Рецензія на фільм «Флеш» / The Flash

Перші спроби зняти повнометражний фільм про Флеша студія Warner Bros. зробила ще у 80-х. Само собою, тоді уявлення про кінокомікси були іншими, тому нічого не вийшло. Але відтоді компанія регулярно намагалася перенести Флеша на великі екрани. На жаль, без успіхів.

У підсумку Флеш усе-таки «добіг» до кінотеатрів у 2023 році, перед цим встигнувши пережити безліч виробничих проблем та скандал з актором Езрою Міллером. З фільмів із настільки проблематичним циклом виробництва рідко виходить щось хороше. Розповідаємо в нашій рецензії, чи вдалося «Флешу» уникнути подібної долі.

«Флеш» / The Flash

Жанр супергеройський екшен
Режисер Андрес Мускетті
У ролях Езра Міллер, Саша Калле, Майкл Шеннон, Рон Лівінгстон, Марібель Верду, Кірсі Клемонс, Антьє Трауе, Майкл Кітон
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

Баррі Аллен (Езра Міллер) успішно допомагає Лізі Справедливості в ролі Флеша. Щоправда, в основному йому доводиться «прибирати наслідки», але й у цього заняття є своя важлива роль. Паралельно Баррі намагається довести, що його батько не винен у вбивстві його матері, тільки надія на виправдувальний вирок тане з кожним днем.

Одного разу Флеш виявляє, що за допомогою своєї надсвітлової швидкості може подорожувати назад у часі. Тоді Баррі вирішує врятувати свою маму від смерті — і тим самим створює новий всесвіт, у якому все не зовсім так, як у його рідному.

Одна з основних складнощів роботи з Флешем як з персонажем кіно — його суперсили. Як герой Баррі Аллен цілком укладається у формулу стандартного веселого протагоніста зі своєю купою моральних принципів і проблем із минулого. Але ось його супершвидкість не так-то просто адаптувати в цікавий для перегляду формат.

Усе завдяки наявності в сюжеті одразу двох Баррі Алленів. Перший — зі знайомої нам Ліги Справедливості, другий — з нового всесвіту, створеного під час спроби оригінального Баррі повернути свою маму до життя. Обох грає Езра Міллер, причому справляється зі своїм завданням гідно. Тандем Алленів вийшов максимально колоритним, а між собою герої відрізняються відчутно. Серйозного та відповідального Флеша нам показують не так часто, за що фільм отримує окремий плюс.

Такий сценарний хід вирішує ще й проблему демонстрації суперсил Флеша. Кіно не розгортається на надсвітлових швидкостях, інакше це викликало б запаморочення і плутанину. З відверто пафосних екшен-сцен тут у нас лише самий початок (причому доволі сумбурний і, що вже соромитися, кринжовий) та фінальна битва, яка точно вдалася. В іншому ж Флеш із нового світу лише навчається своїх умінь за допомогою оригінального Флеша.

І тут ми підходимо до найголовнішої проблеми фільму — жахливої комп’ютерної графіки. Так, це не рівень окремих сцен із фільмів четвертої фази кіновсесвіту Marvel (це закид у бік четвертої частини «Тора», якщо хто не зрозумів), але загальна якість CGI у «Флеші» залишає бажати кращого.

Більшу частину часу ви ніби дивитеся на катсцени з відеоігор часів PlayStation 3. Мускетті вже почав виправдовуватися, що деякі моменти з дивною графікою зробили такими спеціально, але віриться в це з натяжкою.

До того ж сценарій доступно пояснює всі свої нюанси максимально зрозумілою мовою. А додатково історія не забувається залишатися приземленою та зворушливою.

На етапі виробництва здавалося, що фільм вийде надто сумбурним, ніби зібраним із невідповідних одна одній частин. Частково так і вийшло, але загальна сюжетна канва і концепція мультивсесвіту дає змогу зв’язати несхожі шматочки в єдиний наратив. Тому весь хронометраж складається в акуратний художній твір, у якому все на своїх місцях.

Стосується це й численних та дуже несподіваних камео, якими «Флеш» так і рясніє. Спойлерити тут зовсім не хочеться, але в Warner Bros. зуміють здивувати навіть найзатятіших фанатів кінокоміксів.

«Флеш» увібрав у себе всі риси, за які глядачі по всьому світу в принципі полюбили адаптації коміксів на великих екранах. Це смішний та зворушливий водночас фільм, де якісний екшен поєднується з відповідальним ставленням до своїх персонажів і хімії між ними. Тому всі сумніви можна залишити позаду. Тільки якщо вас зовсім не верне від застарілої комп’ютерної графіки.