Одержимі руки та ходячі мерці: вчені назвали п'ять надзвичайно рідкісних психічних захворювань

Завдяки старанням вчених всього світу, всі відкриття та дослідження, що відбуваються протягом століть, дозволили нам поринути у світ п'яти найнезвичайніших і найменш поширених синдромів у психіатричній літературі, пише Science Alert.

• Синдром Фреголі — названий на честь Леопольдо Фреголі, італійського актора, відомого своїми швидкими перевдяганнями на сцені. Синдром Фреголі призводить до того, що пацієнти переконані, що кілька людей насправді є однією і тією ж людиною, яка просто змінила свій зовнішній вигляд. Вони можуть сприймати цю переодягнену людину як загрозу або гнобителя. Зазвичай синдром Фреголі співіснує з іншими психічними захворюваннями, такими як біполярний розлад, шизофренія та обсесивно-компульсивний розлад, але він також може виникнути внаслідок черепно-мозкових травм або застосування ліків від хвороби Паркінсона — леводопи. Незважаючи на рідкісність цього захворювання (до 2018 року у світі було зареєстровано менше ніж 50 випадків), пізніші дослідження (2020 рік) припускають, що частота його виникнення серед постінсультних пацієнтів становить 1,1 відсотка. Антипсихотичні препарати можуть полегшити симптоми, хоча повного лікування не існує.
• Синдром Котарда — відомий також як "синдром ходячого трупа", синдром Котара проявляється у пацієнтів в ірраціональній вірі в те, що вони мертві, не існують або в них відсутні частини тіла. Своєю назвою він завдячує Жюлю Котару, французькому неврологу XIX століття, який вперше описав цей стан. Шизофренія, депресія і біполярний розлад підвищують ризик розвитку синдрому Котара, але деякі ліки, наприклад, противірусний препарат ацикловір, також пов'язані з цим захворюванням. Лікування зазвичай передбачає поєднання антидепресантів, антипсихотиків, стабілізаторів настрою та електросудомної терапії.
• Синдром чужої руки — виділяється в особливому царстві неврологічних розладів. Люди, які страждають на це захворювання, сприймають свою руку як незалежну, таку, що діє з власної волі, що змушує їх почуватися відокремленими від неї. Американський нейрофізіолог Джозеф Боген дав назву цьому синдрому, який уперше було визнано 1908 року, але чітко визначено лише на початку 1970-х років. Зазвичай він пов'язаний із порушеннями сенсорного опрацювання та дисоціацією від дій "чужої" руки, які інколи приписують зовнішнім духовним або позаземним впливам. Синдром може виникнути внаслідок деменції, інсульту, пріонної хвороби, пухлин, судом і деяких видів операцій на мозку за тяжкої форми епілепсії. Незважаючи на відсутність лікування, ефективне усунення симптомів можливе шляхом підтримання "чужої руки" в зайнятому стані, а також за допомогою таких методів лікування, як ін'єкції ботулотоксину і терапія дзеркальними ящиками. З прикладом подібної терапії можна ознайомитися у відео нижче:

• Синдром Екбома — названий на честь шведського невролога Карла Екбома, спричиняє тактильні галюцинації, за яких люди вірять, що їх мучать паразити, які часто відчуваються як комахи, що повзають під шкірою. Загальна кількість людей із цим синдромом залишається невідомою, хоча одна велика клініка США повідомляє про приблизно 20 нових випадків на рік. Більшість пацієнтів — жінки старше 40 років. Він пов'язаний з такими станами, як параноїдальна шизофренія, органічне захворювання мозку та невроз, а також може спостерігатися в осіб, які страждають на алкогольну абстиненцію, зловживання кокаїном, інсульти, недоумкуватість і ураження таламуса мозку.
• Синдром Аліси в країні чудес — також званий синдромом Тодда, спотворює сенсорне сприйняття людини. Люди, які страждають від цього синдрому, можуть сприймати предмети меншими або більшими, ніж вони є насправді, або бачити людей вищими чи нижчими, ніж вони є насправді. Ці спотворення часто спричиняють відчуття параної. Цей розлад найпоширеніший серед дітей і тих, хто страждає від мігрені. Оскільки синдром може викликати страх і паніку, відпочинок і розслаблення є запорукою успішного лікування. Незважаючи на свою загадкову природу, близько половини всіх, хто страждає на цей розлад, знаходять полегшення від своїх симптомів.

Незважаючи на рідкісність і складність цих синдромів, медична наука продовжує розкривати і краще розуміти їх. Кожен вивчений випадок і кожен пролікований пацієнт робить нас на крок ближче до створення ефективних методів лікування. В умовах таких незвичних і складних розладів пошук методів лікування є свідченням людської стійкості та самовідданості медичних працівників. У кінці тунелю завжди є надія, навіть якщо йдеться про найрідкісніші у світі захворювання. Пам'ятайте, що головне — це знання, і щодня ми дізнаємося все більше й більше.

Раніше Фокус писав про можливий порятунок під час панічної атаки. І це зовсім не паперовий пакет.