Економічний фронт боягузів. Як ті, хто побоявся воювати, придумують собі тиловий героїзм

*Про економічний фронт. Погляд тупого вояки вже з покаліченою психікою та сприйняттям.*

Відразу попереджаю замість епіграфа, буде багато букв і багато кому цей пост не сподобається, але мені байдуже на цей факт, бо реально підз…бало.

Одного разу я потрапив до Києва, бувають і такі справи. Приїхав додому, побачив свою сім’ю, все було чудово, поки не почалася повітряна тривога.

Сплячого малого я поніс на руках в підземний паркінг ЖК, де я проживаю. Ми сіли в машину дружини, і я побачив багацько люду, що ховались від ракетної атаки на Київ в цьому ж паркінгу. Більшість з них була з дітками, деякі ще у візочках.

Вже за кілька годин прийшли двоє молодих чоловіків. З віскаріком в руках, тьолочками під пахвою, відкрили свою БМВ і почали бухати.

Все б нічого, але їхні п’яні крики та гигикання, реально заважало діткам, які спали поруч.

Першим і останнім не витримав я. Я був одягнений по формі і доволі ввічливо, культурно і тихо, підійшовши до них, попросив прикрити їхні пиз..ки, зробити з них фон потихіше та припинити публічну п’янку, бо:

а — вже давно комендантська година і розпиття алкоголю в публічних місцях в цей час якось не пляше з чинним законодавством.

б — вони своїм воланням будять діток, а це вже доволі і доволі не гарно.

І тут вони попросили мене відійти "поговорити". Я без вагань погодився.

Мені почали розповідати, що вони дуже потужні бізнесмени, які "платять силу шалену податків", що завдяки саме їм "я можу захищати країну", що саме їхня тяжка праця "є головним захистом моєї країни" і загалом як я простий смерд в камуфляжі не можу "їм перебивати їхній незавершений корпоратив".

Ні, я їх не пиз…в.

Я просто сказав невеликий монолог, який я повторю і тут, оскільки хтось має висловити і озвучити думку й іншої сторони, адже останнім часом саме нам, військовим, щось забагато розповідають "як ми не праві".

Ну що, котики, поїхали.

Поняття "економічний фронт" самі собі придумали і розповсюдили ті, хто відверто зас...в піти захищати свою державу.

І щоб прикрити свою сц…ливу душеньку, вони почали малювати свою потрібність і незамінність в тилу, бо йти на фронт — може вбити чи покалічити. А мамина булочка боїться, саме тому треба бігом стати "воїном" якогось вигаданого "фронту", показати свою значимість у суспільстві.

Бо так він — не сц…ло галіме, а "тримач економічного фронту".

Просто так сталось, що одні мають яйця, сталевий стержень в собі, поняття чоловіка, а хтось — ну Боженка не дав, батьки не виплекали, чи сам не виховав.

Так от, мої дорогі бійці "економічного фронту", відкрию вам страшну таємницю — НА ВІЙНУ ПІШЛИ ДОВОЛІ НЕ БІДНІ ТА НЕ ЗЛИДЕННІ ЛЮДИ!!! БЛД НЕ ГОЛОТА ТА ЧЕЛЯДЬ, А НАЙКРАЩІ ЛЮДИ ЦІЄЇ НАЦІЇ!! ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ЦЕ!!!

Тільки в моїй групі, де мені за честь випало бути командиром, є два кандидати наук (історичних та економічних), декілька людей, які мають свій бізнес і ФОП, і так, вони і далі намагаються підтримувати свій бізнес і також ПЛАТЯТЬ ПОДАТКИ!

Більш того, в мене є воїн, який був директором фірми, що будувала цілі аеропорти, але він з перших днів війни взяв у руки зброю і зараз мені за честь стояти з ним в одному ряду.

Ба більше, він і далі намагається знайти роботу, замовлення своїм підлеглим на фірмі, щоб платити податки, і щоб його люди мали за що годувати свої сім’ї. Проте його так само накаляє податкова блокуванням його накладних, щоб просто заробити з нього бабла. Його фірму пресує КРУ й інші "перевіряючі органи". Але він воює, і воює зі зброєю в руках, а коли є вільний час, займається своїм бізнесом, дистанційно, через телефон чи ноутбук.

Чомусь у всіх, хто "тримає економічний фронт" таке бачення, що на фронті зібралась сама біднота, яку ви непосильною працею кормите.

Ви, любі і шановні, в теплому тилу, на зручних кріслах і диванах ввечері вдома, біля своїх родин, дружин, дітей. У вас поруч є душ з теплою водою і нормальний, с*ка, унітаз, і ви платите податки, як це робило до війни 90% тих, хто зараз на фронті.

Тих, хто мріє побачити нормальний санвузол і виспатись не в спальнику чи машині, або на землі, а в нормальному ліжку.

Тих, хто місяцями не бачить своїх дружин, дітей, родини.

Тих, хто служить щодня тут, втрачаючи своїх друзів, здоров’я і життя.

Тих, хто збирає в мішки своїх побратимів, а потім на похоронах дивиться в очі їхнім дітям…

Тоді скажіть мені друзі, у нас рівноцінні "ФРОНТИ"?

Чи дійсно ми такі рівні?

Дякую за увагу.

В мене все.

Джерело

Важливо Нормальний повільний контрнаступ. Чому саме так, як зараз, все тільки й могло розвиватись на фронті