Як пов’язані Telegram-канали нардепів і чий найпопулярніший?

Крім персональних каналів, нардепи використовують і анонімні. Зазвичай це новинні або політичні канали, засновники яких невідомі. За допомогою таких інструментів вони можуть лобіювати нові законопроєкти, поширювати про опонентів “чорнуху”, нарощувати свою та партійну впізнаваність. 

Такі анонімні канали за гроші можуть постити як “джинсу”, так і фейки. Відстежити витрати на це дуже важко, на відміну від того ж Facebook, бібліотека реклами якого є відкритою – в ній відображаються як рекламні сюжети, так і вартість кампанії.

Рух ЧЕСНО дослідив, як і про що пишуть політичні партії та нардепи в Telegram. Це лише перша частина дослідження. Найближчим часом ми також розповімо про рекламну мережу Telegram-каналів, які працюють із політиками.

Telegram в Україні став популярним навіть попри те, що він заснований росіянином Павлом Дуровим, якому ЗМІ неодноразово закидали співпрацю з російським урядом.

Але попит громадян на цю мережу зробив своє, і нею активно почали користуватися українські політики. Відбувається це у двох основних форматах: власні телеграм-канали та інші більш популярні канали, які нардепи використовують, щоб рекламувати себе і свою діяльність. 

Telegram використовують не лише нардепи, а й інші представники влади, як-от президент, і навіть інституції. Так, наприклад, Telegram став одним з основних джерел трафіку на сайт Верховної Ради. На канал парламенту підписано понад 183 тисячі громадян.

Більшість каналів націлені на внутрішню аудиторію, а не на іноземну, на відміну від Twitter. Варто зауважити, що серед каналів нардепів лише один має понад 100 тисяч підписників, і його власником є Олексій Гончаренко (ЄС). 

Гончаренко розповідає Руху ЧЕСНО, як вивів канал у лідери:

“Ідея вести Telegram зʼявилась ще за премʼєра Гончарука. Тоді закрили засідання Кабміну. Ми аналізували рішення уряду у Facebook, а потім створили Tg-канал для журналістів, постили лише про Кабмін. 

Коли прем’єром став Шмигаль, то тематично канал ми почали розбавляти своїми інфоприводами: виступи в Раді, Youtube і т. д. Після 24 лютого 2022 року канал почав працювати, як медіа. Даємо новини, аналізуємо пропаганду, дивимось за ситуацією на фронті”.

Окрім того, нардеп додає, що постить про інсайди з ради та урядового кварталу.

Зараз левова частка дописів Гончаренка стосується голосувань у Верховній Раді – саме він одним із перших пише про їхні результати. Схожа історія з каналом Ярослава Железняка (“Голос”). Саме через це їх часто згадують новинні канали – як анонімні, так і традиційних ЗМІ. 

Але тут варто зазначити, що Верховна Рада засідання не анонсує і проводить у закритому режимі – це було зумовлено питаннями безпеки законотворців. За те, що у процесі засідань Гончаренко та Железняк нехтували питанням безпеки й надавали інформацію, їх критикували як інші парламентарі, так і ЗМІ. 

Крім того, колеги зазначали, що за голову СБУ Гончаренко 7 лютого не голосував, “в цей же час бігаючи з селфі-палкою” по Верховній Раді.

Підпис: Мар’яна Безугла, Facebook

Гончаренко наголошує, що завжди чекає, коли хтось з колег напише про засідання перший і додає, що часто це можуть бути саме “Слуги народу”.

“Просто у “Слуг народу” мало підписників і тому все одразу думають, що я перший”, – переконує Гончаренко.

Про це ж каже і Железняк. Конкуренція між нардепами, щоб запостити щось про події під куполом, дійсно, йде на хвилини. 

З огляду на те, що самі ж народні депутати постять інформацію про засідання і що там відбувається, постає логічне запитання: чому досі засідання Ради проводяться у закритому режимі і там немає журналістів та представників ГО.

Железняк пояснює, для кого саме він розвиває канал:

“Для мене цільова аудиторія – це люди яким цікаво, що відбувається у Верховній Раді та в економіці загалом. Їм, може, ліньки про це читати довгі нудні тексти. Зазвичай це представники влади, громадських організацій або дуже політично активні громадяни”.

Ще одна категорія популярного контенту для Telegram-каналів народних депутатів – це інсайди з парламенту. І нардепи не просто постять такий контент, а й активно ним цікавляться. Так, наприклад, ще кілька років тому найпопулярнішими каналами серед депутатів “Слуги народу” були “Легитимный”, “Резидент” та “Темный рыцарь”. Саме вони публікували інсайди, чутки та “зливи”. Перші два СБУ назвала частиною агентурної мережі РФ.

Власний Telegram-канал має кожен четвертий народний депутат – всього таких 114. Найбільше серед них представників фракції “Слуги народу” та позафракційних. До речі, голова провладної фракції Давид Арахамія у рейтингу топ-10 останній. Найменше каналів у представників груп “Довіра” та “Відновлення України”.

Так само свої канали мають політичні партії. “Європейська солідарність”, “Слуга народу” та “Голос” активно їх розвивають – крім основного каналу, вони також мають місцеві, втім, значно менш популярні. Так, якщо на канал ЄС підписано понад десять тисяч людей, то на всі канали осередків партії разом – лише кілька сотень.

“Батьківщина” також має Telegram, проте він не активний з 22 лютого минулого року. Що стосується лідерки партії Юлії Тимошенко, то у неї взагалі немає Telegram-каналу, а її Twitter неактивний з 2014-го. 

Дописи на партійних каналах дуже рідко є новинними, в більшості вони розповідають про поточну роботу. Серед особливостей – багато дописів є репостами самих депутатів, які цю партію представляють. 

Так, очікувано, “Європейська солідарність” найчастіше репостить Петра Порошенка, “Слуга народу” – Олену Шуляк, а “Голос” – Кіру Рудик. “Відновлення України” найбільше репостить дописи не конкретного депутата, а Благодійного фонду Вадима Столара (раніше депутат ОПЗЖ).

Одним із найпотужніших методів аналізу соціальних мереж, в тому числі в контексті політики, є мережевий аналіз. Він допомагає визначити центральних гравців у системі, в нашому випадку – тих, чиї наративи найбільше поширюються і впливають як на депутатів, так і на підписників їхніх каналів.

Для цього Рух ЧЕСНО зібрав дані про цитовані нардепами дописи колег за час існування їхніх каналів. Особливість Telegram – посилання на автора оригінального допису залишається активним навіть після репосту, і за ним можна перейти. 

У контексті мережі каналів ми зважали на репости з обох сторін – якщо, наприклад один народний депутат репостив колегу, а той у відповідь ні, то зв’язок між ними є одностороннім. Також враховувалися вже видалені дописи. Так, наприклад, Олександр Дубінський репостив Ярослава Железняка, проте допис на каналі видалили. Железняк Дубінського не репостив.

Крім того, помітний зв’язок між кількістю підписників на каналі та кількістю репостів його дописів. Важливо розуміти, що репости не є визначальним фактором популярності, адже також важливий контекст підпису до пересланого допису. З іншої сторони дописи каналів з більшим числом читачів ймовірніше будуть репостити.

Так, наприклад, народний депутат від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко часто репостив дописи скандального Максима Бужанського від “Слуги народу”. Хоча у більшості таких дописів Гончаренко не погоджувався з думкою Бужанського, проте важливо розуміти, що посилання на його канал залишалося активним. Так само було і з фігурантом Реєстру держзрадників Олександром Дубінським – його Гончаренко репостив 4 рази. 

Це значить, що туди перенаправляються читачі – потенційні нові підписники. Саме так і працює внутрішня реклама в Telegram для депутатів. Для цього у дописі не обов’язково має бути заклик підписуватись, посилання на колегу цілком достатньо.

Хоча Железняк переконаний, що краще працюють колаборації різних каналів:

“Репости як метод просування – дуже переоцінена історія. Це спрацює, можливо, один раз і приведе умовних 20-50 підписників. Працюють “колаби”, коли багато інформаційних каналів радять підбірку каналів”.

В ході аналізу було виявлено три основні групи депутатів, які репостять одне одного. Найбільша група складається з депутатів “Слуги народу” та кількох позафракційних. Лідером за кількістю зв’язків у цій групі є Юлія Гришина. 

“Розвитком каналу займається моя команда, яка складається з експертів-освітян. Канал націлений, перш за все, саме на таку аудиторію, а також на абітурієнтів, студентів та батьків. Кількість підписників зростає під час вступних кампаній, а рекламу на інших каналах для популяризації свого не використовую”, – коментує депутатка.

Також до цієї групи належать голова партії Олена Шуляк та голова фракції Давид Арахамія. По суті, це ядро монобільшості, і важливою особливістю є те, що власні канали цих депутатів мають не так багато підписників. Більше десяти тисяч людей стежать лише за Давидом Арахамією.

З огляду на малу кількість підписників деяким “слугам” доводиться користуватися таким інструментом, як прихована реклама, щоб просувати свої законодавчі ініціативи. 

Так, наприклад, Рух ЧЕСНО зафіксував появу дописів на підтримку законопроєкту про реконструкцію хрущовок і панельок (№ 6458), поданого Денисом Шмигалем. Усі ці дописи були опубліковані в Telegram 6 квітня та містять майже однаковий текст у самому пості або за посиланням. Цей законопроєкт активно лобіює Олена Шуляк.

Друга група є більш активною в контексті як кількості підписників, так і кількості зв’язків. Центральним гравцем у ній є Максим Бужанський (“Слуга народу”), який найбільше пов’язаний репостами в Telegram з Данилом Гетманцевим (“Слуга народу”) та Олександром Дубінським (позафракційний).

Для кращого розуміння цієї групи важливі два факти. Дубінський значиться у “Реєстрі держзрадників” Руху ЧЕСНО через систематичне поширення російської пропаганди. А Бужанський активно блокує в парламенті процес деколонізації. Він був єдиним депутатом, хто проголосував проти встановлення 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Також у цю групу входять нардепи депутатської групи “Відновлення України” – Артем Дмитрук (раніше депутат “Слуги народу”), Тетяна Плачкова (раніше депутатка ОПЗЖ), Антоніна Славицька (раніше депутатка ОПЗЖ), і колишній депутат ОПЗЖ, а нині “Платформи за життя та мир” Віктор Чорний. 

Цікаво, що депутат від “Голосу” Ярослав Железняк також є членом цієї групи, оскільки часто репостив дописи Данила Гетманцева, а Гетманцев – його. Щодо цього Железняк зазначає, що робить це, оскільки той є очільником його комітету: 

“Це може бути або якась новина про нашу діяльність, наприклад, щодо податків, або реакція чи дискусія на тему, чи має доплатити податки гральний бізнес”, – пояснює нардеп.

Остання велика група складається переважно із депутатів “Європейської солідарності”. До неї також входять депутати від “Голосу” Кіра Рудик та Інна Совсун. Найбільше зв’язків, як і підписників, має Олексій Гончаренко. Найчастіше він репостить своїх колег по партії – Ірину Геращенко та Петра Порошенка. Проте бувають і репости дописів таких депутатів, як Бужанський або Дубінський.

Цікаво, що на каналі Петра Порошенка майже немає репостів дописів інших депутатів, за весь час його існування – лише два репости Гончаренко та один репост Геращенка. Проте його дописи пересилають багато, за цим показником він на третьому місці серед нардепів. 

Варто зазначити, що найбільше його дописи репостить ГО “Справа громад”, з якою Фонд Порошенка нещодавно організував масштабну рекламну кампанію.

Є кілька значно менших груп, які складаються із двох людей, як-от Валентин Наливайченко (“Батьківщина”) та Олексій Кучеренко (“Батьківщина”). Проте ці групи та їхні учасники значно менш активні та значимі в мережі, тому ми не розглядаємо їх детальніше.

Очікувано, що більшість груп формується за принципом фракційної приналежності. Важливо розуміти, що між собою вони також пов’язані, хоча і значно менше, ніж всередині. 

Також спостерігається тенденція, що депутати, які ведуть свій Telegram, більш схильні використовувати саме цю соцмережу для політичної реклами, а не інші майданчики, де часто значно легше відстежити рух коштів. Цікаво, що найактивніше Telegram використовують депутати “Слуги народу”, хоча часто без особливого успіху. 

Ця мережа нардепів в Telegram дозволяє зробити декілька висновків. По-перше, це дає розуміння, хто і як працює з менш стандартними, ніж Facebook та телебачення, каналами комунікації. Так доволі показово, що деякі представники “Батьківщини” хоча і пробують вести власні канали, проте ніякого впливу в Telegram не мають. 

По-друге, це підсвічує неформальні зв’язки нардепів в реальному житті – як розділення всредині фракцій, так і взаємодію між ними. Яскравим прикладом є група депутатів “Слуги народу” на чолі з Бужанським, які ближчі до колег з екс-ОПЗЖ, ніж до однопартійців. 

Викликає занепокоєння тенденція, що скандальні проросійські депутати здобувають успіх саме в Telegram, де і ведуть свою основну діяльність, як-от Дубінський або Бужанський. Більше того, їхні дописи часто репостять колеги, продовжуючи тим самим поширення їхніх наративів. Це цікаво корелюється з тим, що заснований росіянином Telegram, не має прозорих правил регулювання контенту і нині є одним з головних майданчиків поширення російської пропаганди.