Експорт нафти з Ірану досяг найвищого показника за останні п'ять років — Bloomberg

Експорт нафти з Ірану досяг найвищого показника за останні п'ять років, що зміцнює позицію Тегерана на геополітичній арені, водночас створюючи ризики для світового ринку нафти. Про це пише Bloomberg.

За даними низки аналітиків, серед яких Kpler Ltd., SVB Energy International, FGE та Міжнародне енергетичне агентство, обсяги експорту іранської нафти зросли до найвищого рівня з моменту повторного запровадження санкцій США у 2018 році. Переважна більшість нафти надходить до Китаю, оскільки найбільший світовий імпортер купує барелі у Тегерана за зниженими цінами. 

Зростання продажів є найбільш відчутною ознакою того, що країна, яка все ще фінансово потерпає від багаторічної ізоляції, зміцнює свої позиції, і почала відновлювати зв'язки з регіональними конкурентами, налагоджувати відносини з провідною державою Азії і навіть відкрила обережну дипломатичну взаємодію з Вашингтоном.

Проте додаткові поставки з Ірану підривають довіру до нафтового ринку, ослабленого уповільненням економічного зростання і дешевою російською нафтою.

"Іранська нафта надзвичайно цікава для тих, хто готовий ризикнути і купити її", - каже аналітик Kpler Хомаюн Фалакшахі.

За даними компанії, поставки нафти подвоїлися з осені минулого року і досягли 1,6 млн барелів на день у травні, навіть незважаючи на те, що американські санкції залишаються в силі. За оцінками МЕА, видобуток досяг 2,9 млн барелів на день, що є найвищим показником з кінця 2018 року. Консультанти SVB Energy, Petro-Logistics SA і FGE вважають, що видобуток нафти в Ірані ще більший і може перевищити три мільйони барелів на день. 

Відновлення потоків, які різко скоротилися після того, як колишній президент США Дональд Трамп вийшов з ядерної угоди з Тегераном у 2018 році, може підтримати іранську економіку, яка страждає від нестримної інфляції, падіння курсу валюти і періодичних заворушень проти жорсткого президента Ібрагіма Раїсі.

Це збігається з іншими ознаками відродження Ірану: попередньою угодою з регіональним супротивником Саудівською Аравією у квітні, зусиллями з реабілітації сирійського союзника Башара Асада і таємними переговорами щодо зниження напруженості з Білим домом. 

Завдяки переговорам між посередниками в Омані та в кулуарах засідань ООН Вашингтон і Тегеран наближаються до порозуміння щодо звільнення американських в'язнів і вивчення обмежень на іранські ядерні дослідження в обмін - за словами джерел, на свободу дій у постачанні більшої кількості нафти.

Представник Державного департаменту заявив, що чутки про ядерну угоду є "неправдивими і такими, що вводять в оману", а пріоритетом США залишається запобігання отриманню Іраном ядерної зброї. 

Тим не менш, додаткові поставки - на додаток до потоків із двох інших членів ОПЕК+, що перебувають під санкціями, Росії та Венесуели - вже відбуваються, що впливає на світові нафтові ринки. 

Іранський експорт підірвав зусилля зі стабілізації ринку з боку Організації країн-експортерів нафти та її лідера, Саудівської Аравії, яка цього місяця оголосила про нове скорочення видобутку на мільйон барелів на день, але це не дало відчутного ефекту. 

Відтоді, як п'ять років тому були відновлені санкції США, іранська нафта постачається до невеликої кількості покупців, що залишилися, так званим "тіньовим флотом" танкерів - часто застарілих і незастрахованих, які деактивують транспондери, щоб уникнути виявлення. 

Хоча відстеження танкерів показує, що Китай залишається головним клієнтом Тегерана, офіційні дані не реєструють жодного імпорту з Ірану минулого року. Натомість різко зросли закупівлі з Малайзії, де іранські вантажі часто відправляють для перевантаження на інше судно, що ускладнює визначення походження нафти. 

"Ці барелі-привиди не враховуються в офіційній статистиці. Але поки вся ОПЕК+ намагається скоротити видобуток якомога більше, а Саудівська Аравія йде на добровільне скорочення, кожен барель має значення", - каже засновник SVB Сара Вахшурі. 

Китайські нафтопереробники - особливо невеликі незалежні компанії в провінції Шаньдун, нарощують закупівлі іранських вантажів, оскільки знижки, запропоновані Тегераном, допомагають компенсувати нещодавнє падіння рентабельності, зазначає Kpler. 

За словами директора FGE Імана Нассарі, Іран був змушений збільшити знижки на свою нафту, щоб конкурувати з припливом російської нафти, витісненої з Європи санкціями. За словами аналітиків, збільшений потік значною мірою складається з нафти, яку Іран накопичив на танкерах, щоб задовольнити попит.

"Готовність Китаю підтримати Іран, купуючи його санкційну нафту, свідчить про незначне поліпшення ірансько-китайських відносин. Все це підтверджує думку про те, що становище Ірану покращується разом із його рухом до нормалізації відносин з іншими регіональними державами", - вважає аналітик консультативної компанії Eurasia Group Грег Брю. 

Саме Пекін став посередником у зародженні розрядки між Іраном і Саудівською Аравією - символ зближення обох країн з Пекіном.

Окрім зростання апетиту до іранської нафти з боку Китаю, деякі аналітики припускають, що це розширення експорту було негласно дозволено урядом США, який прагне утримати ціни на бензин під контролем. 

"Адміністрація США менш активно застосовує санкції, намагаючись протистояти російській нафті на ринку, але водночас підтримувати постачання", - сказав Нассарі з FGE.

Вплив на ціни на нафту від повернення Тегерана на ринок може бути обмеженим у майбутньому. Поставки нафти до Китаю можуть сповільнитися.

У будь-якому випадку, за прогнозами МЕА, світові нафтові ринки будуть відчувати гострий дефіцит до кінця року, оскільки постпандемічне відновлення Китаю набирає обертів. У другій половині року попит перевищить пропозицію приблизно на два мільйони барелів на день, що більш ніж достатньо для поглинання додаткових іранських потоків.  

Трейдери нафти залишаються скептично налаштованими щодо прогнозованого дефіциту пропозиції, частково через те, що зростання потоку барелів з Ірану кидає тінь на перспективи. 

Раніше повідомлялося, що світова нафтова карта змінюється, оскільки довгостроковий вплив західних санкцій спрямовує більше барелів із Росії до найбільших економік Азії, а Китай також отримує нафту з Ірану та Венесуели.