одночасному зниженні витрат.

Проводити аеродинамічні випробування віртуально за допомогою суперкомп'ютерів

Розробка і створення прототипів зброї може бути вартісною, але часто не береться до уваги фактор випробувань зброї – включно зі всілякими механічними випробуваннями, необхідними для демонстрації аеродинамічної стабільності та характеристик випуску. Нині спостерігається зміна концепції, спрямована на перенесення більшої кількості випробувань у віртуальну сферу. Суперкомп'ютери можуть радикально змінити методи роботи Міністерства оборони, і, що не менш важливо, вони вже існують. Наприклад, High Performing Computing Modernization Program – це компанія, яка використовує суперкомп'ютери для проведення різних видів льотних випробувань за допомогою віртуального моделювання. Платформі, що перебуває на середньому етапі свого життєвого циклу, важче залучити бюджет на дослідження та розробки для фінансування льотних випробувань, якщо тільки вони не будуть забезпечені ззовні (і навіть тоді наявність літака для проведення випробувань та персоналу для польотів на ньому обмежена, а отже, може стати каменем спотикання). Суперкомп'ютер дасть змогу програмістам і компаніям спрямувати гроші на дослідження, пов'язані з розробкою зброї та програмного забезпечення, а не на реактивне паливо та відповідне технічне обслуговування літаків, які забезпечують фізичні випробування. Це стане ще більш актуальним, коли міністерства військово-морського флоту і оборони розширять список своїх далекобійних боєприпасів.

Вибір зброї з урахуванням різних стрільців

Протикорабельна ракета великої дальності є привабливою зброєю, оскільки її можуть нести безліч різних літаків. ВПС також прийняли цю ракету на озброєння. Це дає змогу Міністерству оборони розділити витрати на закупівлю між відомствами та програмами і значною мірою використати ефект масштабу. Нішева, дрібносерійна зброя може бути переконливою за своїми можливостями, але обмежувати купівельну спроможність усіх відомств. Крім того, однакова зброя дає змогу відточити способи її застосування на різних платформах, у різних відомствах та в різних партнерів.

Використання багаторічних закупівель

Крім "закупівель про запас", мають місце закупівлі зброї протягом кількох років. Багаторічні закупівлі дають змогу Міністерству оборони обійти деякі ризики, пов'язані зі щорічним укладенням контрактів (наприклад, щорічне збільшення різних витрат) для певних програм закупівель. Хоча передбачуваний відсоток економії витрат змінний, найімовірніше, він може становити від 5 до 10%. Це досить багато, адже порядок величини потенційно обчислюється сотнями мільйонів доларів за цілою низкою платформ. Не менш, якщо не більш важливим є те, що подальша вигода від використання цього інструменту сприятиме зміцненню довіри партнерів американської промисловості. Якщо промисловці знають, що зарплатному фонду на наступний рік нічого не загрожує, вони відчувають приплив енергії, яку промисловість може вкласти у виробництво зброї, а не в хеджування ставок на зміну виробничої лінії, якщо наступного року раптом не стане грошей. Сполучені Штати постійно говорять, що вони хочуть мати сильнішу промислову базу, — але це вулиця з двостороннім рухом.

Висновок

Якщо інвестиції в китайську і російську зброю показові для розвитку ведення морської війни, то наступний конфлікт розгортатиметься на величезних океанських відстанях. Стрілки ніколи не зустрінуться віч-на-віч. Не буде жодних (знову ж таки, вічних і знакових) "пересадок з кабіни в перевернуту кабіну" із наростанням ескалації. Тільки виходи гіперзвукової зброї, після яких відбудуться або сплески, або вибухи.

ВМС розуміють значення далекобійної зброї, про що свідчить той факт, що дальнє точне озброєння посідає перше місце в списку імперативів начальника військово-морських операцій. Ми вважаємо, що застосування цієї зброї на P-8A, а потім і на інших багатоцільових літаках у тандемі з авіакрилом авіаносця дасть старшим командирам безліч можливостей. Вони зможуть використовувати літаки для надання допомоги іншим у нанесенні ударів по цілях або виступати водночас сенсором і стрільцем, повністю замикаючи ланцюг ураження. Це дає командиру більше простору для прийняття рішень і, відповідно, більшу свободу маневру. Однак такий варіант важко реалізувати без багатоцільових літаків, що несуть далекобійну зброю.

Ми запропонували кілька ідей, які можуть допомогти впорядкувати ведення вогню на великих відстанях для кількох платформ у майбутньому. Хоча конфлікти, в яких ми брали участь, відбувалися у відкритому морі, наші сили, безсумнівно, є спільними — і при цьому об'єднаними! Відповідно, Міністерство оборони має право впливати на те, як американські збройні сили колективно ведуть вогонь на далекі дистанції. І для цього розумним першим кроком було б звернутися до Навігаційного плану ВМС.

Про автора

Старший лейтенант Джош "Мінкус" Портцер і старший лейтенант Джонатан "Дак Дак" Госселін є інструкторами з озброєння і тактики P-8A у ВМС США. Думки, висловлені тут, належать авторам статті.