Як після окупації відновлюють інтернет і мобільний зв’язок. Репортаж із Півдня та Київщини

Під час окупації Херсона й активних бойових дій у частині Херсонської та Миколаївської областей люди залишалися без зв’язку. Окупанти навмисно обстрілювали телекомунікаційні вежі, викрадали обладнання та нищили мережі українських провайдерів.

Тепер на деокупованих територіях проводять розмінування, відновлюють пошкоджені будинки, налагоджують інфраструктуру. Уряд намагається заохотити людей повертатись у свої містечка та села і для цього розпочав пілотний проєкт із відбудови шести населених пунктів. Це Бородянка та Мощун (Київська область), Посад-Покровське (Херсонська область), Ягідне (Чернігівська область), Тростянець (Сумська область), Циркуни (Харківська область).

Складовою цієї відбудови є відновлення зв’язку та мереж. Інтернет-провайдери та мобільні оператори повертаються у звільнені місця. Утім, відновлювати інфраструктуру — дорого та складно. «Детектор медіа» разом із представниками Міністерства цифрової трансформації України та журналістами поїхав на Південь і поспілкувався з місцевими провайдерами про відновлення зв’язку та перший рік великої війни. У цьому матеріалі розкажемо про кілька прикладів роботи телекомунікаційників під обстрілами, в окупації та під час звільнення південних територій.

Лимани. Телекомунікаційна Чорнобаївка

Село Лимани на Миколаївщині ще називають телекомівською Чорнобаївкою. Базову станцію мобільного оператора Vodafone у цьому селі руйнували та відновлювали сім разів. Торік навесні Лимани опинилися на лінії фронту, тривали запеклі бої, ворог намагався прорватися до Миколаєва, однак йому це не вдалося.

Коли ми приїхали в Лимани, в селі було тихо. Яскраве сонце, зарості бузку, раз по раз дорогу перебігали сірі куріпки. Вежа та базова станція мобільного оператора розташована на березі водойми біля сільради. Будівлю обстрілювали весь квітень, її стіни та колони пошарпані дірками від куль. Зараз її відновлюють, уже відбудували поштове відділення, розташоване впритул до сільради. У цьому приміщенні був магістральний вузол телекомунікаційної мережі. Вежу мобільного оператора окупанти не зруйнували, однак базова станція пошкоджена кулями з усіх боків.

 Станція Vodafone у Лиманах, яку сім разів відбудовували

 Обстріляна сільрада в Лиманах

Наталія Панашій, староста сіл Лупареве й Лимани, розташованих поруч, емоційно розказує про те, як під час обстрілів село залишалося зі зв’язком:

«У Лиманах залишилося близько 200 жителів. І Vodafone віддав нам ключі від телеком-будки (базової станції. — "ДМ"). Ми вже самі підключали там генератор, налаштовували, щоб був мобільний зв’язок».

Ним користувалися і місцеві жителі, і військові. Коло самої вежі викопана невеличка яма. Окоп, який рятував життя як військовим, так і інженерам, котрі приїжджали відновлювати зв’язок під обстрілами. Вони залазили на вежу, а довкіл працювали «Гради».

Андрій Солоденко, інженер зі впровадження «Vodafone Україна», розказує «Детектору медіа», що торік у квітні фронт проходив за п’ять кілометрів від села:

«До квітня ми залишили ключі місцевим жителям, і вони відновлювали електропостачання, ставили генератор. А з квітня вже ми заїхали. Звісно, боялися. Змогли відновити лише 3G-інтернет, бо там найнижчі антени, і до них ми ще змогли долізти. Перший наш виїзд почався з обстрілу. Ми вибігли та сховалися за будівлю, лягли в окоп, який викопали військові. Поряд був ще один окоп для генератора. Наступного дня ми приїхали знову, щоб усе відновити після обстрілів».

До кінця весни інженери робили так сім разів. Далі стало тихіше, однак снаряди все ще прилітали.

«Через річку в нас ще одна базова станція, і ми могли стежити за ситуацією в Лиманах. І вже знали, коли треба їхати й лагодити пошкодження. Зараз я усміхаюсь, але коли в перші дні відновлення ми сиділи в окопі, то я й не думав, що колись про це все розповідатиму».

Інженери, які займалися відновленням, із бейджиком — Андрій Солоденко

Уже повернувся в Лимани й інтернет-провайдер Home Net. Його мережа розміщувалася на підвісах веж, була сильно пошкоджена. Саме оптичне волокно, яким подається інтернет, за словами Юрія Мацика, директора Департаменту з розвитку фіксованого інтернету Мінцифри, завтовшки як людська волосина. Його легко пошкодити, особливо коли кабелі проходять не під землею, а протягнені по стовпах. Так зазвичай прокладають інтернет у сільській місцевості.

Федір Головко, керівник Південного управління інтернет-провайдера Home Net, розказує, що після того, як лінія фронту віддалилася від Лиманів, компанія відновила інтернет. При цьому в деокупованих містах до 1 квітня 2023 року послугу надавали безплатно, а до червня — з 50% знижки. Повна ціна — 220 гривень.

Любомирівка. На межі окупації

З Лиманів ми попрямували до Любомирівки. Коло цього села Миколаївської області російські військові облаштували свої позиції, і впродовж дев’яти місяців Любомирівка перебувала під постійними обстрілами. Дорогою до села — яскраво-зелені поля, сліпуче сонце та згоріла військова техніка. Іржаві каркаси танків та автівок майорять поміж високої трави. Уздовж дороги трава та дерева обв’язані червоними стрічками. Херсонська область зараз одна з найбільш замінованих, це сповільнює повернення провайдерів. За словами Станіслава Прибитька, директора Департаменту з розвитку мобільного зв’язку, це є великою проблемою. Адже поки на цих територіях не попрацюють сапери, оператори не можуть навіть провести аудит і розпочати відновлювані роботи. За його словами, коли після звільнення окупованих територій оператори зайшли на свої станції, виявилося, що росіяни знищили та вкрали майже все обладнання.

«Не розумію, навіщо воно їм. Бо здебільшого це досить специфічне обладнання, його складно використовувати в побуті. Але чомусь вони крали все. Генератори, батареї, які використовувалися під час аварійних відключень, — каже Станіслав. — У Херсонській області вже відновлені та функціонують 27% базових станцій. Більша частина тих, що не працюють, — на тимчасово окупованій території. А деякі станції не відновлені через замінування».

Базова станція Lifecell у Любомирівці лише частково розмінована. Нова вежа стоїть серед руїн будівель на відкритій місцевості. Довкола неї — залишки снарядів, один із них встряг у землю й не розірвався.

Село вщент зруйноване. Місцеву школу, приватні будинки та магазини обстрілювали з танків і мінометів. Майже не залишилося вцілілих хат. Людей небагато. Хлопець у балаклаві йде мощеною стежкою, не сходячи на траву, жінка в червоній хустці порається коло свої хати з простріленим дахом. Від деяких будинків залишилися лише стіни.

За словами Віталія Алфімова, керівника групи впровадження та експлуатації мережі Lifecell Миколаївської області, в село вже повернулося близько 250 людей, бо лише зараз відновлюється електрика. Хоча ще взимку майже нікого не було. Це спонукало оператора почати відновлювати зв’язок.

«У перші дні повномасштабного вторгнення зв’язок працював ще близько тижня. Далі територія опинилася під окупацією і все перестало працювати, — розказує Віталій. — Ми з’ясували в нашого орендодавця, що окупанти цілеспрямовано розстріляли обладнання базової станції. Вони підірвали його зсередини гранатою. Обладнання побите шрапнеллю. Від антен залишилося лише лахміття, було більш як 50 влучань із великокаліберної зброї. Дірки були як пропечені».

Lifecell, за його словами, зміг потрапити в Любомирівку восени 2022 року. До цього часу село переходило з рук у руки. «Зараз ми відновлюємо зв'язок. Працюємо над живленням. Мережі зруйновані на 70%. З подачею живлення буде відновлення робота базової станції», — додає Віталій.

Його компанія вже встановила нову вежу. Адже оновлену базову станцію будували ще до великої війни, але вона була в іншому місці й ще не була здана в експлуатацію.

Відновлення пошкодженої станції в Любомирівці коштує мобільному оператору близько мільйона гривень.

«Навіть трошки більше, — додає Віталій. — В області ми проводили роботи з відновлення на 60 базових станцій. До 20 базових станцій мають значні пошкодження. П’ять станцій повністю зруйновані, включно зі станцією в Любомирівці. У цьому селі інших мобільних операторів немає. Ми відновимо повноцінний зв’язок 4G».

На стовпах уздовж села Юрій Мацик помічає залишки оптичного кабелю. До початку наступу в селі працювали інтернет-провайдери. Але поки що вони не повертаються.

Посад-Покровське. Відбудова

У Миколаївській і Херсонській областях мобільний зв’язок майже не зникав за весь час нашої подорожі. Новий пункт призначення — село Посад-Покровське, воно розташоване на межі Миколаївської та Херсонської областей і зараз бере участь в урядовому пілотному проєкті з відновлення.

Від села мало що залишилося. За словами місцевого старости, майже всі жителі евакуювалися, залишалося кілька десятків людей, які весь час окупації перебували в підвалах і не мали жодного зв’язку. Зараз вулички села заповнені будівельними матеріалами. Обабіч стоять румунські складні будинки, де живуть будівельники. У центрі села відкрито кілька магазинів. Між людей бігає рудий собака, все його тіло пошарпане й укрите виразками. Тварина наче уособлює це зранене село. Місцеві кажуть, що вона пережила тут усю окупацію.

Мобільний інтернет у селі працює. Посад-Покровське звільнили в середині листопада 2022 року, тоді ж відновив роботу своєї вежі й Vodafone.

«Ми знали, що люди будуть повертатися, тому намагалися відновити зв’язок», — розказує керівниця технічного центру Vodafone у Миколаєві Валентина Федяй-Підгорна. Вежа оператора заввишки 50 метрів. Попри те, що зв’язок працює, вона в аварійному стані, потребує відновлення, бо пошкоджена її верхня частина. Це відновлення коштуватиме близько 2 млн грн.

Інтернет-провайдери зараз думають про повернення в Посад-Покровське. Раніше в ньому працював Home Net. Федір Головков, представник провайдера, дивиться на розтрощену школу: з місця, де колись була стіна, видно парти й дошку:

«У цій школі раніше був наш інтернет. Ми втратили зв’язок із містом 28 лютого 2022 року. Весь цей час саме тут була лінія зіткнення з ворогом. Фронт відходив та насувався. Саме тому постраждало багато будівель, комунікацій і особливо людей. Ми сюди потрапили 11 листопада 2022 року, коли почалася деокупація Херсона. Коли ми сюди заїхали, то були вражені. Все було зруйноване. Дахів на будинках не було. В селі перебувало 30 людей із 2 тисяч. Вони вийшли з підвалів. У них були лише буржуйки».

Федір очікує, коли енергетики зможуть відновити опори, щоби почепити до них 30 кілометрів магістральної оптики: «Це коштує близько 400 тисяч гривень. Також нам потрібно поставити обладнання. Наше згоріло. Все обійдеться у пів мільйона. Ми беремо це зі своїх коштів. Плануємо в червні будувати магістраль, далі під’єднувати користувачів. До війни у нас було 360 абонентів, зараз їх від 60 до 100». Тарифну сітку компанія планує таку ж, як у Лиманах: інтернет — за 220 гривень, для чинних абонентів знижка 50%, для нових — підключення за 1 гривню 20 копійок до кінця літа. Також компанія співпрацює з ОТТ-провайдерами (Omega TV та Sweet.tv), пакет із каналами, доступними у «цифрі», абонентам надається безплатно.

Ми запитали у Федора Головкова, звідки провайдер братиме гроші на відновлення, адже пів мільйона для під’єднання 60 людей — навряд чи фінансово виправдана інвестиція.

«Ми інвестуємо кошти з тих доходів, які ми маємо з інших регіонів. Адже ми працюємо в усій країні, — відповідає він. — На початку воєнних дій нам допомогло Мінцифри й ми отримали старлінки, завдяки цьому ми хоч мали зв’язок. Після деокупації Херсона 16 листопада на вокзалі, на ринку ми поставили вайфай, намети, роздавали електрику й інтернет — і люди приходили. Вони заряджали ґаджети, змогли зв’язатися з рідними».

Однак коштів на відновлення обладнання компанія не отримує ні від держави, ні від донорів.

Юрій Мацик пояснює, що органи влади діють у межах чинного законодавства, яке визначає, хто може отримати гуманітарну допомогу. Приватний бізнес до цього переліку не входить. Закон дозволяє отримати допомогу лише державним і комунальним підприємствам.

«Однак держава допомагає бізнесу на деокупованих і близьких до фронту територіях. Наприклад, скасуванням плати за використання опор. Раніше за кожну опору оператор сплачував по 19,5 гривні (як нам розказали провайдери, у таких селах як Лимани, розміщується 600 опор. — "ДМ"). Деякі оператори завдяки такій економії надавали та продовжують надавати послуги доступу до інтернету на деокупованих територіях безплатно, змогли закупити генератори й акумулятори. Донори надають провайдерам здебільшого вживане обладнання. Також компанії самі знаходять донорів за кордоном і вже з ними взаємодіють», — каже Юрій.

На скасуванні оплати за опори в таких селах як Лимани, провайдери можуть зекономити приблизно 12 тисяч на місяць, за пів року це близько 72 тисяч. Однак ця сума все одно значно менша за ті гроші, які провайдери витрачають на відновлення інфраструктури.

За словами Станіслава Прибитька, Світовий банк у лютому цього року робив орієнтовні підрахунки коштів, які потрібні на відновлення мереж операторів на деокупованих територіях. За цією інформацією, для відновлення мереж мобільних і фіксованих операторів потрібно півтора мільярда доларів. «Детальні розрахунки будуть після того, як спеціалісти компаній отримають повний доступ до об’єктів. Також необхідно будувати нові вежі замість знищених, які коштують декілька мільйонів гривень кожна», — каже він.

До активних бойових дій у Мінцифри була ідея розгорнути будівництво веж уздовж залізничних шляхів. Оскільки приватним операторам будувати там вежі невигідно. Але зараз пріоритетом стало відновлення інфраструктури на звільнених територіях.

 Станіслав Прибитько

Херсон. Мобільний зв’язок в окупації

У Херсоні впродовж кількох місяців окупації працював зв’язок. Як розказав «Детектору медіа» Станіслав Прибитько, до кінця травня 2022 року в Херсоні та більшій частині області працював мобільний зв’язок усіх трьох українських операторів. Мережі точково були пошкоджені, але більша частина працювала.

«Це дозволяло жителям і нашим бійцям контактувати зі своїми рідними на контрольованій території. Також окупанти використовували наші мережі, щоб спілкуватися між собою. А це давало можливість нашим спецслужбам краще розуміти наміри окупантів і стежити за переміщенням російських військ», — каже він.

Зв’язок оператора Lifecell працював в одній аптеці. Тому в цьому місці тривалий час був переговорний пункт, куди приходили люди, щоб зв’язатися з рідними та близькими.

Однак у день нашої подорожі в Херсон потрапити нам не вдалося. Адже локацію Lifecell удень розстріляли окупанти, а з 20:00 у місті розпочиналася комендантська година.

 

Тому з представниками оператора «Детектор медіа» поспілкувався згодом за допомогою відеозв’язку.

Костянтин Сотніков, керівник департаменту експлуатації мобільної мережі Lifecell, розказав, що мобільну мережу будують із резервуванням, через це зв’язок доволі довго залишався:

«Поступово ми втрачали наші базові станції, а можливостей їх відновити не було. Також ми втрачали магістральні канали. Ми розглядали різні можливості, як допомогти абонентам на окупованих територіях. Логістика працювала за сім-картками, ми використовували можливість отримувати електронні картки. І абоненти почали це використовувати».

Між Херсоном і навколишніми містами обстріли були постійними, тому зазнавала пошкоджень магістральна оптична мережа, яка з’єднувала різні міста. Оператори її час від часу відновлювали, завдяки цьому зв’язок у Херсоні й області був у перші місяці окупації. Щоб відновити пошкодження, інженери оператора підпливали до опор човном, бо залізничний міст перебував під постійними обстрілами й пройти ним було неможливо.

«На початку травня зв’язок зник у всіх операторів (мобільних і фіксованих). Спершу ми думали, що ворог цілеспрямовано вимкнув мережі. Однак згодом з’ясували, що це відбулося через пошкодження останнього магістрального каналу між Херсоном і Миколаєвом. Ми звернулися до інших операторів, військової адміністрації, СБУ та розробили план відновлення. Знайшли людей, які були готові, ризикуючи життям, потрапити на ділянку пошкоджень. Було кілька спроб. З четвертої ми дісталися до залишків оптичних ліній. Кілька годин люди сиділи зі зварювальним апаратом і відновлювали оптику. Це дозволило нам відновити магістральну лінію. Після цього запрацювали мобільні оператори, провайдери інтернету. Це дало змогу утримувати зв’язок ще впродовж місяця», — розказує Костянтин.

Усіх операторів у Херсоні, за його словами, окупанти вимкнули на початку червня. Відновити мобільний зв’язок уже було неможливо, оскільки для цього потрібно було потрапити на станції. А компанія Lifecell евакуювала своїх співробітників і партнерів у перші місяці війни. Тоді оператор знайшов інші рішення. Зв’язок вдалося відновити завдяки станції-ретранслятору Pico BTS, яка працює з 2G й інтегрується з безпековими каналами.

«Станція маленька, трохи більша за WiFi-роутер і вона дозволяє робити покриття всередині невеликих приміщень. У нас була така, тому з’явився острівець вільного зв’язку у місті Херсоні, в одній з аптек. Інформація швидко поширилася і люди приходили до цієї аптеки, щоби подзвонити, надіслати повідомлення. Трафік зріс у 150 разів. Тисячі людей реєструвались і повідомляли про себе рідним», — каже Костянтин. Однак це стало помітно, і 21 липня ворог вимкнув цю станцію. За словами Костянтина, співробітники аптеки під час окупації не постраждали від окупантів.

«Люди розказували, що мобільний зв’язок, який працював до червня, ще дозволив зберегти дуже багато життів, чимало людей змогли евакуюватися. Наша Pico BTS дала можливість утримувати зв’язок ще півтора місяця», — додає він.

Зараз компанія намагається відновити зв’язок у Херсоні та області. Вже відновлено 70% інфраструктури на деокупованій території. Але, за словами Костянтина, ризиків багато. Насамперед необхідне розмінування.

«Збитки за перший рік великої війни — це мільйони, навіть мільярди гривень. Географія пошкоджень дуже широка. Збитки по Херсону й області — це мільйони. Для відновлення нам потрібно потрапити на об’єкти та організувати безпеку. Тобто спершу розмінування, а далі ми вирішуємо, що слід робити. Бо всюди ситуація різна. Наприклад, у Чорнобаївці, яка зазнала всіх можливих обстрілів, наша станція вціліла й це дозволило досить швидко відновити зв'язок після деокупації. Завдяки національному роумінгу люди змогли зв’язатися з рідними після звільнення Херсона», — розказує Костянтин.

Компанія проводить відновлення власним коштом, однак отримала від Мінцифри старлінк, також європейські компанії інколи надають своє старе обладнання.

«Ми планували розбудову мережі відповідно до ліцензійних зобов’язань, однак довелося використовувати ці ресурси на відновлення. Поки у компанії будуть ресурси, ми будемо відновлювати. Це позиція і ради директорів, і нашого менеджменту», — додає він.

 

Костянтин Сотніков

Кошари. Мобільна базова станція на сонячних батареях

Кошари — це курортне село в Одеській області на березі Тилігульського лиману. Воно не було в окупації або на лінії фронту. Однак примітне тим, що торік восени в ньому збудували поки єдину в Україні базову станцію мобільного зв’язку, яка працює повністю на сонячних батареях.

«В Україні більш ніж 34 тисячі базових станцій, які живляться від електрики», — каже Станіслав Прибитько. Альтернативні джерела живлення — сонце, вітряки — зараз якраз вивчають.

Першу таку станцію встановив у Кошарах Lifecell у жовтні 2022 року. Як розказав «Детектору медіа» представник оператора Вадим Буряк, до війни станцію планували розмістити на острові Зміїний. Однак цьому завадив наступ Росії. Обладнання для станції надала компанія Huawei. Станцію підживлює сім сонячних батарей.

«Ми спеціально розмістили панелі таким чином, щоб уранці працювали одні, а після обіду інші. Уночі вона працює від акумуляторів, хоча місяць також генерує трохи енергії. Потужність станції — 16 кіловатів. Ми покриваємо зв'язок для понад 2 тисяч людей. Коли почалася [велика] війна, тут було мало людей. Потім з’явилися переселенці. Станція їм допомогла бути на зв’язку», — розказує Вадим.

Зараз станція працює в тестовому режимі, і її результати вивчають технічні працівники. Однак уже зараз, за словами Вадима Буряка, першими підсумками задоволені, адже вона забезпечує безперебійний зв’язок. Узимку енергії вистачає, однак траплялися випадки, коли замерзали акумулятори.

«Найбільша небезпека — це крадії. Базові станції та батареї крадуть по всій країні. Ми ставили камери, зробили огорожу. Головне, щоб град не пішов, бо він може пошкодити сонячні батареї», — додав Вадим.

Читайте також:

• Всупереч знеструмленням, крадіжкам, обстрілам: на звільнену Харківщину та в Херсон повернулося до десятка радіостанцій  
• Директор із розвитку «Космонова» про IP-доставку, війну, кібератаки та експансію українських каналів у Європі

Бородянка. Безпека мереж

Останнім пунктом призначення по дорозі з Півдня до Києва була Бородянка. Це місто, як і Посад-Покровський, бере участь в урядовому проєкті з відновлення. Ми відвідали будівлю «Укртелекому», в якій окупанти влаштували свій штаб. Євген Пшеславський, директор інтернет-провайдера «Сінерго Телеком», розказав, що попри те, що ця будівля загорілася 28 лютого, до 5 березня 2022 року обладнання провайдерів, розміщене в ній, працювало: «Мабуть, була надійно збудована шахта, і там все негорюче. Зв'язок тримався до 8 березня, а далі вимкнули світло й авіацією розбомбили будинки». Обладнання попри те, що не вигоріло, але перебуває у значно гіршому стані й може, за словами представника «Укртелекому», згодом вийти з ладу.

Євген розказує, що в приміщенні «Укртелекому» окупанти обладнали собі опорний пункт:

«Тут була купа трусів, шкарпеток, футболок, матраців, телевізорів, антен. Вони як чайки, що бачили, то все тягли сюди. Тут стояли газові балони, вони готували собі на них їсти».

Фото побуту окупантів  (надано представником «Укртелекому»)

За його словами, росіяни цілеспрямовано намагалися залишити населення без зв’язку:

«Вони знищили колодязь, де були зібрані всі комунікації. Там усі кабелі інтернет-провайдерів були зв’язані з магістраллю. А вони кинули туди гранату. Представники “Атракому” приїхали та все відновили. Те, як вони дізналися про магістральний колодязь (він розташований у промзоні. — "ДМ") — це питання до спецслужб нашої країни, думаю, що їм підказали прихильники “русского міра”».

Юрій Мацик додав, що кабелі неможливо прокласти так, щоб цього ніхто не бачив.

«Газові труби пофарбовані в жовтий колір і їх видно здалеку. Неможливо все сховати. Але навіть у разі пошкодження кабелів під землею їх значно легше полагодити, оскільки легко визначити місце руйнування. Кімната оператора резервується додатковим живленням. До всього потрібен антивандальний захист», — каже він.

Після звільнення Бородянки провайдери повернулись у місто 10 квітня й відновили магістральний кабель. За словами Євгена Пшеславського, відновити мережу вдалося дуже швидко саме через те, що вона була в каналізації під землею: «Це нас дуже виручило, бо ми прийшли, під’єдналися, все залишилося». Юрій Мацик переконаний, що це найбільш надійний метод для побудови нових мереж і на тих територіях на Півдні, які зараз відновлюють після окупації.

«Мінцифри координує роботу з відновлення телекому. Наша мета — відновити все за сучасними технологіями та зробити більш стійким і захищеним. Ми шукаємо по всьому світу донорів, які б допомогли з відновленням інтернет-мереж у повністю зруйнованих містечках. Першими відгукнулись у Nokia, також зараз ведемо переговори з німецькою та польською компаніями», — розказує Юрій Мацик.

Донори можуть надавати допомогу обладнанням, ресурсами та людьми. Зокрема, Nokia готова надати активне обладнання з технологією PON (пасивна технологія, за якої інтернет-мережам потрібно менше електроживлення. — «ДМ»). За словами Юрія Мацика, Nokia у світі телекому — один із провідних виробників, вони також створюють телекомівське обладнання для мереж магістрального рівня.

Відновлення мереж у таких селах як Посад-Покровське триватиме довго. Адже потрібно розробити проєктне рішення та отримати всі дозволи для прокладання підземних мереж для кабелів.

«Надання послуг доступу до інтернету громадянам і соціальним закладам, місцевому бізнесу буде здійснювати місцевий оператор, — додає Юрій Мацик. — Коли ми говоримо про нову якісну мережу, то слід зважати на три фактори: захищеність, стійкість і стабільність роботи. Мережа під землею більш захищена від пошкоджень. Її  також значно швидше лагодити, бо завжди відомо, де саме відбулися пошкодження. Окрім цього мають бути більш захищені бокси чи кімнати оператора, в яких розміщується активне обладнання».

 Юрій Мацик

Також, за словами Юрія Мацика, на захищеність впливає і програмне забезпечення, яке повинне мати захист від DDoS-атак: «За перший рік великої війни було понад тисяча цілеспрямованих атак на телекоміндустрію».

На стійкість мережі також впливає енергетична незалежність. Пасивна технологія PON, про яку йшлося вище, за словами Юрія, з-поміж усіх інших найменш залежить від енергопостачальних компаній, оскільки має меншу кількість вузлів з енергоживленням, які можуть працювати від альтернативних джерел енергії (генератор, акумулятори, що заряджаються від енергії сонця — сонячні панелі).

«Всі, хто пережив зиму, зараз розуміють, що таке PON і навіщо він потрібен. Провайдери поділилися власним досвідом. Технологія PON дає економію витрат на електроживлення у 5–7 разів проти FTTx — іншою оптично-волоконною технологією швидкісного інтернет-доступу. Один із провайдерів Херсонщини назвав ще вищі цифри, але чекаю від нього підтверджених розрахунків. Основна економія йде завдяки зниженню витрат на електроенергію, а також потрібно орендувати менше місць для розміщення обладнання», — каже Юрій Мицик. І додає, що допомагає провайдерам економити кошти також використання сонячних панелей і вітряків. Прикладом цього є робота Lifecell у селі Кошари, де представник оператора сказав, що сонячні батареї можуть забезпечити повне функціонування базової станції.