Сільвіо Берлусконі: «лицар», «Ісус Христос» та невгамовний ловелас

Доля колишнього прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі, який залишив цей світ 12 червня у віці 86 років, була настільки неординарною, наскільки він їй дозволяв. А дозволяв він усе, що міг і навіть трохи більше. Хто він, синьйор Берлусконі, якого ми запам'ятали і як прем'єр-міністра, і як героя «полуничних» скандалів.

Прудкий юнак із задатками бізнесмена

Отже, Берлусконі народився в 1936 році в Мілані, в сім'ї банківського службовця і домогосподарки, ревних католиків, які не цураються мук, бо сім'я жила в найбруднішому і злочинному районі Ізола. Війну сім'я переживала у Швейцарії, оскільки глава сімейства Луїджі Берлусконі виявився активним антифашистом. Сім'я незабаром повернулася до передмістя Мілана, залишивши батька у швейцарському кантоні, і Сільвіо на правах старшого сина став головою сім'ї. Він брався за будь-яку роботу, аж до доїння корів та збирання картоплі, навчився різним сільським ремеслам.

Але робота роботою, а вчитися хлопцеві треба – і Сільвіо у 12 років вступив до католицького ліцею, звідки, крім знання давньогрецької та літератури, виніс ще два головні вміння у своєму житті. Перше – чудову здатність знаходити спільну мову з будь-якою людиною. Друге – підприємницька майстерність, яку Сільвіо відточував на виконанні «домашок» натомість на солодощі чи пару монет.

Все разом допомогло молодій людині після закінчення школи вступити на юридичний факультет Міланського університету. Студент Берлусконі не тільки справно був присутній на лекціях та семінарах, а й працював у вільний час: звичайно ж, писав курсові для інших студентів, а також продавав пилососи, працював фотографом на весіллях та похоронах, грав на контрабасі, співав пісні власного твору в клубах, був аніматором на круїзних судах, екскурсоводом у портових містах.

Університет Сільвіо Берлусконі закінчив із відзнакою, а за його дипломну роботу про рекламний бізнес він навіть отримав премію. Хваткого та розумного юриста запросили на перше робоче місце у будівельну фірму. Поварившись у середовищі забудовників, Берлусконі чудово зрозумів, як працює цей бізнес, і вирушив у вільне плавання.

Той, хто змінює курс літака

Він купував і продавав будинки та квартири, влазив у торгові угоди інших компаній та забирав собі ласі шматочки міської забудови. Чиновники та бізнесмени не встигали зрозуміти, чому віддали перевагу цьому білозубому, вічно усміхненому юнакові. Юнак продовжував усміхатися і підминати під себе будівельний бізнес.

…Угода, про яку ще довго говорила вся Італія, а про молодого підприємця дізналися навіть за її межами, мав назву «Мілан-2». Цей мікрорайон за межами міста компанія Берлусконі збиралася збудувати для 4000 мешканців, використовуючи найсучасніші технології містобудування.

Щоправда, був один нюанс: просто над територією майбутнього «Мілана-2» проходила посадкова лінія аеропорту Лінате. Звук літаків досягав гучності більше 100 децибелів (для порівняння – з такою потужністю звучить оркестр, якщо стояти поряд з оркестровою ямою), тому й землю тут продали за дуже низьку ціну. Будівництво будинків виглядало авантюрою – хто захоче жити в постійно гуркітливій «оркестровій ямі»? Та й як пропонувати покупцям це пекло житло?

Сільвіо Берлусконі зробив усе гарно. Не переносити ж будівництво через таку дрібницю – думав він. Отже, треба перенести траєкторію польоту літаків – нехай прибувають у Лінаті з іншого боку.

Не знімаючи з себе посмішки, активно жестикулюючи і випромінюючи сонячний оптимізм, сеньйор Берлусконі побував з візитами у всіх чиновників Риму, хто має відношення до авіації, аеропортів та інфраструктури взагалі. Принагідно населення писало петиції, вимагаючи прибрати літаки з неба над їхніми майбутніми будинками. Автором петицій був ні хто інший як синьйор Сільвіо.

І в нього вийшло! Влада Італії своїм указом змінила маршрути польотів у районі аеропорту Лінате. У тиші та спокої Берлусконі закінчив будівництво «Мілана-2», продав житло, отримав прибуток і задумався над номером «3».

Слава молодого будівельного магната обійшла хвилею всю Італію. Громадяни віддавали належне вмінню Берлусконі домовлятися з ким завгодно, використовуючи чарівність, лестощі, артистизм, почуття гумору та чудово підвішену мову.

«Одного разу одна з черниць підійшла до мене після однієї моєї мови і сказала: «Яким би ти став чудовим папою римським!» - Згадував епатажний італієць.

Якщо співрозмовницею Сільвіо Берлусконі була дама, то за хвилину повітря починало іскритися від флірту, що переходить у спокусу. Плюс у Берлусконі були друзі скрізь, де тільки можна, від взуттєвих крамниць до парламенту, тому всі проблеми він вирішував легко, і найчастіше – неформально, по-дружньому. Навіть звинувачення у хабарництві та лобіюванні своїх бізнес-інтересів під час проекту «Мілан-2» Берлусконі відкинув, не перестаючи сміятися, і запропонував навести докази. Справа була у 1973 році – доказів немає досі.

Він усім показав

Нюх на прибуткові бізнес-проекти привів Берлусконі до медійного бізнесу. Не перестаючи будувати, він купив кілька кабельних каналів і домігся їхнього мовлення в прямому ефірі. До цього таке право мали лише державні канали, але ж це Берлусконі!

Потім у скарбничці олігарха з'явилася телерадіокомпанія, яка принесла до Італії розважальний контент із США: глядачі почали дивитись голлівудські фільми та серіали, телешоу та навіть дізналися, що показують у нічному ефірі (напівголих танцівниць!). Кольорове телебачення в Італії – це Берлусконі, рекламні ролики – це Берлусконі, похитування патріархальних традицій католицтва та привнесення культу споживання через телепередачі – також він. Його телекомпанії відкривалися в інших країнах, в самій Італії він бився з державною компанією RAI за рекламні бюджети та ефірний час. Вгадайте, хто виграв?

Вінцем теледіяльності Берлусконі стала започаткована ним публічна компанія Mediaset, яка об'єднала всі його медійні активи. Берлусконі увійшов до списку Forbes, ставши мільярдером і дуже впливовою особою. Купівля ним третьосортного футбольного клубу "Мілан" вже не здивувала нікого - зрозуміло, що "Мілан" витяг золотий квиток. Він вісім разів ставав чемпіоном Італії та п'ять разів вигравав Лігу чемпіонів. Отримавши від «Мілану» все, що можна, підприємець продав його китайцям.

Весь цей час італійські слідчі відкривали десятки справ стосовно Берлусконі, підозрюючи у всіх його успіхах корупційну складову. Але бравий магнат лише сміявся. Втім, коли 1993 року поліція стала надто обізнаною у справах підприємця, він зробив крок і втік у політиці, стверджуючи, що робить це виключно з людинолюбства до громадян своєї країни.

«Всі казали мені не йти у політику. Моїй мамі ця ідея категорично не подобалася», - говорив Сільвіо Берлусконі.

Вперед, Сільвіо!

57-річний Берлусконі йшов второваною доріжкою навіть у політичній історії. Усміхаючись, створив у січні 1994 року партію "Вперед, Італія!" (Forza Italia – улюблена футбольна кричалка вболівальників) і за два місяці легко виграв парламентські вибори. Як це в нього вийшло? Та все так само: посмішка, чарівність плюс приємна італійцям біографія мільярдера, який досяг всього лише своєю працею і харизмою. Італійки мліли від його гримас і вміння одягатися елегантно і зі смаком, а пущена в публіку чутка про те, що Сільвіо воліє носити тісні плавки, що вигідно виділяють докази його чоловічої сили, змусив виборчичок якщо не верещати від захоплення, то накидати йому 43% бюлете вибори до парламенту. Синьйор Берлусконі став і головою створеної ним коаліції правоцентристських партій у парламенті, і прем'єр-міністром. Першим у Європі прем'єр-міністром-мільярдером.

«Італійці у глибині душі хотіли б бути такими, як я. Вони бачать себе в мені і в тому, як я поводжуся», - так пояснював свій успіх новоспечений прем'єр.

Щоправда, пробув він у цьому статусі лише сім місяців – посварився з партнерами з коаліції. До того ж його головування на форумі боротьби з організованою злочинністю викликало масу глузувань в італійському політикумі, який давно хотів надавати по носу задаваку з Мілана. Чим не привід: володар вкрай каламутно отриманого багатства веде захід по боротьбі з такими ж… Масла у вогонь підлила податкова інспекторів, що нібито виявила у себе підкуплених Берлусконі, потім потяглися ниточки інших фінансових скандалів. У січні 1995 року уряд Берлусконі розпався, частина пішла у відставку. Вибори 1996-го виграв політичний опонент Романо Проді, але "Вперед, Італія!" все одно отримала місця у парламенті. Побувавши на других ролях, Берлусконі знову повернувся в крісло прем'єр-міністра 2001-го. Чого йому це коштувало – важко підрахувати, але, крім вкладень, він щедро роздавав обіцянки збільшити пенсії та зробити медицину безкоштовною. Італійці перейнялися.

«Я – Ісус Христос»

До 2005 року Берлусконі тісно дружив із США, хоч і відмовляв тодішнього президента Джорджа Буша від вторгнення до Іраку слідами терактів 11 вересня 2001 року. Буш не послухався, і Берлусконі як союзник відправив до Іраку кілька сотень італійських солдатів. Це спричинило гнів у громадян країн. А входження Італії в зону євро і як наслідок зниження купівельної спроможності населення, як і зростання цін на продукти, обрушило 50-відсотковий рейтинг довіри прем'єр-міністра наполовину.

Хто б угамувався, але не Берлусконі. Побувавши в партійних лідерах опозиції, він почав штурмувати свій політичний Еверест. Зробивши пересадку волосся, омолодившись у найкращих косметологічних хірургів і засмагнувши до бронзи у 2008 році Сільвіо Берлусконі, посміхаючись на весь рот, вийшов на старт виборчої кампанії. У спину йому летіли звинувачення у різних кримінальних діяннях, але він начхати хотів на все і вся.

«Я – Ісус Христос у політиці. Я терпляча жертва, я всіх терплю, я жертвую собою заради всіх», - якось упустив Берлусконі. І наступні роки стали випробуванням для витримки та незмінної посмішки Берлусконі. У квітні 2009 року землетрус у місті Л`Акуїла змусив країну понервувати. І начебто все йшло за планом – розбиралися руйнування, людей розселяли – поки Берлусконі не закликав мешканців міста, що вижили, ставитися до свого тяжкого становища як до «вихідних у поході». Італійці напружилися – невже їхній 73-річний прем'єр раптом втратив адекватність?

Вал неприємностей почав набирати обертів: спочатку дружина Берлусконі (друга за рахунком) подала на розлучення, стверджуючи, що він мав стосунки з 18-річною моделлю. Потім на мітингу психічно хвора людина вдарила прем'єра по обличчю копією міланського собору – Берлусконі втратив кілька зубів і отримав перелом носа. По швах тріщала економіка – у 2008-2009 роках у світі панувала фінансова криза, а з італійців вичавлювали податки, як сік із лимону, до останньої крапельки. Навіть Європа, традиційно дружньо налаштована, раптом почала нещадно критикувати привабливого італійця, мовляв, треба було проводити економічні реформи, а він, м'яко кажучи, гальмує.

«Лицар полуничного образу»

У 2011 році Берлусконі пішов у відставку. І почався новий розділ у його житті.

Незважаючи на похилого віку, Сільвіо Берлусконі став головним персонажем пікантних газетних рубрик. Його звинувачували у сексі з неповнолітньою танцівницею нічного клубу і навіть засудили до 7 років ув'язнення, але апеляція скасувала цей вирок. У 2012 році поліція нарешті здобула засудження екс-прем'єра за податкове шахрайське, і суд вкотив йому чотири роки в'язниці. Але в Італії не ув'язнюють тих, кому за 70, тому Берлусконі рік провів на громадських роботах.

Італійці називали його Il Cavaliere - "лицар". Щоправда, чим старшим ставав «лицар», тим більше його тягнуло до жінок, і не завжди коректно. Про вечірки в палаццо Граціолі в Римі ходили чутки, один одного скрізніше. У судах виступали неповнолітні жриці кохання, котрі розповідали майже однакові історії: запросив на віллу – отримав бажане – заплатив. У пресу просочувалися соковиті подробиці сексуальних нахилів колишнього прем'єр-міністра. Усі звинувачення рано чи пізно знімалися, але від старого Берлусконі вже ніхто не чекав проривних економічних чи політичних дій, а лише більше «полунички».

«На запитання, чи хочуть вони зайнятися зі мною сексом, 30% жінок відповідають: «Так!», а 70% кажуть: «Що, знову?» - жартував (або не жартував) бравий італієць.

Продати все, крім «Сан-Мартіно»

Але родина у Берлусконі, звичайно ж, була, і навіть не одна. Офіційно він був одружений двічі, причому шлюборозлучний процес номер два у 2014 році супроводжувався скандалом у суді: Берлусконі намагався знизити розмір аліментів на утримання колишньої дружини, і через п'ять років таки змусив дружину повернути переплачені 40 млн євро ще й із відсотками. Остання його партнерка була на 50 років молодшою, у березні минулого року відбулося навіть символічне весілля Сільвіо та Марти, одного з членів партії «Вперед, Італія!».

П'ятеро дітей Сільвіо Берлусконі зайняті у сімейному бізнесі. Їм належить розділити батьківське майно, зокрема понад десять вілл у Італії, а й островах Антигуа і Бермудських. Вілла "Чортоза" на острові Сардинія має водоспади, басейни, кактусові сади і навіть штучний вулкан. Вілла «Сан-Мартіно» з маєтком на північ від Мілана займає 73 га площі, в будинку 70 кімнат. Також у гаражі екс-прем'єр-міністра залишилося кілька автомобілів класу люкс. Вся вартість майна Сільвіо Берлусконі наближається до позначки 10 млрд євро.

Згідно із заповітом Берлусконі, який він відкрив громадськості ще кілька років тому, його діти мають право розпродати все майно батька, включаючи вілли, компанії, акції тощо. Єдине, що він попросив залишити у сім'ї – улюблену ним віллу «Сан-Мартіно».

«Лише Наполеон зробив більше за мене для своєї країни. Зате я вищий за французького імператора на зріст, - похвалився колись політик, виступаючи в одному з телевізійних ток-шоу».

Сільвіо Берлусконі пішов яскравою фігурою - політиком, епатажним мільярдером, улюбленцем жінок та майстром домовлятися з усіма та про все. На жаль, навіть він не зміг домовитися з коронавірусом, який викликав ускладнення на серці і легень, і з онкологічною хворобою. Похорон Сільвіо Берлусконі відбудеться у середу, 14 червня.