Ігор Рейтерович: У «битві за Африку» не варто перебільшувати роль ПВК «Вагнер»

Окрім бойових зіткнень на фронті, між Україною та Росією розгорається ще одна «війна» і на дипломатичному фронті. Київ і Москва намагаються заручитися підтримкою інших країн світу, і зараз триває активна фаза « війни за Африку ». Не встиг міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба завершити своє турне на Чорний континент, як туди одразу рвонув голова російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров.

Дмитро Кулеба так і сказав, що Африка – це простір дипломатичного поєдинку з Росією. Він нагадав, що Росія 30 останніх років там потужно працювала, сіяла свою пропаганду і зараз переконує в тому, що вона є "рятівником і єдиним захисником" Африки. «Лавров, моїми слідами, навздогін відразу намагається говорити з людьми, з якими я говорив, і планує свій візит до Африки», - розповів Кулеба.

Чим же важливий зараз цей регіон, що за нього йде така інтенсивна боротьба? Про це KP.UA розповів експерт-міжнародник Ігор Рейтерович.

Африка – це голоси в ООН

- Чому Африка раптом стала таким важливим регіоном у світовій геополітиці, що за неї ламають списи Київ та Москва? І чому так швидко зросла її цінність?

– Є дві причини важливості Чорного континенту. Перша: Африка – це багато голосів на голосуваннях Генеральної асамблеї ООН, де вирішуються важливі світові питання. І досі багато цих голосів було не на користь України. Тому цю ситуацію Києву треба терміново міняти.

І другий момент, що Африка – величезний ринок збуту, який після війни допоможе відновлювати Україну. Наприклад, цей регіон є важливим для нас, з точки зору зернової угоди. Раніше цьому питанню уваги не приділяли. Добре, що зараз у Києві зробили правильні висновки та посилили свою роботу на африканському напрямі, про що й кажуть турне Дмитра Кулеби до цього регіону.

- На чиїй стороні зараз африканські країни, вони підтримують санкції проти Росії? В який бік вони зараз еволюціонують?

- Тут треба розуміти, що Росія після розпаду СРСР, як країна-наступник, зберегла всі контакти з країнами Африки. А там СРСР був представлений дуже серйозно, він постачав їм зброю, гроші. І зараз усі ці зв'язки перейшли до Росії. Більше того, Москва активно зберігала та зміцнювала ці контакти. Тобто для росіян це досить відомий і освоєний континент. А Україна навпаки – на це не звертала увагу. Були спроби налагодити контакти з країнами Африки ще за президента Леоніда Кучми, але Росія туди нас не пускала. Тому Чорний континент історично тяжіє до Росії.

- Напевно, тому недарма у країнах Африки Україна має лише десять посольств, а Росія – понад 40?

- Так, це проблема, і її потрібно поступово вирішувати. І процес розпочався. Кулеба відкрив посольство у Гані. Швидко це не робиться, але треба з чогось починати.

– А чим Росія «бере» країни Африки: гроші, погрози, якісь інші преференції?

- Так, це грошові вливання, зброя. До того ж, Росія вибачила їм багато боргів ще з часів Союзу. Нині ж вона користується корумпованими режимами деяких країн Африки. Росія дає їм зброю та гроші на умовах, що їх не треба повертати. Пару мільйонів доларів для цих країн – це межа мрій. Але якщо Україна запропонує альтернативу, то вони швидко відмовляться від Росії.

- А може, це страх африканських країн перед Росією? ПВК «Вагнер», наприклад, діє та впливає на деякі країни Африки?

– Не варто перебільшувати цей фактор. Тому що Росія та її «Вагнер», як правило, діють у тих країнах, які самі перебувають у стані громадянської війни та належать до недієздатних держав. Це Центральноафриканська Республіка, Судан, Сомалі. Це ті країни, які є проблемними для інших країн Африки. Інші африканські держави намагаються контролювати ситуацію і не пускають «вагнерів» до себе.

ПАР навряд чи поведе за собою весь континент

– Південноафриканці запропонували свої миротворчі послуги Києву та Москві. Вони тепер такі впливові?

- ПАР має певний вплив, але вони не є голосом африканського континенту. Їхні «миротворчі послуги» - це більше бажання примазатися до топової світової теми – війни в Україні. Вони хочуть показати свою участь у світовій геополітиці, що щось можуть. Таким чином, вони чекають на свою «хвилину уваги» у світі. Адже про них говорять, і вони через це отримують якісь свої інформаційні дивіденди. На це весь розрахунок.

- ПАР явно підігрує Росії. Чи є загроза, що й інші країни Африки підтримають її позицію?

- ПАР підігрує Росії, тому що вони входять до БРІКСу – об'єднання Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР. Вони мають давні контакти з Росією в межах цього об'єднання. Африканські сусіди ПАР можуть дивитися на це як на певний орієнтир, але це не є визначальним. Існують різні центри впливу на африканські країни. Це Європа, наприклад, та ж Франція. Отже, ПАР навряд чи поведе за собою весь континент. Тому миротворчі ініціативи ПАР підтримали лише шість країн Африки, та й усе.

- Навіщо країни Африки намагаються втручатися у геополітику? Це їхній інтерес чи до цього їх підштовхують такі світові лідери, як Китай?

- Вони розуміють, що війна, яку Росія веде проти України, опосередковано б'є по них. Через постачання зерна. І тому вони намагаються привернути увагу до себе у світі та намагаються відстоювати свої національні інтереси. Хоча все це робиться досить примітивно.

– Як нам перетягнути на свою сторону країни Африки?

– Нині саме цим і займається міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час своїх африканських турне. Нам потрібно відкрити якнайбільше посольств в африканських країнах. І цей процес уже запущено. Крім цього, ми маємо запропонувати нашим африканським партнерам щось таке, що їх могло б зацікавити. Наприклад, те ж зерно чи якісь економічні зв'язки. Потрібно домовлятися. Але насамперед треба розповісти про реальну ситуацію в Україні. Що саме Росія напала на неї. І що Україна скоро стане членом Євросоюзу, а отже, стане дуже перспективним ринком збуту для африканських товарів. Це буде не одразу, але треба працювати над цим.

Країни Африки слід переконати, що головний імперіаліст – це Росія

- Чому багато країн Африки займають нейтральну позицію щодо війни в Україні?

- Їм треба казати, що підтримка України приведе до позитивних результатів для них саме в контексті спілкування з іншими країнами. Наша країна зараз на порядку денному геополітики, а це означає, що африканські країни через нас можуть налагодити вигідне спілкування зі світовими лідерами.

- В Африці сильні антиамериканські настрої, що опосередковано б'ють по Україні. Як їх змінити?

- Вони не так антиамериканські, як антиімперіалістичні. Це ще спадщина Радянського Союзу, який активно насаджував в Африці ненависть до Заходу. Те саме зараз робить і Росія. У відповідь нам потрібно переконувати країни Африки, що головним імперіалістом зараз є Росія, яка напала на суверенну країну і яка розглядає Африку як поле експлуатації її країн у своїх інтересах. Що вона зараз і робить у Сомалі, Судані, Центральноафриканській Республіці за допомогою своїх найманців "Вагнера". І деякі країни Африки вже відмовилися приймати у себе російського міністра Лаврова, розуміючи, яка небезпека йде від Росії.

- Багато країн Африки залежать від нашого зерна. Африканські країни відкрито підтримали підписання угоди щодо створення «зернового коридору». Як це можна використати на нашу користь?

- Тут складність полягає в тому, що наше зерно вони одержують не безпосередньо від нас, а через ООН. Тому нам потрібно посилити присутність власне України у цих процесах. Щоб країни Африки розуміли, звідки це зерно йде та кому вони мають бути вдячні за це. Тому візити нашого міністра Дмитра Кулеби були вдалими у цьому сенсі. Він чітко й виразно пояснював їм, звідки і від кого йде це зерно. Він їм наочно доводив, що їхня продовольча безпека залежить саме від України. І це дійовий аргумент.