Про космічні перспективи України та життя на Марсі. Ексклюзивне інтерв’ю Роберта Зубріна

Технології у космосі вже сьогодні ефективно наближають перемогу України, але потрібно їх розвивати якомога інтенсивніше, вважає американський науковець у сфері аерокосмічних досліджень та засновник Марсіанського товариства США . Днями він приїхав до Києва зі спеціальним візитом для участі у міжнародній науково-популярній конференції Insсience Conference 2023.

Про космічні перспективи України, підтримку США та майбутнє життя на Марсі – в ексклюзивному інтерв’ю вченого для Фактів ICTV.

— Роберте, ви — науковець у сфері аерокосмічних досліджень. З якою метою приїхали розповісти про свій досвід Україні? Чому це зараз важливо?

– Я приїхав сюди, щоб передусім висловити свою солідарність з Україною в цій війні і так дати українцям зрозуміти, що є люди по всьому світу, які їх підтримують. Я також приїхав, щоб поділитися деякими ідеями про те, як Україна може зробити себе сильнішою: як у цій війні, так і в подальшому мирному житті.

– У минулому ви співпрацювали зі Збройними силами США як фахівець у своїй галузі. Чим такі спеціалісти були корисні для армії тоді і зараз?

– Те, що було колись – це зовсім інша ситуація. Коли ми маємо справу з американськими військовими, вони, звичайно, не займаються екзистенційною боротьбою за національне виживання, як зараз це роблять ЗСУ. Американські військові роблять все з довгостроковим плануванням, не в умовах, коли на їхню країну хтось повномасштабно напав. Крім того, ми маємо дуже добре розвинену космічну програму, дуже розвинену військову програму. Це зовсім інша ситуація.

Знаєте, ця війна РФ проти України дійсно, в певному сенсі, є першою космічною війною. Зараз це може здаватися не так, тому що всі реальні бойові дії відбуваються на землі. Але багато з того, що визначає, хто переможе в цій боротьбі, відбувається у космосі.

Й Україна змогла вистояти проти набагато сильнішого супротивника лише завдяки використанню космічних технологій, зокрема космічного зв’язку, космічних супутників. США мали такі можливості, наприклад, у війні з Іраком. Але вони не відіграли вирішального значення. Ми б перемогли Саддама Хусейна і без них. Тож вони були просто додатковою перевагою. Водночас тут вони є тим, що забезпечує баланс.

Зараз я дуже пишаюся тим, що Сполучені Штати активізувалися і надають необхідну підтримку Україні.  Я хотів би, щоб ми робили більше. Я писав статті, в яких закликав надати Україні більше , більше танків тощо. І ми досягли в цьому змішаного успіху. Не так багато і не так швидко, як того вимагала ситуація. Але ми досягли певного прогресу. І я маю сказати, що президент Байден надав космічні розвіддані заздалегідь про напад РФ, що було дуже корисно.

Прикро згадувати про 2014 рік, коли ми мали супутникову розвідку про російську армію навколо Донецька, яка оточила українські війська. Й Обама вирішив не надавати її. І це дорого коштувало Україні.

– Ви, мабуть, чули, що минулого року за кошти, зібрані пересічними українцями, . Наскільки такі супутники ефективні у США?

– Ну, так. Я не дуже добре знайомий з цим супутником, але Україні потрібна можливість мати такі супутники, незалежно від того, чи вважають інші країни, що вона повинна їх мати, чи ні. Вони представляють абсолютно життєво важливий оборонний потенціал. І, знаєте, вони мають вирішальне значення.

Є американські комерційні супутники дистанційного зондування, і деякі з них продають фотографії місць і так далі. Але мати таку інформацію вчасно — надзвичайно важливо. Особливо для такої країни, як Україна.

Бо, думаю, ваш народ зараз відбиває цю навалу, але вони, російські окупанти, повернуться. І вам потрібно бути готовими і мати можливості космічної розвідки.

– Чого Україні досі не вистачає у космосі для перемоги над російськими окупантами?

– В українських реаліях потрібні певні, так би мовити, імпровізаційні технології, в яких Україна навіть вже досягла значних успіхів. Але їх має бути більше.

І, крім того, існують передумови для цього. Я маю на увазі, що Україна має космічне агентство і космічну спадщину. Є кілька десятків космічних компаній, але космічної програми насправді немає. Вона потрібна як для військових, так і для цивільних цілей.

Особисто я вважаю, що Україна повинна створити протисупутниковий потенціал. Над вами літають російські розвідувальні супутники, які дивляться, де ваші війська. Над вами літають російські радарні супутники. Є російські так звані топографічні супутники, які використовуються для нанесення на карту контурів місцевості, необхідних для прокладання маршрутів атаки крилатих ракет. Ви повинні мати можливість знищити ці супутники. А вони на висоті 500 км. Вони вразливі, якщо у вас є відповідні можливості.

Я думаю, що у вас має бути своя зброя відповідного масштабу. Я маю на увазі, що в цій війні зараз американці досить добре підтримують вас розвідувальними можливостями і речами такого роду. Але що якби Трамп виграв наступні вибори? Ви знаєте, ви можете не отримати цієї допомоги в майбутньому. Тож вам потрібно підготуватися до такої можливості і самостійно розвиватися у цьому напрямі. Так, добре мати друзів, але добре мати можливість подбати про себе.

– В української аерокосмічної галузі є потенціал у глобальній перспективі?

– Ну, дивіться, якщо ви створюєте розвідувальні супутники, ви можете створити це як комерційну можливість і продавати дані людям для різних цілей. І це комерційне підприємство. І ви можете використовувати їх для дослідження планет. Послати апарат на Марс і скласти його карту за допомогою нових інструментів з космосу.

Існує безліч речей, які можна зробити з цими можливостями. Ви хочете мати власні ракети-носії, щоб, якщо ви захочете запустити власні супутники, ви могли це зробити. Я думаю, що якби у вас було повноцінне космічне агентство, яке б підтримувало певні види проєктів і було готове сказати, що для цього буде ринок, то деякі космічні компанії-початківці могли б залучити гроші від інвесторів, щоб розвивати галузь в цілому. Я вважаю, що зараз, у нинішніх умовах, є всі можливості отримати технічну консультацію про те, як це зробити, від Сполучених Штатів, а можливо, й від інших країн.

Значна частина радянської космічної промисловості була фактично в Україні. І немає жодної причини, чому Україна не могла б бути провідною космічною державою і брати важливу участь у дослідженні космосу. Великі нації роблять великі речі.

– Ви особисто керували будівництвом експериментальної станції для дослідження Марса в канадській Арктиці. Чим Марс цікавий для людства сьогодні?

– Марс – дуже цікавий з наукової точки зору. Це планета, яка дозволяє нам дізнатися правду про потенційну поширеність і різноманітність життя у Всесвіті. Ранній Марс і рання Земля були багато в чому схожі: це були теплі, вологі планети з атмосферою, що складалася переважно з вуглекислого газу.

Ми знаємо, що на Землі розвинулося життя, але чи розвинулося воно на Марсі? Якщо так, то це доводить, що розвиток життя з хімії є ймовірним явищем і, ймовірно, життя є скрізь у Всесвіті. З іншого боку, якщо ми полетимо на Марс і з’ясуємо, що фізично і хімічно він був схожий на ранню Землю, але життя на ньому ніколи не розвивалося, це може означати, що ми самотні у Всесвіті, що Земля – продукт вільного випадку.

Марс – це більше ніж просто об’єкт наукового дослідження, це цілий світ, це планета, площа якої дорівнює площі всіх континентів Землі разом узятих. І на ній є всі матеріали, необхідні для підтримки життя і технологічної цивілізації. І якщо ми зможемо розробити технології, які дозволять нам перетворити ці матеріали на ресурси, тоді Марс стане місцем, де ми зможемо оселитися і розвивати нові гілки людської цивілізації.

Тут ми починаємо з чистого аркуша. Ми вирушаємо туди, де правила ще не написані. Я думаю, що багато різних людей вирушать на Марс і заснують різні міста-держави на Марсі. Отже, ми говоримо про створення нових, дуже винахідливих, креативних гілок людської цивілізації, креативних у технологічній сфері, креативних у соціальній сфері. І це щось надзвичайне, і Марс відкриває нам таку перспективу.

– А якщо судити зараз, то подорожі на Марс колись стануть реальними і безпечними для людини?

– Думаю, що, безумовно, можливо подорожувати на Марс. Наші зонди, які подорожують від Землі до Марса, роблять це за пів року. Тож, безумовно, люди можуть подорожувати на Марс. Я вірю, що люди полетять на Марс ще за нашого життя, за нинішнього покоління. А от подорожувати в інші сонячні системи набагато складніше.

Вони набагато далі, ніж Марс. Нам доведеться розробляти більш досконалі види рушійних систем. Замість хімічних ракет нам знадобляться ракети на основі термоядерного синтезу, щоб подорожувати до інших зірок. І ми не зможемо здійснити таку подорож за пів року.

Щоб долетіти, наприклад, від Землі до найближчої сонячної системи, знадобиться кілька десятиліть. Але я думаю, що врешті-решт ми розвинемо ці можливості. Люди захочуть подорожувати так далеко за шість тижнів і, зрештою, за шість днів. І коли вони матимуть такі рушійні системи, то зможуть подорожувати до зірок.

Це здається чимось надзвичайним, чимось фантастичним. Але в попередні епохи люди не вірили в можливість подорожувати на Місяць, наприклад. Усе може стати реальністю.

– Якщо не Марс, чи існує ще якась планета, на якій в теорії було би безпечно жити людям? І за яких умов?

– Я вважаю, що закони науки діють на інших планетах так само, як і на Землі. І я особисто вірю, що ми знайдемо життя на Марсі. Зараз ми знаємо, що більшість зірок мають планети і що кожна п’ята зірка в галактиці Чумацький Шлях має планету розміром із Землю у своїй зоні, придатній для життя. Саме в цій зоні є температура, придатна для життя, і рідка вода.

Отже, в галактиці Чумацький Шлях є 400 млрд зірок. Кожна п’ята з них – це 80 млрд зірок із планетами розміром із Землю у придатній для життя зоні. А ще є мільярди інших галактик. Тож я думаю, що життя у Всесвіті досить багато, але воно, ймовірно, досить різноманітне.

– Ви як науковець вірите в існування позаземних цивілізацій?

– Думаю, що позаземні цивілізації існують. Якщо життя є скрізь, то воно повинно було б у багатьох місцях розвинутися до цивілізацій. Вся історія життя на Землі – це історія розвитку від простих форм до більш складних, з більшою здатністю до активності та інтелекту і все більш швидкою еволюцією.

Отже, якщо життя є скрізь, це означає, що цивілізація є скрізь.

Чи вірю я, що так звані НЛО, які бачили люди, є доказом існування інопланетян? Ні, не вірю. Я вважаю, що деякі з них є природними явищами, деякі – ілюзіями, деякі – військовими машинами. Тож ні, я не думаю, що нас відвідують розумні інопланетяни, але вірю, що вони існують, так.