Щоб дитина не загубилася: сучасні та «дідівські» правила для батьків

Мандри 2-річної Віолети Мужечук із Харківської області схвилювали всю Україну. Три ночі та чотири дні крихітка блукала лісом, і це справжнє диво, що вона залишилась жива та відбулася лише подряпинами та комашиними укусами.

“Це може статися з іншими, але не з нами”, - часто думають батьки, коли читають такі історії. Власна пильність – це дуже добре, але пересторога ніколи не буває зайвою. Тим паче починаються літні канікули, теплі дні сповнені для дітей багатьох спокус, а війна триває...

KP.UA нагадує основні застережні заходи.

Помилки, яких припускаються батьки

⚡️Вона маленька, далеко не зайде

Зазвичай так думають батьки у селі, відпускачи малечу гуляти на подвір’ї або в садку. Але 2-річну Віолетту знайшли за 10 кілометрів від її домівки. Перебуваючи в стані стресу від переляку, навіть мале дитя може пройти великий відрізок шляху за принципом: куди очі дивляться. Тобто не буде триматися дороги, а йтиме навпростець.

⚡️Братик, сестричка доглянуть

Як знаємо, Віолетта також вийшла з дому із братом-близнюком. Він повернувся, вона – ні. Діти в ранньому віці не здатні контролювати одне одного. Навіть зі старшим братом чи сестричкою маленьку дитину не можна відпускати далі власного двору.

У 2-річної та, припустимо, 6-річної дитини неоднакова цікавість до довколишнього світу і різна реакція. Доросліший хлопчик чи дівчинка може загратитися з друзями, відволіктися на комаху чи пташку, а малечі досить однієї миті, щоб відбігти, загубитися у високій траві чи серед будинків.

⚡️Вже доросла, все знає

У Європі відносно дорослими вважаються діти 12–13 років. До цього віку батьки не повинні залишати дитину саму або без нагляду няні ні в дома, ні на вулиці. В країнах колишнього СНД порядки демократичніші. У нас з 5–6 років діти граються ватагами, а присутність матері чи батька можуть навіть сприймати як форму утиску і образливої надмірної турботи.

Але здатність адекватно оцінювати реальність наступає не у всіх однаково. Це може бути і в 5, і в 10 років. Перш ніж наважуватися відпускати дитину гуляти одну, її до цього треба підготувати.

Що допоможе

✅Тренування пам’яті. Змалечку вивчайте з дитиною ім’я мами, тата, їхню професію, свою адресу: як мінімум - вулицю та номер будинку. 3-річна дитина може плутити номер будинку з квартирою, тому квартиру вивчимо трохи згодом. Так само - адресу бабусі чи дідуся, якщо мешкаєте з ними в одному місті чи селі.
У ненав’язливій формі спонукайте дитину повторювати інформацію. Наприклад: “Зараз ми йдемо додому... а куди ми йдемо?” чи “Поїдемо до бабусі... на чому поїдемо, куди?”
✅“Дідівський метод”. Не покладайтеся тільки на дитячу пам’ять, у стані переляку вона може зрадити. Дитина повинна мати при собі листочок зі своєю адресою, номерами телефону мами, тата, близьких родичів. Таку пам’ятку не варто класти в рюкзак або курточку, бо дитина може їх зняти і загубити. Найкраще – в кишеньку, пристебнувши англійською булавочкою, щоб не випала. Дівчинці, якщо на платті немає кишеньок, можна надягти на шию недорогий кулончик-схованку.
Це старий перевірений “дідівський метод”.
✅Гаджети. Сучасний технічний розвиток дозволяє підкріпити “дідівський метод” гаджетами. Для дітей 3–5 років підійде GPS-маячок, який можна ховати в іграшки, інші особисті речі або зробити брелок. Для старшого віку GPS-програму можна встановити в смартфоні.

Для зовсім маленьких під час прогулянок з мамою або татом фахівці радять спеціальні повідки чи віжки. Особливо вони будуть в пригоді, коли ви йдете з дитиною у великий магазин чи розважальний центр, де дитина може загубитися в юрмі.

Правила особистої безпеки

Багато батьків вважають, що малу дитину не можна лякати злими людьми, викрадачами, злодіями. Лякати не треба, але треба пояснювати, що світ не складається тільки з добрих людей. Недоброю може бути інша дитина, будь-хто з дорослих.
Навчіть дитину, що, коли вона опиниться на вулиці сама, не можна вступати в контакт з незнайомцями – брати цукерку, гладити кішечку, слухати віршика, йди гуляти до квіточок і так далі. Скажіть, що за будь-якої такої спроби треба голосно кричати. Програйте з дитиною ситуацію кілька разів. Спершу ви – потенційний викрадач, потім дитина – викрадач, а ви долаєте його лихі наміри. Максимум – розкажіть, хто такі поліцейські, покажіть таких у формі, поясніть, чому їм можна довіряти.
Не осмикуйте, не сваріть дитину, коли вона навіть безпідставно кричить “мамо”, “тату” чи “я боюся”. Скажіть, що ви поруч, що зараз все добре. А якщо раптом вас не буде – то хай саме так і кричить на все горло. Крик – це сигнал про допомогу, і саме він рятує життя.
Якщо йдете з малою дитиною в людне місце, одягніть її в яскравий одяг, щоб було легше побачити здалеку. Якщо дитина доросліша і має смартфон, подбайте про його зарядку.
З дитиною, якщо дозволяє вік, варто домовитися про місце, де ви будете чекати одне одного в разі несподіванки. Наприклад, біля улюбленого магазину іграшок, до якого дитина добре знає дорогу. Кілька разів програйте цю ситуацію.

Як діяти, якщо дитина загубилася

На вулиці. Якщо ви не чуєте крику своєї дитини і вона не відповідає на ваш крик, телефонуйте 102. Розшук починається одразу. Зареєструйте заяву, запишіть для себе її номер і телефон співробітника, який займатиметься вашою справою.

Представникам поліції повідомте:

ім’я дитини та вік, місце проживання та навчання, якщо загубився школяр, місце і час зникнення,
можливе коло друзів та інтереси дитини, у що вона була одягнена.

Паралельно починайте самостійні пошуки, залучивши знайомих та родичів. Поліція зі свого боку залучатиме волонтерів.

Якщо зникла маленька дитина і це сталося поруч з її житлом, обшукайте підвали, прилеглі дитячі майданчики, а також місця, де зазвичай гуляєте. Наприклад, місцевий парк, магазин солодощів, ТРЦ.

У торгівельному центрі. Відразу звертайтеся в службу охорони, щоб вона блокувала всі виходи і входи та допомогла з пошуками. Вимагайте, щоб дитину кликали по гучномовцю, називаючи місце, де її чекатиме мама чи тато.

Якщо у дитини є мобільний телефон, і вона на зв’язку, накажіть стояти на місці і розпитайте, що вона навколо бачить.

Категорично не можна!

Самостійно розміщувати орієнтування на розшук дитини і публікувати в них особистий номер телефону, адресу електронної пошти. Ви можете натрапити на шахраїв, які вимагатимуть гроші, а про вашу дитину нічого не знатимуть.

Номера батьків дитини повинні бути тільки у працівників поліції. В орієнтуванні вони вказують свої номери.