Пам’яті командира взводу десантників, спортсмена Миколи Яремчука

Микола Яремчук – срібний призер юніорського чемпіонату України, учасник та призер міжнародних змагань, кандидат у майстри спорту та володар чорного поясу (1 дан), загинув 12 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.

До повномасштабного російського вторгнення Микола Яремчук не лише брав участь у змаганнях як спортсмен, а й був суддею і тренером. Батьки загиблого розповідають, що їхній син почав займатися карате ще у 6 років - брав участь у багатьох змаганнях, здобував призові місця.

«Уже в десять років Микола здобув звання кандидата у майстри спорту, став чемпіоном України, – пригадує Сергій Яремчук, батько Героя. – Син вирізнявся дисциплінованістю. А ще був душею компанії. Люди до нього тягнулися. Коли приятелі приходили до нас додому, я виходив, бо в хаті не було де яблуку впасти – так багато їх збиралося. Микола був добряк: міг віддати останні гроші тому, хто потребував, а потім іти додому пішки, бо на маршрутку не залишилося. Ще він щоразу зустрічав маму з роботи, щоб вона ввечері сама не верталася...».

Окрім занять спортом, хлопець гарно вчився і в школі. Склав ЗНО на «відмінно» і вступив на факультет фізкультури Чернівецького національно університету імені Юрія Федьковича. Спортивну кар’єру Миколи перервала пандемія COVID-19, під час якої він зосередився на тренерській роботі в клубі з юними спортсменами.

Коли почалася повномасштабна війна, у перші дні на фронт пішов старший брат Павло, а вже через кілька місяців війни Микола сказав, що також іде. Це був його вибір.

Батько пригадує, що просив сина не йти у військо, адже сам має інвалідність і син міг оформити опіку над ним. Але переконати хлопця не вдалося.

«Що я скажу племіннику Маркові – що його тато воює, а дядько ні? Як я йому та іншим людям буду дивитися в очі?» – пояснював свій вибір Микола.

Він пішов воювати, залишивши добре оплачувану роботу, сім’ю і кохану дівчину Дарину, з якою планував одружитися.

«Ми були разом майже два роки. Познайомилися у спільній компанії. Микола вразив мене енергійністю, добротою, дотепними жартами. Пізніше признався, що я йому подобаюся і що він довго соромився про це сказати... Я знала, що Микола планує освідчитися, бо ми все вже спланували. Весілля мало відбутися одразу після повернення Миколи з війни. Для нас важливо було взяти церковний шлюб. Ми хотіли двох дітей і навіть знали, як їх назвемо – Катруся і Тимофійко... Все зруйнувала клята війна...”, – розповідає дівчина.

Під позивним «Ярем» 22-річний захисник боронив Україну у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, був сапером і командиром взводу.

«У нього в підпорядкуванні було сім хлопців, він дуже організований, за ним йшли. Він завжди казав: «У мене все добре». Так само і Павлик: «У мене все добре». Більше вони нічого не розказують, чи їм тяжко, чи вони хворі», – кажуть батьки.

19 травня Миколі Яремчуку мало виповнитися 23 роки. Рідні мріють, аби вулицю у Садгорі, районі Чернівців, де проживає родина Героя, назвали на честь Миколи.

Вічна шана і слава!

Перше фото: Чернівецька обласна рада