Жертви «Титаніка»: до уламків туристи-мільярдери занурювалися у непридатному батискафі

З 19 червня світ, затамувавши подих, стежить за драмою, яка розгортається в Атлантичному океані. Підводний батискаф з туристами, що прямував до «Титаніка», перестав виходити на зв'язок. І знайти його не можуть ні берегова охорона США, ні підводні дрони, ні літаки. Пошуково-рятувальна операція може закінчитися безрезультатно та плачевно – кисню на борту батискафа вже не залишилося.

Але шанси знайти субмарину ще є, запевняють у береговій охороні. Представник відомства Джейсон Фредерік заявив, що підводні апарати прочісують район Атлантики площею 26 тис. кв. км. А канадський літак Р-3 зафіксував на цій території підводні шуми, записав їх та передав у берегову охорону. Видання Rolling Stone і CNN заявили, що гідроакустичні пристрої виявили стукіт, що повторюється раз на 30 хвилин.

Клас "супереконом"

Підводна субмарина «Титан» зникла з радарів зранку в неділю, коли вирушила дослідити місце аварії «Титаніка» на глибину 4000 метрів у Північній Атлантиці. Уламки «Титаніка» знаходяться приблизно за 400 миль від узбережжя канадського Ньюфаундленда.

На борту «Титана» перебували п'ятеро людей – підводні туристи, які виклали по 250 тис. доларів за ризиковану поїздку до місця загибелі лайнера у 1912 році. Екскурсію влаштовувала компанія OceanGate.

Незважаючи на вартість квитка у чверть мільйона доларів, батискаф не має жодної ознаки комфортності. Це капсула 6,7 метра завдовжки і 2,5 метра завширшки. Через таку тісноту екскурсанти сидять на підлозі і не можуть навіть витягнути ноги. Єдине вікно-ілюмінатор – у гальюні (бортовому туалеті), і зрозуміло, що насолодитися океанічними видами, у тому числі залишками «Титаніка» можна лише, якщо гальюн вільний. І, до речі, від основного відсіку він відокремлений фіранкою. А єдине джерело світла на борту – настінні світильники. Також є інформація, що батискаф управляється «капітаном» - переробленим геймпадом Logitech F710 Bluetooth. Запасу кисню мало вистачити на 96 годин. Ба більше - цей диво-апарат ще й відкривається тільки зовні, бо вхідний люк закручується тільки звідти відразу на 17 болтів.

Версії та припущення

Вся екскурсія з підйомом та зануренням займає близько восьми годин. Батискаф перестав виходити на зв'язок вже через півтори години після занурення, і рятувальні служби забили на сполох.

За однією з версій, "Титан" врізався в риф на глибині 2900 метрів. За іншою – не витримав гігантського тиску води і був розплющений. Третя версія - у ньому відключилася система електропостачання або почало протікати через високий тиск. Четверта - батискаф десь виплив, залишилося тільки знайти якщо не апарат, то хоча б людей. Якщо все-таки морські туристи загинули в Атлантиці, то дістати їх зо дна океану практично неможливо: підводних човнів, які могли б опуститися на таку глибину, у світі навряд чи набереться п'ять штук.

При цьому батискаф спроектований таким чином, щоб спливати на поверхню через 24 години після занурення, розповів один із інвесторів компанії OceanGate американським масмедіа. Це й дозволило думати, що туристи врятувалися і десь висадилися чи дрейфують хвилями. Звичайно, не в тому випадку, якщо їхня субмарина застрягла в конструкціях «Титаніка» (є і така версія).

Туристи – хто?

Ті, хто залишається на борту «Титана», є досить відомими людьми. Наприклад, 58-річний Хеміш Хардінг - британський мандрівник, голова компанії із продажу приватних літаків. Кілька разів він побував на Південному полюсі, причому один раз – із колишнім астронавтом Баззом Олдріном. Також Хардінг встиг і злітати в космос (2022 року на борту Blue Origin з екіпажем), і встановити кілька світових рекордів (наприклад, за найтривалішим часом, проведеним на найбільшій глибині).

Перед зануренням на «Титані», як згадують друзі, досвідчений мандрівник Хардінг хвилювався, як ніколи, але намагався храбритися.

- Через найгіршу зиму в Ньюфаундленді за 40 років ця місія, швидше за все, стане першою і єдиною пілотованою місією у 2023 році. Щойно відкрилося вікно погоди, і завтра ми спробуємо пірнути... Плануємо розпочати занурення близько 4 ранку завтра вранці, - написав Хеміш Хардінг на своїй сторінці у Facebook, і це його останній запис.

Пакистанський бізнесмен із Лондона Шахзада Дауд та його син Сулеман були справжніми морськими туристами. Наукові дослідження їх не особливо цікавили, але, наприклад, Дауд-батько, віце-голова пакистанського конгломерату Engro Corporation, великої фірми з виробництва добрив, тісно співпрацював з Інститутом SETI (організація з пошуку позаземного життя), а син був великим прихильником науково-фантастичної літератури», як характеризують його британські ЗМІ.

Також на борту батискафа був легендарний французький водолаз Поль-Анрі Наржоле на прізвисько «Містер Титанік». За інформацією ВВС, Наржоле провів біля уламків корабля, що затонув, більше часу, ніж будь-який інший дослідник, і був у складі першої експедиції, яка побувала на «Титаніку» в 1987 році, через два роки після його виявлення. 77-річний Наржоле також мав права на уламки «Титаніка», керував відновленням артефактів із лайнера. Екскурсію 19 червня він чекав із нетерпінням.

Стоктон Раш – п'ятий та найголовніший учасник експедиції. Він є виконавчим директором компанії OceanGate, яка запускає експедиції до «Титаніка» з 2021 року. 61-річний Раш – досвідчений інженер-проектувальник. Він брав участь у кожному зануренні батискафа, а високу вартість занурення пояснював так:

- Ціна квитка становить частку вартості польоту до космосу!

Також відомо, що дружина Стоктона Раша Венді – праправнучка пасажирів, які загинули на «Титаніку», Ісідора та Іди Штраус.

- Батьки пані Раш на «Титаніку», мабуть, найбільш відомі своєю трагічною історією кохання. Ті, хто вижив у катастрофі, згадували, як Ісідор Штраус відмовлявся сісти в рятувальну шлюпку, оскільки з лайнера не врятувалися ще всі жінки і діти. Іда Штраус, його дружина, з якою вони прожили 40 років, заявила, що не залишить свого чоловіка. Їх бачили, як вони стояли пліч-о-пліч на палубі «Титаніка», коли корабель тонув, – повідомили в The New York Times.

У фільмі «Титанік» Джеймса Камерона є сцена, в якій літня пара, обнявшись, лежить на ліжку, а вода стрімко затоплює їхню каюту. Вважається, що ця пара - Іда та Ісідор Штраус.

Батискаф несертифікований

Поки йшла пошукова операція, розкривалися непривабливі факти "життя" батискафів компанії OceanGate. Згадали, що у «Титана» кілька разів під час попередніх занурень переривався зв'язок (між іншим – Starlink), а два роки тому батискаф зачепив уламки «Титаніка». Ушкодження було несильним, але неприємним.

З'ясувалося також, що у 2018 році на етапі передачі батискафа екіпажу виявилося, що судно, м'яко кажучи, потребує доопрацювання. Воно «не забезпечує безпеки екіпажу на екстремальних глибинах», - заявив тоді у звіті директор морських операцій OceanGate Девід Лорідж. Йшлося про якісь експериментальні матеріали для обшивки апарата.

Відповідно, жодної незалежної перевірки та сертифікації батискаф «Титан» не пройшов. Від цього відмовився - хто б міг подумати! - виконавчий директор компанії OceanGate Стоктон Раш. При цьому йому пачками писали листи океанографи та дослідники, благаючи сертифікувати батискаф, а не експериментувати. Натомість Раш подав до суду на Лоріджа за розголошення конфіденційної інформації, оскільки раптом стало відомо, що батискаф може витримати тиск на глибині максимум 1300 метрів, але ніяк не 4000. Товщина стін - всього в 13 сантиметрів - не дозволяє.

Чому не протестували та не сертифікували судно? Саме через його «експериментальність». OceanGate заявила, що батискаф настільки інноваційний, що можуть знадобитися роки, щоб отримати сертифікат від оціночних агентств. "Це прокляття для швидких інновацій", - повідомила тоді компанія.

І сталося те, що сталося. Безпека пасажирів підкорилася новизні. Ще в 2019 році Раш говорив в інтерв'ю, що бюрократична тяганина та всілякі правила вбивають інновації та зростання.

Адреналін змусив розум замовкнути

У 2022-му один із учасників експедиції до «Титаніка» Девід Пог розповів, що перед тим, як піднятися на борт «Титана», він підписував документи, які попереджають, що батискаф є експериментальним судном, «яке не було схвалено чи сертифіковано будь-яким регулюючим органом, та може призвести до тілесних ушкоджень, емоційних травм або смерті».

Це треба так любити пригоди, щоб підписати собі такий вирок! І підписали, і пірнули на 4 кілометри у воду. А десь у суді Флориди лежить позов до Раша від подружжя, яке заплатило у 2018 році 105 тис. доларів за подорож до остатків лайнера. Як розповів The New York Times, поїздка кілька разів відкладалася, бо компанія OceanGate постійно проводила якісь випробування свого батискафа. Гроші подружжю не повернули, запропонувавши натомість екскурсію на глибину в липні 2021 року. Але й тоді у батискафа виникли технічні проблеми – довелося вручну кріпити акумулятор до підйомної платформи. Через це батискаф отримав ушкодження, і місію знову було скасовано.

Натомість 2022-го уламки «Титаніка» на глибині побачили аж 28 людей. Зараз уламки батискафа (але хочеться вірити, що він цілий) шукають сотні людей та десятки роботів по всій північній частині Атлантики. До району пошуків уже прибув глибоководний робот Victor 6000 із Франції. Він може працювати на глибині до 6000 метрів і є єдиним у своєму роді. Є шанс, що він відкриє завісу таємниці зникнення мільярдерів-дослідників, чий дух авантюризму виявився сильнішим за докази розуму. Але на момент написання цього матеріалу обнадійливих відомостей про долю втраченого батискафа не було.