Скандал з повіями та дружба з Путіним: чим запам’ятався Сільвіо Берлусконі

Колишній прем'єр-міністр Італії насолоджувався увагою, навіть коли вона зосереджувалася на його образливих вчинках.

Ексцентричний, невловимий, хитромудрий, самовдоволений, скандальний друг Путіна Сільвіо Берлусконі упродовж десятиліть стояв у центрі італійської політики як бізнесмен і мільярдер, медіа-магнат та прем'єр-міністр. Берлусконі, який помер у понеділок, 12 червня, у віці 86 років, насолоджувався увагою громадськості, будь то лестощі чи ні, і часто спрямовував її сам на себе.

Пропонуємо вам адаптацію матеріалу The New York Times про найгучніші висловлювання та скандали, пов’язані з цією одіозною фігурою. 

Співак на круїзних лайнерах і телевізійний магнат

Берлусконі, який народився в Мілані в 1936 році у сім'ї банківського службовця та домогосподарки, в молодості вивчав право, але швидко почав пристрасно цікавитися сценічними виступами. Він співав на круїзних лайнерах і у нічних клубах, а також переконав власника невеликого банку, де працював його батько, підтримати його у проєкті з нерухомістю.

Будівництво житлових комплексів та інші прибуткові бізнеси привели до володіння телевізійною станцією, яка в 1980-х роках стала основою медіа-імперії. Його телевізійні станції модернізували галузь в Італії та принесли йому величезне багатство.

Але на початку 1990-х років, коли його політичні союзники втратили владу, а влада жорстко протистояла корупції, регулювання могло розбити його бізнес-імперію. Тому Берлусконі заснував політичну партію “Forza Italia”, або “Вперед, Італія”, за футбольним гаслом — з опорою на промислове мислення Берлусконі, який казав своїм кандидатам у парламент мати свіжий подих та сухі долоні.

“Я схожий на принца-чарівника. Вони були гарбузами, а я перетворив їх на парламентаріїв”, — якось сказав він. 

Знаходження шляху політичного лідера

Берлусконі поставив себе в центрі уваги своєї нової партії, оголошуючи про свою кандидатуру на посаду у 1994 році за допомогою відеозвернення, яке транслювалося на його трьох національних телевізійних каналах.

“Італія — це країна, яку я люблю”, — розпочав він, сидячи за столом у своїй віллі 18-го століття. “Тут у мене коріння, мої надії, мої горизонти. Тут я від батька навчився своєї професії бізнесмена”, — продовжив Берлусконі. 

Він обіцяв процвітання та зміни з енергією природженого продавця — казав, що італійці можуть бути багатими, як і він. Після двомісячної кампанії його партія отримала сильну підтримку. Проте він протримався лише сім місяців на посту прем'єр-міністра, перш ніж його коаліційний уряд розпався, і ця ситуація стала новою можливістю для Берлусконі, тоді йому було 57 років. Протягом решти 1990-х років він став гучною опозиційною фігурою.

Перед загальнодержавними виборами 2001 року його партія відправила 127-сторінковий глянцевий журнал до кожного дому в Італії, демонструючи казкову версію життя Берлусконі: “Він не може відмовитися від яблучного пирога, який готувала його мати Розелла, і ненавидить часник і цибулю”.

Незважаючи на контроверзії навколо його бізнесових активів, звинувачення в корупційних діях та зв'язки з організованою злочинністю, він виграв вибори.

Світ зустрічає Сільвіо

У спеціально пошитих дворядних костюмах, з постійною засмагою, широко посміхаючись на будь-якій зустрічі, Берлусконі швидко став відомим тим, що по черзі чарує і ображає різні групи аудиторії.

У Сардинії разом з Тоні Блеєром, тодішнім прем'єр-міністром Великобританії, Берлусконі одягнув повністю білий наряд разом з банданою, що спричинило чутки, що він ховає під ним процедуру з догляду за волоссям. Він став близьким з президентом РФ Володимиром Путіним, обмінюючись пляшками алкоголю та підтримуючи його під час російської інвазії в Україну десятиліття після їх першої зустрічі. Він назвав президента Барака Обаму “молодим, привабливим і з сонячною засмагою”.

У 2003 році він образив багатьох італійців, коли італійська газета процитувала його слова, що фашистський уряд Беніто Муссоліні “ніколи не вбивав нікого”. Цитата продовжувалася: “Муссоліні просто відправляв людей на відпочинок у внутрішнє заслання”.

Два роки потому, після того, як він переконав президента Фінляндії відмовитися від своєї спроби зробити Фінляндію домом Європейського офісу з безпеки харчових продуктів, який урешті завершився у Пармі, Італія, він сказав: “Мені довелося використовувати всі свої пікаперські тактики, навіть якщо вони давно не використовувалися”.

Він також безліч разів осоромив фінську кухню, кажучи, що “фіни навіть не знають, що таке прошуто”.

Вдома він часто грав роль жертви, навіть вживаючи біблійні терміни по відношенню до себе. “Я — Ісус Христос політики”, — сказав він у 2006 році. “Я терпляча жертва, я все витримую, я жертвую собою для всіх”.

Ставлення до України

Берлусконі вказав на те, що Київ був відповідальним за російське вторгнення, яке РФ розпочала у лютому 2022 року, і докоряв прем'єр-міністерці Італії Джорджії Мелоні за зустріч з президентом України Володимиром Зеленським. 

Сільвіо звинуватив українського президента у нападі на квазіреспубліки "ЛНР" та "ДНР", підтримувані РФ. Він звинуватив Україну у тому, що вона наживається на війні, бо отримує гроші від Заходу. 

Також говорив про "непередбачуваний опір з боку українців, які з третього дня почали отримувати гроші і зброю із Заходу. І війна з двотижневої операції перетворилася на двохсотлітню війну. Отже, такою і є ситуація з війною в Україні".

20 травня цього року Берлусконі зробив ще більш відверту заяву: "Я вважаю, що об'єднана Європа має зробити пропозицію про мир, намагаючись змусити українців прийняти вимоги Путіна".

Секс-скандал та виснаження громадськості

Але бомбастична особистість Берлусконі, обвинувачення у корупції та його хаотичне керівництво стали настільки дратівливими для громадськості, яка втомилася від боргів і нерівності. І він продовжував шокувати.

Відвідуючи постраждалих від землетрусу в регіоні Абруццо в 2009 році, він сказав: “Вони повинні дивитися на це як на кемпінг-вікенд”. Наступного року офіційна газета Ватикану засудила його за розповідь “жалюгідного” жарту про євреїв і Голокост.

У той же рік він на мотоциклетному шоу заявив, що “краще захоплюватися красивими дівчатами, ніж бути геєм”. 

Тоді Берлусконі стикався з обвинуваченнями, опублікованими в газеті La Repubblica, що він розважав проститутку у своїй приватній резиденції в Римі. Це почало серію секс-скандалів, включаючи звинувачення у тому, що він платив за секс з неповнолітньою дівчиною з прізвиськом “Рубі, крадійка сердець”.

Берлусконі заперечував будь-яку провину і відкидав обвинувачення, кажучи у 2009 році: “Більшість італійців в глибині душі хотіли б бути такими, як я”.

Пізніше його звільнили від звинувачень, але ця справа стала невід'ємною частиною публічного образу Берлусконі, включаючи фразу “вечірки бунга-бунга” — саме так назвала ці події Рубі.

Переслідуваний звинуваченнями у корупції, розпадом коаліції та глобальною фінансовою кризою, Берлусконі подав у відставку у 2011 році. Наступного року його засудили за податкові махінації і призначили 10 місяців громадських робіт, які він виконував у домі для літніх людей поблизу Мілана. Законодавці позбавили його сенаторського місця через це, і йому також було заборонено обіймати державні посади до 2018 року.

Коли він нарешті отримав цю можливість знову, у віці 81 року, він взяв участь у виборах і зрозумів, що його центр-права партія була ослабленим фактором поряд зі складнішими фігурами праворадикального спрямування. Говорячи про “фашистів’ у 2019 році, Берлусконі сказав: “ми легітимізували їх” у 1990-х роках. Він наполягав, що “ми — це мозок, серце, хребет”.

Однак, кілька років потому, він знайшов спосіб підрізати крила своїм конкурентам і викликати ранні вибори. У 2022 році Берлусконі знову потрапив у уряд на посаду молодшого коаліційного партнера нинішнього прем'єр-міністра Джорджії Мелоні. Навіть у свої останні роки, коли його політичний вплив зменшився, його заяви привертали увагу ЗМІ.

Після захворювання на коронавірус у 2020 році, він телефонував на політичні збори з лікарні і заявив, що лікарі повідомили йому, що з усіх тисяч тестів, проведених там з початку епідемії, “він потрапив до п'ятірки найсильніших випадків за силою вірусу”.

Нагадаємо, Сільвіо Берлусконі помер у понеділок, 12 червня, у лікарні Сан-Раффаеле в Мілані.

Сільвіо Берлусконі повернувся в Сан-Раффаеле минулої п'ятниці після госпіталізації, що тривала 45 днів, через пневмонію та лейкемію. Він залишив шпиталь кілька тижнів тому.