«Старі» долари беремо по 29! Як обмінники «роблять гроші» з повітря

Як відомо, Остап Бендер знав 400 порівняно чесних способів вилучення грошей у населення, але й українські банки не ликом шиті. Встановити комісію за прийом будь-якої валюти, яка не виглядає ніби щойно зійшла з друкарського верстата, стало чудовим ноу-хау вітчизняних фінустанов.

Сказати, що клієнти банків роздратовані вкрай – це нічого не сказати. Експерти одностайно називають це змовою, але АМКУ мовчить, а в Нацбанку мляво пропонують скаржитися та обіцяють перевірки.

"Золота жила"

Два місяці тому ми писали про те, що старих доларів в Україні побільшало, і це стало величезною проблемою для їхніх власників: банки та обмінники просто відмовлялися їх брати.

Майже місяць тому тема отримала продовження. У банках швидко зрозуміли, що втрачають «золоту жилу», і почали встановлювати так звані «комісії» за прийом усіх купюр, які вважають надто зношеними. Сума комісії становить від 10 до 30%, а "некрасиві" долари працівники визначають на око. Забракувати можуть практично будь-яку купюру, яка не рипить, як нова.

– Мені цілком пристойні 100 доларів без жодних пошкоджень запропонували здати «як 80», – каже знайома. – При вивішеному курсі прийому 36,80 мені сказали, що заплатять за сотню 2944 грн, тобто фактично я маю здати долари за курсом 29,44 грн. Я відмовилася, але ситуація повторилася ще в чотирьох обмінниках, і лише за 2,5 години мені вдалося здати сотку з комісією «всього» у 5%.

Про цю проблему на своїй сторінці у фейсбуці розповів експерт і блогер Юрій Романенко, на думку якого вимоги в обмінниках у 90% випадків взяті зі стелі.

«Банківська мафія вигадала додатковий спосіб заробітку і системно викачує "бабло" з населення, яке несе до банків останні заощадження, – пише Романенко. - Найсмішніше, що ці грабіжники вирішили бути святішими за ФРС, яка давно встановила критерії "старості" купюр. Усі, хто був у США, знають, що там у банкоматі можуть вам видати таку древню купюру, що тітки в обмінниках України вимерли б поголовно, побачивши ці купюри. Кілька днів тому мене теж намагалися ошукати і не прийняти купюру. Мені це просто розлютило, і я їй сказав, що якщо вона не обміняє ці нещасні сто баксів, то я так дістану їхню мережу, що мало не покажеться, і порушу питання про вилучення ліцензії, дійду до НБУ, НАБУ. А потім, піднявши палець угору, сказав: «А ще Данило Гетьманцев сказав, що настав час кінчати з цією практикою» і навів цитату. Коротше, тітка дала задню. Тому давіть їх, як клопів».

Роз'яснення НБУ

На жаль, поради Юрія Романенка працюють далеко не завжди. У цій ситуації, втім, як і у багатьох інших у нашій країні, все залежить не від закону, а від нахабства та натиску кожного з опонентів. Єдине, що можна сказати точно – останні нерви собі ґрунтовно потріпали обидві сторони.

Пристрасті на обмінному ринку досягли такого напруження, що 10 червня із роз'ясненнями виступив Нацбанк. У НБУ розповіли, які вимоги чинне валютне законодавство застосовує до зношених купюр, а які – до банкнот давніх років випуску. І порадили, якщо не так, звертатися до них зі скаргами.

Отже, якщо банкнота має ознаки значного зносу чи пошкодження, незалежно від року випуску, у фінустанові, яка має відповідний договір з іноземним банком-кореспондентом, клієнту можуть запропонувати здійснити операцію інкасо. При цьому ступінь зношування іноземної банкноти встановлюється центробанком відповідної країни, у випадку з доларом – Федеральною Резервною системою США. Прийняті на інкасо банкноти направляються до США для обміну та отримання придатних банкнот. Комісія за цю операцію та терміни обміну встановлюються українськими банками самостійно.

У НБУ зазначили, що від фізосіб на інкасо приймають:

1. Банкноти іноземних держав, які отримали під час користування ознаки зносу суттєвіші за ті, які можна було б віднести до незначного пошкодження.

При цьому до ознак незначного зносу відносять:

• локальні потертості (часткова втрата фарби на зображеннях) та/або втрата папером жорсткості;
• відбитки штампів/печаток, написи, включаючи видимі в ультрафіолетових променях, загальна площа яких не перевищує 200 кв. мм;
• плями, загальна кількість яких не перевищує трьох штук діаметром до 5 мм;
• надриви або надрізи, загальна кількість яких не перевищує трьох штук завдовжки до 3 мм;
• отвори та проколи, загальна кількість яких не перевищує чотирьох штук, діаметром не більше 1 мм кожен.

2. Банкноти іноземних держав, які отримали під час користування одну або кілька ознак значного зношування/пошкодження:

• розірвані (розрізані) на частини;
• з пошкодженими елементами дизайну та захисту (видалені цифрові або текстові позначення номіналу, зображення портрета, оптично змінені елементи захисту, захисні стрічки);
• зі зміненим початковим кольором паперу та/або зображень;
• з локальними забрудненнями (плямами), включаючи видимі в ультрафіолетових променях, загальна площа яких перевищує половину площі банкноти;
• із загальними забрудненнями, включаючи папір, що викликають люмінесценцію, в ультрафіолетових променях;
• обпалені, пропалені, старі (пошкоджені внаслідок тривалої дії вологи, різних рідин, хімікатів або з ознаками гниття);
• мають явні друкарські вади.

3. Банкноти, вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної банком-емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).

Щодо «віку» банкнот, то уповноваженим установам заборонено встановлювати обмеження за номіналом та роком випуску іноземних банкнот, якщо вони є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Тобто, у випадку з доларом, повинні прийматися банкноти, старіші не 1996 року, а старіше 1914 року. У разі відмови обмінювати валюту через рік випуску НБУ готовий приймати звернення громадян для проведення відповідних перевірок.

Докладно про це можна прочитати тут.

На жаль, на момент написання цієї статті (19 червня 2023 року) ситуація не змінилася. Обмінники продовжують викручувати руки своїм клієнтам, і Нацбанк їм не указ. А може, НБУ тільки вдає, що вирішує проблему?

За словами голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, минулого тижня НБУ провів низку «роз'яснювальних» зустрічей із банківськими установами та обмінниками, але це не допомогло.

«Очевидно, що вжитих Нацбанком заходів недостатньо, а люди чекають від нього вирішення проблеми, а не демонстрації процесу, – зазначив Гетманцев у своєму Телеграм-каналі. - Зрозуміло, що йдеться про протидію черговій схемі протиправних тіньових заробітків на людях під час війни, яку слід негайно припинити».

Як повідомив Гетманцев, він уже дав доручення підготувати заслуховування Нацбанку та правоохоронців на окремому Комітеті ВР з питань фінансів.

50 млн доларів на місяць

Схему «протиправних тіньових заробітків» експерти називають тотальним свавіллям на валютному ринку. Пояснюється це просто: тим, хто раніше сидів на потоках, потрібні гроші. Сьогодні українська економіка дуже просіла, і так званих «жирних тем», на яких раніше можна було добре заробити, поменшало. Тому без будь-якого завзяття совісті створюються нові схеми.

Аналітик Олексій Кущ наводить цифри. Зважаючи на те, що середній оборот готівкового ринку в Україні сягає 2 млрд доларів на місяць, незаконний заробіток на дисконті з «потертих купюр» може становити до 50 млн доларів на місяць. Експерт зазначає, що це заробіток навіть не на повітрі, а на вакуумі.

Але чи могли б банки запустити цей багатомільйонний лохотрон без узгодження з НБУ? Питання, звичайно, цікаве, причому жодна відповідь на нього не буде на користь Нацбанку України.

– Логістика завезення нових банкнот в Україну ускладнилася: раніше їх привозили літаками, і проблем із якісною готівкою не було, – каже Олексій Кущ. – Зараз повітряний простір над нами закритий, возити готівку автомобільним чи залізничним транспортом складно та дорого. У зв'язку із цим Україна стала «заповідником негарної валюти». Люди намагаються в першу чергу здавати гірші купюри, а те, що краще, залишити до кращих часів. Тому старих купюр на ринку стає дедалі більше.

На думку аналітика, Нацбанк повинен був зобов'язати банки приймати будь-які банкноти, якщо вони не пошкоджені настільки, що не можна встановити їхню справжність. Але регулятор цього не зробив, а навпаки: якщо раніше старими іноземними банкнотами можна було поповнити свій валютний рахунок, то раптом за дивним збігом українські банкомати перестали працювати на прийом валюти. Враховуючи все це, Олексій Кущ не відкидає створення штучних максимальних перешкод для завезення в країну нових купюр, щоб не втратити цю «золоту жилу».

На закінчення експерт зазначив, що вимога комісії за так звані «зношені купюри» та спроби прикрити все це операцією інкасо – маніпуляція та прояв мережевої корупції у масштабах усієї країни.

- Справа в тому, що класичне інкасо - це вилучення купюри, обмін її на нову, передача нової купюри клієнту, і лише потім, за його бажанням, обмін на гривню, - пояснює Кущ. – Ключова ознака валютного інкасо – вилучення старої купюри з обігу та її обмін на нову, саме за це й береться комісія. Але якщо валюта не вилучається з обігу, то взяття комісії є незаконним.

Більше того: через те, що обмінні пункти нікуди не відправляють зношені купюри, а знову повертають їх в обіг, продаючи клієнтам, виходить, що українці багато разів платять «комісію» за ті самі купюри.

- Звісно, ​​це змова, - резюмував Олексій Кущ. – І Нацбанку треба зараз не листи писати дрібним почерком, а просто взяти та відкликати пару ліцензій на операції з готівковою валютою. Не хочуть брати долари, нехай кредити видають.