Пам'яті поліцейського Ігоря Бондарчука

Старший лейтенант поліції Ігор Бондарчук загинув наприкінці травня минулого року під час ракетного обстрілу у Запорізькій області. Йому було 32 роки.

Ігор народився 1 вересня 1989 року у селі Нова Ободівка Гайсинського району Вінниччини. Після закінчення школи вступив до Вінницького училища культури та мистецтв Миколи Леонтовича на спеціальність «музичне мистецтво». Згодом, наприкінці 2008 року, був призваний на службу у ЗСУ.

Ігорю сподобалося військове життя і він вирішив не продовжувати кар’єру музиканта. Хлопець вступив до Національної академії внутрішніх справ. У 2018 році Бондарчук розпочав працювати у КОРДі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Мав позивний «Блондин».

У 2020 році поліцейський, перебуваючи поза службою, став свідком того, як чоловік впав у будівельну яму. У незнайомця стався серцевий напад. Ігор, не роздумуючи, кинувся йому на допомогу. Правоохоронець дістав чоловіка з цієї ями, надав йому домедичну допомогу та викликав «швидку». За врятоване людське життя він був нагороджений грамотою.

Із початком широкомасштабної війни з Росією Ігор мужньо боронив українську землю від загарбників. І у березні 2022 року за відданість службі та високий професіоналізм йому достроково присвоїли звання «старший лейтенант поліції».

Однак 22 травня 2022 року життя КОРДівця забрала російська ракета. 29 травня того ж року у Вінниці пройшла церемонія прощання із Ігорем. Після цього загиблого Героя поховали з військовими почестями.

Фото: Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА

14 жовтня 2022 року, у День захисників і захисниць України, на фасаді Новоободівського ліцею Ободівської сільради Гайсинського району відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого поліцейського, який був його випускником. Встановити цю дошку вирішили однокласники чоловіка.

А 27 грудня 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №891/2022 Ігор Бондарчук був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Чоловік активно займався різними видами спорту, зокрема пауерліфтингом і бігом, а також брав участь у чемпіонатах із рукопашного бою, самбо та кросфіту. Він був кандидатом у майстри спорту.

Рідні та колеги запам’ятали його як щиру, добру, вмотивовану, стресостійку, активну та рішучу людину. А його близькі кажуть, що з ним завжди було цікаво. Вони зазначили, що чоловік був справжнім другом.

«Він був надійним чоловіком, турботливим татусем, дбайливим сином і просто чуйною людиною. Ніколи не бачила його з поганим настроєм. Завжди веселий, усміхнений. Такий позитивний, життєрадісний», - каже знайома Ігоря Наталя.

Його колега з КОРДу Роман уточнив, що їх пов’язувала не лише робота. «Коли у мене народилася донька, я з радістю попросив Ігоря стати її хрещеним батьком», - заявив поліцейський.

Директор Новоободівського ліцею Микола Роздорожний згадує, що коли Ігор ще був їхнім учнем, він був втіленням чесності і людяності.

«Це людина, яка завжди була готова прийти на допомогу. І він був закоханий у мистецтво», - зазначив Роздорожний.

Без найріднішої людини залишилися донька Мілана та дружина Каріна, батьки і брат.

Із дружиною чоловік познайомився через соцмережі, а після їхньої першої зустрічі вони більше не розлучалися. Із появою доньки у їхній родині стало на одну традицію більше: Міланка допомагала батьку на його день народження задувати свічки на торті. Тепер дівчинка каже, що скучає за татом.

«Ми одне ціле. Ми все робили разом. Він був найкращим батьком, моя любов, підтримка та опора. Із ним я була впевнена у кожному дні, я була щаслива», - сказала Каріна.

Однокласник Ігоря Дмитро Підтесаний сказав, що пам'ять про нього буде жити у їхніх серцях завжди. «Він назавжди залишиться взірцем сміливості, самовідданості та любові до життя», - уточнила його знайома Олена.

Вічна шана і слава Герою!

Фото із сайту Національної поліції