На дні Каховського водосховища знайшли рештки церкви, яку малював Шевченко і про яку писав Довженко

Вода приховувала Покровську Січову церкву 70 років.

У селі Покровському біля Нікополя на дні Каховського водосховища, яке зміліло внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС, знайшли рештки церкви. Про це повідомило видання Nikopolnews.

Директорка музею села Покровське Лариса Садовська розповіла журналістам видання про те, що місцеві жителі знали про рештки церкви, які перебували у воді. Наприкінці 20 століття тут наймали водолазів, які виявили фундамент кам'яної споруди.

За її словами, у 1734-1775 роках на місці Покровського існувала Нова Січ (або Підпільненська Січ). Вона виникла після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат внаслідок підписання Лубенського договору. Січ розташовувалася на півострові, що з трьох боків омивала притока Дніпра — річка Підпільна. Біля будинку кошового отамана та старшини знаходилась скарбниця, помешкання духовенства, а також Січова церква Покрови Божої Матері.

У часи руйнування Запорозької Січі, в 1775 році, Покровську Січову церкву пограбували офіцери, солдати й донські козаки. А у 1794 році Катеринославський митрополит Гаврило наказав закрити її, і восени 1798 року на цьому місці збудували нову кам'яну церкву, куди місцеві передали те, що вдалося врятувати під час грабунку військовими.

У 1843 році Покровське відвідував Тарас Шевченко. Про це свідчать спогади його сучасників, і створені ним тут малюнки: серед них і зображення церкви Покрови. Місцеві жителі показували Шевченкові руїни колишньої Січі та оповідали події із запорозької історії.

Історики твердять, що малюнок місцевої церкви Шевченко планував включити в альбом «Живописная Украйна», який сподівався видати у 1845 році.

Кам’яна церква у Покровському існувала до 1954 року, коли була затоплена водами Каховського водосховища. Перед тим, як затопити церкву, радянська влада вивезла звідти більшість реліквій. Те, що місцевим мешканцям вдалося зберегти, зараз знаходиться у Покровському музеї. Це ключ від січової церкви, мінеї розп'яття, кухоль запорізьких козаків, козацькі люльки, рештки шаблі тощо.

Як з’ясувалося, саме про церкву у Покровському писав у 1954 році Олександр Довженко, коли розповідав про затоплення історичних місць новим тоді Каховським морем: «Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти років не вірю в Бога і відтоді не був у церкві. Але в селі Покровському я пошкодував, що Бога немає. Мені страшенно захотілося, щоб він з’явився хоча б на п’ять хвилин і, побачивши зруйновану негідниками пам’ятку давньої архітектури, споруджену на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих юд, що вчинили цю мерзенну справу. Прощавай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не поменшало. Зменшилося краси».