"Прийом", "електрики" і вибух в Оленівці: українські бійці розповіли про жахи російського полону

Потрапивши в полон до росіян, воїн не отримав ні медичної допомоги, ні чогось іншого, що обіцяли їм працівники Червоного Хреста. Натомість сержант Кушнір розповів, що його залишили помирати на ліжку, з розтрощеною щелепою і гангреною, що поширилася по всьому язику.

"Фізичний біль було не так важко переносити, як невизначеність перебування у полоні"

"Я думав, що це кінець. Перші три – чотири дні вони нічого не робили. Вони очікували, що я помру сам", – сказав він.

The New York Times звертає увагу на похмуру реальність обмінів полонених між Україною і Росією. Видання зазначає, що українські солдати повертаються додому з розповідями про жахливі страждання в російському полоні – страти й смерті, побиття та ураження електричним струмом, відсутність медичної допомоги і майже голодний пайок.

Натомість Україна дає Червоному Хреста доступ до російських військовополонених, що свідчить про те, що вона виконує свої зобов'язання згідно з міжнародними конвенціями про ведення війни. Росія ж цього не робить та обмежує зовнішній моніторинг.

Українські полонені у значно гіршому стані, ніж російські в'язні під час обмінів.

"Ми були такі худі, – каже сержант Кушнір, піднявши догори мізинець. Порівняно з нами вони (російські полонені – 24 Канал) виглядали добре. Ми були худі та бородаті. Вони були поголені й вимиті".

Максим Кушнір / Фото The New York Times

Зі зламаною щелепою і гангреною язика сержант Кушнір не міг лежати і сидів, обхопивши голову руками, кілька днів без знеболювальних та антибіотиків.

Зрештою, його перевезли до іншого шпиталю, де лікарі ампутували йому язик і зафіксували щелепу дротом.

За його словами, фізичний біль було не так важко переносити, як невизначеність перебування у полоні.

Коли ти не знаєш, до чого готуватися, що принесе наступний день… Особливо після того, як побачив, що росіяни робили з нашими хлопцями, і перебуваєш у постійному очікуванні смерті, це зовсім неприємне відчуття,
– сказав Кушнір.

Повернувшись в Україну, він переніс кілька операцій і витратив місяці на те, щоб знову навчитися говорити. Хірург взяв кістку зі стегна Кушніра, щоб відновити щелепу. Коли це не спрацювало, хірург вставив титанову щелепу.

Росіяни вбили українського полоненого під час "прийому"

32-річний лікар-анестезіолог Юрій Мкртчян теж потрапив у полон до Росії після боїв за Маріуполь. За його словами, росіяни надавали медичну допомогу лише тоді, коли він благав їх, і переводили поранених до лікарні лише тоді, коли вони були при смерті.

Більшість з них (українських військових – 24 Канал) досі перебувають у полоні, і я не бачу в цьому жодного виправдання чи пояснення, тому що вони вже інваліди, вони не можуть воювати, немає жодних причин тримати їх у в'язниці,
– сказав лікар.

Колишні в'язні та правозахисники стверджують, що українські полонені, в тому числі поранені та вагітні жінки-солдати, зазнавали безжальних побоїв.

Мкртчян описав, як новоприбулі повинні були бігти крізь шеренгу тюремних охоронців, які били їх палицями – ритуал дідівщини, відомий під назвою "прийом".

Він пригадує, як біг, опустивши голову, крізь потік ударів, і побачив на землі свого товариша по нещастю. За його словами, поранений в'язень з серйозними опіками з позивним "Каспер" загинув від побиття.

Командира побили на очах у всього підрозділу

45-річний Максим Колесников був серед понад 70 українських солдатів і чотирьох цивільних осіб, які потрапили в полон одразу після російського вторгнення в лютому 2022 року, коли російські війська захопили його базу поблизу міста Гостомель.

Чоловіків відвезли на допит до фільтраційного табору на території занедбаного заводу, де їхнього командира побили на очах у всього підрозділу.

Російська мережа фільтраційних таборів, де перевіряють і допитують військових і цивільних українців, широко критикується за порушення прав людини.

Через кілька днів Колесникова та його товаришів по службі перевели до російської в'язниці в Брянській області. "Прийом" з побиттям тривав п'ять годин.

Максим Колесников / Фото The New York Times

"Мене били коліном в обличчя", – розповів він. Побої тривали щодня протягом місяця. За його словами, охоронці використовували гумові кийки, пластикові труби, дерев'яні лінійки і зав'язані шматки мотузки або просто били в'язнів ногами.

Одну групу охоронців в'язні прозвали "електриками", тому що вони катували полонених електричним струмом.

Це був хороший день, коли ти знайшов картоплю в супі,
– сказав Колесников, додавши, що в полоні він втратив близько 75 кілограмів.

Він розповів, що через недоїдання страждає від стиснення хребта, а через тривалі побиття – від травм стегна та коліна.

Український військовий помер після полону

35-річний Олег Мудрак, командир першого батальйону "Азов", був невпізнанним і болісно худим, коли повернувся з чотиримісячного полону. Про це розповів його племінник Данило Мудрак.

Він набрав вагу і переніс операцію на плечі, але через п'ять місяців після звільнення помер від серцевого нападу.

Олег Мудрак / Фото The New York Times

Азовці зазнали особливо жорстокого поводження

За словами майора Дмитра Андрющенка, який був заступником командира другого батальйону "Азов", коли потрапив у полон на "Азовсталі", члени батальйонів "Азов", яких Росія давно називає неонацистами, щоб виправдати війну, зазнали особливо жорстокого поводження.

"Азов" був для них як червона ганчірка", – сказав він.

Дмитро Андрющенко / Фото The New York Times

Майор Андрющенко перебував у виправній колонії в Оленівці в липні 2022 року, коли в казармі прогримів вибух, внаслідок якого загинуло щонайменше 50 азовців. Він звинуватив Росію в організації вибуху.

За словами майора Андрющенка, охорона колонії зачинила ворота казарми, щоб запобігти втечі тих, хто вижив.

Доктор Мкртчян, який перебував у тій же колонії, розповів, що він та інші українські медики закликали охорону дозволити їм надати допомогу пораненим, але їм не дозволили підійти до них до години після вибуху.