Історія однієї зради-9: хто і як здавав наші АЕС

У моїй Історії однієї зради про антиукраїнську діяльність злочинного угрупування Деркача / Галущенка / Котина я зібрав разом розрізнені пазли картини, існування якої і так усім відоме, але завдяки деталям вона все яскравіше грає новими фарбами.

Отже, моя Історія підходить до моменту істини, де я доведу, що наші "герої" заслуговують на покарання за статтею 111 Кримінального кодексу України "державна зрада".

Впевнений, що кожен із вас добре пам'ятає ранок 24 лютого 2022 року, коли о 03:40 ранку Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Нагадаю також, що за кілька годин до цього "чисто випадково" енергосистема України перейшла в роботу в ізольованому режимі, тобто увійшла у війну в найбільш невигідному для себе з енергетичного погляду стані, без можливості технічної допомоги від суміжних енергосистем (докладно про це я писав у попередній восьмій частині Історії).

Вторгнення відбувалося блискавично, з усіх напрямків одночасно.

Вже о 06:00 24 лютого начальник зміни Чорнобильської АЕС (ЧАЕС) Валентин Гейко отримав інформацію, що біля пункту пропуску зони відчуження Паришев (з боку Білорусі) знаходиться велика колона російської військової техніки і через гучний зв'язок повідомив персонал станції про необхідність переміщення в укриття. О 15:30 техніка та особовий склад російської армії перебували перед адміністративно-побутовим комплексом станції. Росія захопила контроль над ЧАЕС вже у другій половині дня того ж таки 24 лютого.

Синхронно з цим, 24 лютого вранці, російське угруповання з півдня перетнуло кордон з окупованим Кримом і розділилося на дві частини: одна частина пішла на Херсон, інша – у бік Мелітополя.

Вже о 08:30 передові загони ворога були у Херсоні, їх зустрів заступник начальника Головного управління СБУ у Херсонській області – начальник Антитерористичного центру Ігор Садохін (привіт Баканову та Кулінічу), показав сітку розміщення мінних полів, у тому числі місця, де було заміновано Антонівський міст. Росіяни розмінували всі за кілька годин і рушили у бік Миколаєва, а потім на північ… Так-так, не у бік Одеси, а на північ, у бік міста Южноукраїнськ.

Інша частина південного угруповання, обійшовши Мелітополь, попрямувала у бік міста Енергодар!

Як ви розумієте, саме атомні станції були родзинкою в плані ворога. Тому, поки всі завзято били росіян на околицях Києва, ворог впевнено і безперешкодно прямував до АЕС, керівників яких було проінструктовано, ознайомлено з планами та "дорожньою картою" здачі атомних станцій.

Саме блискавичне захоплення ядерної інфраструктури і стало б невідворотним моментом. Це не тільки можливість прямого ядерного шантажу, хоча і його значення не варто занижувати, але й управління ключовою генерацією електроенергії, в умовах роботи в ізольованому режимі.

Решта (і Київ у тому числі) їм би вже принесли "на тарілочці", враховуючи те, як істерично реагував у перші години агресії на ядерні загрози Захід.

У день захоплення ЧАЕС т.в.о. директора Валерія Сейди на станції не було. Жодних команд із оборони станції ніхто не давав. Тяжкої техніки з боку України для оборони не було. Тому військовими було прийнято рішення не чинити опір…

У момент захоплення ЧАЕС на майданчику перебувало 150 осіб оперативного та обслуговуючого персоналу, а також 178 військовослужбовців військової частини 3041 Нацнвардії. Як справжні "визвольники", з перших хвилин, зі знанням справи, росіяни почали "охороняти АЕС від націоналістичних формувань". Наслідком такої "охорони" стало знеструмлення станції внаслідок аварійного відключення ПЛ 750 кВ ЧАЕС – Київська через обстріл російських загарбників. Більше доби станція працювала на дизель-генераторах, палива для них вистачало лише на 48 годин, після чого було б знеструмлено власні потреби станції і наслідки стали б непередбачуваними.

Знеструмлення ЧАЕС унеможливлювало контроль параметрів ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах підприємства та роботу автоматизованої системи радіаційного контролю зони відчуження. Також з 24 лютого не виконувались регламентні роботи, заходи щодо технічного обслуговування та ремонту систем та обладнання об'єктів станції.

Те, що така ж доля чекає на інші об'єкти, було очевидним і для керівництва НАЕК "Енергоатом", і для Міністра енергетики Германа Галущенка, але жодних запобіжних/захисних дій запропоновано не було, тому що в їхніх "дорожніх картах" стояли зовсім інші завдання.

Під тиском ЗСУ "Операція взяття Києва за три дні" провалилася, окупанти зрозуміли, що станцію їм не втримати, обкопування в рудому лісі нічого, крім перших ознак променевої хвороби, не дало, тому вони вирішили відступити, при цьому змусивши начальників зміни ЧАЕС Володимира Фальшовника та Сергія. Маклюка підписати акт приймання-передачі об'єкта "без претензій".

Одночасно із захопленням ЧАЕС, з півдня ворог йшов у бік Вознесенська. Я стверджую, що його головною метою була не надійно захищена Одеса, як тоді всі думали, а стратегічно важлива Південноукраїнська АЕС (ЮУАЕС).

Але вже 2 березня, за 30 км від переправи, об'єднані сили ЗСУ, Альфи СБУ, Нацгвардії та сил ТРО, під керівництвом генерала Дмитра Марченка (Марчелло), організували укріпрайон, підірвали мости через Чорну річку та залізничний міст, а потім дали бій наступному ворогові. . Окупант усвідомив, що Південний Буг йому не перейти, тому від люті та безсилля почав обстрілювати міста та житлові будинки, намагаючись у цей час встановити понтони.

Саме тоді поблизу Вознесенська співробітники СБУ затримали трьох російських військових, які ховалися у покинутих будинках. Усі троє входили до складу угруповання, яке планувало захоплення атомної станції. Номер не пройшов – 15 березня ЗСУ переможно завершили ліквідацію прориву російських військ до Вознесенська.

Героїзм наших воїнів не дозволив ворогові здійснити переломний момент у ході військової агресії. Але поки одна частина російської армії намагалася прорватися до Вознесенська з метою окупації ЮУАЕС, інша частина окупантів у Енергодару чекала на її захоплення. Зрозумівши 4 березня, що ЮУАЕС захопити не вдасться та "золотий" час втрачено, ворог пішов на Запорізьку АЕС (ЗАЕС).

Якби було захоплено одночасно ЮУАЕС та ЗАЕС, як це й планувалося, вони б випали з енергосистеми України і ми мали б набагато більші проблеми через сильний дефіцит генерації. Це створило б значні проблеми у забезпеченні енергетичного балансу України, а надалі захоплені атомні станції були б легко синхронізовані з російською енергосистемою. РФ була впевнена, що стратегія захоплення ядерних об'єктів України спрацює і ми капітулюємо, тому саме РФ мала стати "гарантом безпеки" ЮУАЕС та ЗАЕС.

Хочу нагадати, що згідно із Законом України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" та Конвенції "Про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок", АЕС мають фізично захищатися. Звичайно, не йдеться про бойові дії на території станції - об'єкт мають захищати на підступах - за 30-50 км, але сигнал про необхідність організації оборони із зазначенням стратегічних/слабких місць навколо АЕС, насамперед мав зробити президент НАЕК "Енергоатом" .

А коли ядерний об'єкт просто кидають, пропаганда ворога вмить розганяє наратив, що Україна не може захистити свою критичну інфраструктуру, тому вони просто беруть усі під свою "охорону". І події на ЧАЕС – яскраве тому підтвердження!

А що ж робили тим часом "перші особи" енергетичної галузі України, запитаєте ви?

Котін, Бояринцев та вся енерго-атомна камарилья на другий день війни (25 лютого) втекла у м. Нетішин Хмельницької області та тримала там оборону в Центрі прийому іноземних делегацій (дуже символічно), залишивши центральний офіс НАЕК "Енергоатом" (який, між іншим) є режимним об'єктом) з усіма стратегічними документами. Їх почали знищувати лише через три тижні після того, як ситуацію розголосив заступник директора Дирекції фізичного захисту та спеціальної безпеки Олег Макаренко, якого за це ж потім і звільнили.

Ще раз! З початку війни керівництво НАЕК "Енергоатом" сховалося в укритті та повністю відсторонилося від управління атомно-промисловим комплексом. Після 24 лютого не було створено жодного документа, жодного письмового розпорядження чи наказу, які регламентують порядок проведення процедур та аварійних стратегій, не було активовано кризовий центр, не було аналізів ризиків та аналізу того, що відбувається, нічого!!!

Але водночас камарилья не відсторонилася від управління АЕС у рамках контролю здачі об'єктів. Петро Котін щодня проводив зум-конференції з керівниками станцій, роз'яснюючи, яким чином треба діяти згідно із затвердженим сценарієм, а з іншого боку, писав слізні та абсолютно нікчемні листи до МАГАТЕ та списував багатомільярдні збитки.

Але через деякий час за наказом Президента братву виперли із затишного Нетешина, тому вона кілька днів збирала манатки і зрештою рушила на Київ різними шляхами. Напередодні від'їзду Бояринців похапцем спалював у туалеті папери, і тут уже без зайвих нагадувань, бо йшлося про власну шкуру.

А міністр Герман Галущенко весь цей час смиренно чекав на "російський світ" прямо на вул. Прорізний, надійно збираючи військову інформацію у стінах ВП, РНБО та інших робочих груп.

Яскравою ілюстрацією вищесказаного є події, що відбувалися в цей час навколо ще однієї атомної станції – Рівненської АЕС (РАЕС). Тут керівники станції залишилися вірними собі та Батьківщині. Місто Вараш швидко було перетворено на фортецю. Директор РАЕС Павло Павлишин перебував у постійному контакті зі СЗР, ГУР, МВС та СБУ та мав чітку стратегію щодо захисту об'єкта. Це дуже не подобалося Галущенку та Котіну, бо після захоплення РАЕС ворог, згідно з "дорожньою картою", мав прориватися до Хмельницької АЕС (ХАЕС) – останнього пункту здачі, де на нього чекало б керівництво НАК "Енергоатом" з "хлібом-сіллю" .

Таким чином, війну було б програно, а агенти Деркача виконали б основне завдання свого перебування на посадах.

Отже, "свавілля" Павла Павлишина викликало велике обурення "енергетичного керівництва України". Вплинути на його дії дистанційно не виходило, тому на РАЕС було відправлено "групу переговорників" у складі директора Дирекції з питань фізичного захисту НАЕК "Енергоатом" Сергія Росохи та радника президента НАЕК "Енергоатом" Сергія Мельничука для проведення "профілактичної роботи".

Але не так сталося, як у сні наснилося... 31 березня 2022 року переговорників було затримано на блок-посту на околицях РАЕС. У них було вилучено два АК 74, які вони мали при собі без дозвільних документів, та 2 бронежилети. Сергій Мельничук як діючий офіцер СБУ мав табельну зброю, на використання та носіння якої дозвіл передбачено у службовому посвідченні, однак у обох осіб були відсутні дозволи на носіння та використання автоматів. Дуже цікавим залишається питання, хто і на підставі чого їм цю зброю видав. Однак персонажі настільки були самовпевнені та агресивні, прямуючи до пункту призначення з "архіважливим завданням", що й не збиралися нікому нічого пояснювати. Тому, між дзвінком "ангела-охоронця" на блок пост і розстрілом Росохи та Мельничука була лише мить у зведенні курка.

До речі, чи всі пам'ятають епічне затримання Олега Бояринцева за підозрою у зраді на блокпосту на кордоні Рівненської та Житомирської областей із сумкою з грошима? Як було сказано вище, він у цей час "гасив" у Нетішині і через свого підопічного Ростислава Багрянцева намагався дізнатися, де довкола РАЕС знаходиться українське ППО, яке не давало можливості висадитися на вертольотах російським спецназівцям. Але, на щастя, Багрянцев виявився доволі боягузливим для такої роботи, бо коли зрозумів, що йому може "світити" держзрада – почав зливати дані СБУ.

А вистояв і не розгубився лише персонал атомних станцій – саме вони показали мужність та професіоналізм у найважчих умовах, зупинивши каскад захоплень.

Завдяки героїзму та свідомості звичайних людей, ЮУАЕС та РАЕС не перейшли до рук загарбників, і це повністю змінило хід війни.

А ворог тим часом зрозумів, що швидкого бліцкригу не вийде і зосередив усі зусилля на захопленні ЗАЕС. І я знаю у деталях, що там відбувалося...

Я акцентую увагу всіх та кожного, що вина у здачі стратегічно важливого об'єкта персоніфікована! Запорізьку АЕС здали міністр енергетики Герман Галущенко, керівник НЕАК "Енергоатом" Петро Котін та інші члени злочинного угруповання Андрія Деркача!

Так, Герман Валерійович і Петре Борисовичу, це ви...

... тому що ви не організували, як цього вимагає законодавство, роботу кризових штабів у міністерстві та центральному офісі компанії;

... тому що ви не організували взаємодію з органами СБУ, підрозділами Нацгвардії та ЗСУ для посилення заходів щодо оборони АЕС;

... бо поки ви втекли, вся секретна та службова документація залишилася у Києві без належного контролю та охорони;

... тому що ви не віддали наказу про знищення секретної та службової документації на ЗАЕС і не віддали наказу про підготовку до знищення аналогічної документації на інших атомних станціях;

... тому що ви не координували та не забезпечили введення в дію плану взаємодії на випадок диверсії підрозділів Нацполіції, Нацгвардії та СБУ;

... тому що ви давали прямі вказівки заступнику директора ЗАЕС з фіззахисту Олександру Прісницькому (до речі кум Петра Котина) не чинити опір і вести переговори з росіянами щодо здачі станції;

... тому що ви давали прямі вказівки командиру підрозділу Нацгвардії Павлу Жарикову, котрий захищав ЗАЕС, організувати імітацію опору агресору;

... тому що ви протягом майже двох місяців від початку агресії не спускали на інші АЕС жодних вказівок щодо організації оборони промислових майданчиків та посилення фізичного захисту станцій;

... тому що ви ще на початку повномасштабного вторгнення написали ганебного листа до Московського центру ВАТ АЕС, хоча чудово знали, що починаючи з 2014 року Україна припинила співпрацю з цим центром і переорієнтувалася на Паризький центр;

… тому що ви, незважаючи на попередження своїх підлеглих, не зупинили відповідних ліцензій на експлуатацію Запорізької АЕС при втраті контролю над станцією, чим грубо порушили всі можливі закони та зовнішні угоди України у сфері використання ядерної енергії;

... тому що міжнародне співтовариство не було вчасно поінформовано з вашого боку про грубе порушення міжнародних зобов'язань нашої країни;

... тому що ви навмисне та цілеспрямовано злили росіянам технічні коди з експлуатації ТВС (ядерного палива) Westinghouse (до речі, американське ноу-хау);

... тому що ви, починаючи з серпня 2022 року, чотири рази намагалися сприяти росіянам у перепідключенні Запорізької АЕС до російської енергосистеми.

Я витратив багато особистого часу і досконало розібрався в цій темі.

Я розумію вашу початкову "дорожню карту" і майже щохвилини встановив усі події навколо здачі стратегічних об'єктів України, маю відповідні докази, відповіді людей, аудіозаписи, фото, скрини листування тощо!

І я, звичайно, готовий до судового позову з вашого боку за наклепом та захистом вашої честі та гідності (звучить дуже смішно у вашому випадку)!

Цирк із двома підбитими БТР, фраза "... чому ви вбили полковника - ми ж домовилися...", Вам про щось говорить, пане Котін?

А Вам, пане Галущенко, про щось говорить фраза: "… Андрію, ці двоє заважають нам повернути об'єкт додому…"?

Ми ж з вами знаємо якийсь об'єкт і де ваш будинок насправді, тварюки!

Все це, шановні, стаття 111 Кримінального кодексу України "державна зрада".

І для вас час розплати настане набагато швидше, ніж ви очікуєте...

Джерело: Віктор Куртів