Падіння народжуваності - що може змінити жахливу демографічну траєкторію світу?

Приблизно за 250 років після промислової революції населення світу, як і його багатство, різко зросло . Однак до кінця цього століття кількість людей на планеті вперше післяЧорної смертіможе скоротитися, йдеться у матеріалі The Economist.

Основною причиною є не сплеск смертності, а спад народжуваності. У більшості країн світу рівень народжуваності, тобто середня кількість народжених на одну жінку, падає. Хоча ця тенденція вже не є чимось новим, її масштаби та наслідки – наразі невідомі. Незважаючи на те, що штучний інтелект викликає зростання оптимізму в деяких колах, майбутнє світової економіки все ще позначене спаданням народжуваності.

У 2000 році світовий коефіцієнт народжуваності становив 2,7 пологів на жінку, що значно вище за так званий коефіцієнт відтворення 2,1, за якого чисельність населення є стабільною. Сьогодні він становить 2,3 і дедалі більш зменшується. У 15 найбільших за ВВП країнах рівень народжуваності є нижчим від рівня відтворення. Це включає Америку та більшу частину заможного світу, а також Китай та Індію, котрі не є багатим, але на які разом припадає понад третина світового населення.

Результатом цього є те, що в більшості країн світу стукіт крихітних ніжок заглушається стукотом палиць. Яскравими прикладами країн старіння є не лише Японія та Італія, а й Бразилія, Мексика та Таїланд. До 2030 року більше половини жителів Східної та Південно-Східної Азії будуть старшими за 40 років. Оскільки люди вмирають і не повністю замінюються, населення, ймовірно, скоротиться. Прогнозується, що чисельність населення світу досягне піку в 2050-х роках, а в кінці століття буде меншою, ніж сьогодні. Навіть в Африці рівень народжуваності сьогодні доволі швидко знижується.

Що б не говорили деякі екологи, але скорочення населення створює проблеми. Світ ще не наблизився до насичення, і пов’язані з меншою кількістю молодих людей економічні труднощі є доволі численними. Очевидно, що утримувати пенсіонерів стає дедалі важче. Пенсіонери отримують виплати або через державу, яка стягує податки з працівників, щоб виплачувати державні пенсії, або через переведення в готівку заощаджень на купівлю товарів і послуг, або через неоплачуваний догляд родичів. Але в той час як зараз у багатому світі на кожну старшу за 65 років людину припадає близько трьох людей віком від 20 до 64 років, до 2050 року таких буде менше двох. Наслідки – вищі податки,  вихід на пенсію у більш пізньому віці і, можливо, криза державного бюджету.

Низьке співвідношення працюючих і пенсіонерів є лише однією з  пов'язаних із падінням народжуваності проблем. 

Молоді люди мають більше того, що психологи називають «рухомим інтелектом», тобто здатності творчо мислити, щоб вирішувати проблеми абсолютно по-новому.

Цей юнацький динамізм доповнює знання, накопичені літніми працівниками. Це також приносить зміни. Патенти, подані наймолодшими винахідниками, набагато частіше охоплюють проривні інновації. Старі країни — і, як виявилося, їхня молодь — менш заповзятливі та менш схильні ризикувати. Електорат похилого віку також консервативний  у політиці. Оскільки старі отримують менше користі від економічного зростання, ніж молодь, вони є менш зацікавленими в політиці, що сприяє зростанню, особливо в будівництві. Так зване креативне руйнування, ймовірно, буде менш розповсюдженим у старіючих суспільствах, пригнічуючи зростання продуктивності таким чином спричиняючи  величезну втрату можливостей.

Враховуючи все це, існує спокуса називати низький рівень народжуваності кризою, яку потрібно вирішити. Проте багато з основних причин цього явища самі по собі не є негативними. Оскільки люди стали багатшими, вони мають тенденцію мати менше дітей і таким чином більш вдало поєднувати роботу з сім’єю.

Консерватори-популісти, які стверджують, що низька народжуваність є ознакою неспроможності суспільства і закликають повернутися до традиційних сімейних цінностей, помиляються. Вибір – це добре, і ніхто не зобов’язаний  виховувати іншим дітей.

Заклик лібералів сприяти зростанню імміграції є більш благородним. Однак це також помилковий діагноз. Імміграція в багатому світі сьогодні досягла рекордного рівня, що допомагає окремим країнам впоратися з нестачею робочої сили. Але глобальний характер спаду народжуваності означає, що до середини століття, якщо нічого не зміниться, світ, ймовірно, зіткнеться з браком молодих освічених працівників.

То який вихід? Люди часто говорять соціологам, що хочуть більше дітей, ніж мають. Цей розрив між прагненнями та реальністю частково може бути пов’язаний із тим, що потенційні батьки не можуть дозволити собі мати більше дітей через те, що, по суті, субсидують бездітних пенсіонерів, або через інші помилки політики, такі як брак житла чи неадекватне лікування безпліддя. Але навіть якщо ці помилки будуть виправлені, економічний розвиток все одно може призвести до падіння народжуваності нижче за рівень відтворення. Просімейна політика має невтішні результати. Сінгапур пропонує щедрі гранти, податкові знижки та субсидії на догляд за дітьми, але рівень народжуваності однаково становить 1,0.

Вивільнення потенціалу бідних верств населення світу зменшило би брак освічених молодих працівників без збільшення народжуваності. Дві третини китайських дітей живуть у сільській місцевості та відвідують переважно жахливі школи; та сама частина людей віком від 25 до 34 років в Індії не мають повної середньої освіти. Кількість молодих людей в Африці продовжуватиме зростати десятиліттями. Їхня кваліфікованість є бажаною і сама по собі, але це також може сприяти тому, що більше молодих мігрантів стануть інноваторами в економіках, які в іншому випадку перейдуть до процесу стагнації. Проте заохочувати розвиток важко — і що швидше регіони збагачуються, то швидше вони старіють.

Тому врешті-решт світові доведеться задовольнитися меншою кількістю молоді — і, можливо, скороченням населення. Зважаючи на це, нещодавні досягнення штучного інтелекту нагодилися якнайкраще.

Надпродуктивній економіці, наповненій штучним інтелектом, може бути легко підтримувати більшу кількість пенсіонерів. Згодом штучний інтелект зможе самостійно генерувати ідеї, зменшуючи потребу в людському інтелекті. У поєднанні з робототехнікою штучний інтелект також може зробити догляд за людьми похилого віку менш трудомістким. Такі інновації, безумовно, будуть користуватися попитом.

Якщо технології дійсно дозволять людству подолати падіня народжуваності це відповідатиме історичній моделі. Свого часу несподіване підвищення продуктивності призвело до того, що демографічні бомби уповільненої дії, такі як передбачений Томасом Мальтусом у 18 столітті масовий голод, не здетонували. Менше дітей — означає менше людського генія. Але це може бути проблемою, яку людський геній здатний вирішити.