Коли глибину падіння важко уявити: суворі реалії українського велоспорту

29 травня в Римі фінішував перший гранд-тур сезону в професійному велоспорті - Giro d'Italia. Саме на Джиро українці мали найбільші досягнення. 20 років тому Ярослав Попович посів третє місце, а за рік Сергій Гончар став другим у генеральній класифікації. Також в активі Гончара - 5 перемог на етапах в різні роки.

Зараз ці результати для українського велоспорту здаються фантастичними. На цьогорічному Україна не представлена, а минулого року в супербагатоденці брав участь лише Андрій Пономар (посів 117-те місце).

Але ж були часи! 20 років тому в Джиро брали участь 5 українців: Ярослав Попович (3 місце), Сергій Гончар (5 місце), Володимир Дума (41 місце), Сергій Авдєєв (49 місце) та Володимир Білека (57 місце).

Через рік в італійському гранд-турі змагалися 9 (!) українців: Гончар (2 місце), Попович (5 місце), Кирило Поспєєв (41 місце), Білека (49 місце), Денис Костюк (59 місце), Дума (64 місце), Авдєєв (85 місце), Володимир Густов (102 місце) та Максим Руденко (132 місце). З цих хлопців можна було створити окрему українську команду, яка б могла навести шурхоту не тільки на тому Джиро. 

З роками результати в українському велоспорті ставали дедалі гіршими. Цю тенденцію можна простежити навіть на Джиро. У 2013 році на старт супербагатоденки вийшов один Попович, а наступний українець змагався в італійському гранд-туру тільки у 2020-му (Марк Падун зайняв 70 місце). Українських велопрофі ставало все менше. 

Федерація велосипедного спорту України нагадувала про себе лише завдяки регулярним чварам. Все йшло по колу. Іванова біля керма ФВСУ змінив Башенко, того - колишній спортсмен Гривко. Минулого року на позачергових виборах президентом федерації став Попович. Але незабаром її визнали недійсною і до керма ФВСУ повернувся Гривко, який не має великої підтримки у вітчизняній велоспільності. 

• Як за мною полювало ФБР: історія легендарного українського велогонщика

Найгірше, що зараз ми майже не бачимо молодих талантів, які були 20-25 років тому. Тоді для подальшого прогресу українці їхали в Європу (частіше всього до Італії) і вже там, беручи участь у місцевих гонках, набиралися досвіду. На той час у професійних італійських велокомандах виступало по 10-15 українців. Зараз про таку кількість ми можемо тільки мріяти. Всю глибину падіння українського велоспорту навіть важко уявити.

Напередодні цьогорічного Джиро міністр закордонних справ Італії Антоніо Тайяні повідомив, що у 2024 році італійський гранд-тур може стартувати в Україні (практика проведення окремих етапів в інших країнах є цілком нормальним явищем) “якщо до того моменту це буде можливо”. Мовляв, це був би сигнал уваги до країни, яку ми дуже сильно підтримуємо. Ідея, безумовно, цікава. Шкода лише, що у нас зараз майже немає велопрофі, рівень яких дозволяє потрапляти в заявку своїх команд на Джиро. 

Максим Розенко, Чемпіон

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua