Як український хокей зустріли в Північній Ірландії та до чого тут наша перемога

Президент Федерації хокею України Георгій Зубко для сайту 24 Каналу написав про те, як вдалося організувати такий матч, які особливі гості його відвідали (і навіть зіграли). А також про те, як хокей робить нас на крок ближче до цивілізованого світу.

Усе почалося з повідомлення мені в LinkedIn – туди пишуть доволі багато людей із різних країн, але одного дня до мене звернулися з благодійного фонду The Odyssey Trust, створеного 20 років тому для допомоги жителям Північної Ірландії та реабілітації після війни. Вони написали, що стежать за Україною і роботою нашого благодійного фонду "Українська хокейна мрія", та запросили нас приїхати до них зіграти виставковий матч.

І тут потрібно трохи повернутися до історії цієї країни. У середині квітня в її столиці Белфасті відбувається велике святкування на рівні держави – підписання Белфастської угоди. Якщо коротко, то 25 років тому закінчився їхній громадянський (військовий) конфлікт угодою між урядами Республіки Ірландії та Великої Британії. Щоб зрозуміти масштаб цієї події, скажу, що на цю дату до Північної Ірландії приїжджав Джо Байден та родина Клінтон.

Так ось, там мав відбутися великий хокейний матч і нам запропонували взяти в ньому участь. Загалом ці події, присвячені закінченню війни, проходять не в мілітарній формі, а навпаки, у найбільш мирному форматі – через спорт, різні культурні заходи, через науку. The Odyssey Trust має у своїй власності льодову арену місткістю 10 тисяч місць, яка може бути багатофункціональною, зокрема і концертним майданчиком.

Нас запросили на гру з хокейною командою Belfast Giants, багаторазовими чемпіонами Великої Британії. Ми довго не вагалися і вирішили, що від нас туди поїде хокейний клуб "Дніпро" Херсон, бо це символічно – команда з деокупованого міста показує, яку ціну ми платимо за цю війну.

Для організації поїздки ми мали невелику кількість часу, і це здавалося дуже складним. Але всі організаційні витрати фонд взяв на себе, а ми з ними розв’язувати найголовніші питання: візи, перельоти, де ми будемо жити. Команда виїхала, а частина гравців з "Дніпра" навіть вперше побувала за кордоном.

Хокеїсти "Дніпра" провели благодійний матч проти Belfast Giants / фото belfastgiants.com

Коли ми прибули в Північну Ірландію, то були просто вражені рівнем їхньої підготовки, рівнем організації. Ми приходимо – і всюди наші логотипи: на меню в ресторані; жінки одягнуті у синьо-жовті блузки, всюди прапори України.

Звісно, коли приїжджаєш із Києва, де майже кожну ніч тривога та обстріли, і бачиш у далекій Північній Ірландії жовто-блакитний колір, всюди вітають українців, як поважних гостей, – це дуже хвилююче. В той день ми зустрілися з представниками The Odyssey Trust. Говорили про партнерство, про цінності і зрозуміли, що вони у нас спільні. Бо вони теж вважають, що спорт – це не просто спорт, це більше, ніж гра, – він повертає людей до нормального життя. Тобто все, що було пов’язано з війною, для них найгірше, що може бути в історії. Вони казали: "Ми розуміємо вас, знаємо, які кроки ви будете проходити, тому що довго жили в подібному положенні".

До речі, цей фонд, зокрема, допомагає дітям, які перебороли рак. І перед грою вони запрошують цих діток у роздягальню, показують їм льодову арену, знайомлять з хокеїстами, тобто роблять багато соціальних речей. Це теж нас вразило – така велика сила гуманності та доброти.

Потім був наступний день – уже самої гри. За день до початку матчу вийшов анонс про те, що у воротах команди Belfast Giants стоятиме легендарний Петр Чех – колишній воротар "Арсеналу" і "Челсі". Коли йому зателефонували та попросили стати у ворота, він відповів: "На підтримку України стану!". Тому це був такий великий інфопривід для них і можливість запросити ще більше людей.

Петр Чех зіграв хокейний матч на підтримку українців / фото belfastgiants.com

Квитків було розпродано майже на 7 тисяч місць. Спочатку була автограф-сесія з Петром Чехом. Потім вони запросили дітей-біженців з України, які живуть у Белфасті, організували публічне катання: роздали їм ковзани, і одночасно на льоду були дорослі гравці з Херсона, з Белфаста. Діти дуже раділи, і ми також думаємо зробити подібне в Україні.

До речі, спеціальними гостями на матчі були Джо Кеннеді III, спеціальний посланник США в Північній Ірландії, та Стів Бейкер, міністр Великої Британії у справах Північної Ірландії. Також була помічниця Байдена. Ми подарували їм джерсі збірної України, розказали про зруйновані льодові арени, а вони висловили співчуття до України.

Спеціальні гості отримали хокейні джерсі збірної України / фото ФХУ

На арені була велика кількість преси, зокрема BBC, а матч транслював спортивний канал Sky. Цікава деталь: зазвичай на таких подіях забороняють прапори держав, але тут дозволили, і всі трибуни були в українських прапорах. А коли грав український гімн, його неможливо було слухати без мурашок, люди плакали.

Потім почався матч. Це було щось неймовірне! Вимкнулось світло, зазвучала динамічна музика, спочатку вийшла команда Белфаста, а потім наше "Дніпро" з їхніми логотипами. Це було настільки велике видовище, що, думаю, тремтіння було у всіх. Команди грали із задоволенням, гра завершилася з рахунком 9:7, тобто вони закидали нам шайби і ми їм забивали.

Ще цікавий момент: у них на 12-й хвилині зупиняють матч і починають аплодувати. Ми ніколи не зустрічали такого раніше, але виявляється, що у них в команді загинув гравець під номером "12" і так вони віддають йому шану – зупиняють матч.

Наприкінці матчу організатори сказали, що через публічний збір та продаж квитків назбирали 65 тисяч фунтів.

Організатори зібрали 65 тисяч фунтів на підтримку українців / фото belfastgiants.com

Наші гравці виходили та віддавали вболівальникам свої джерсі та відчували себе справжніми зірками. Від себе скажу: коли дивився матч, то подумав, що не так і важливо, скільки коштів ми зберемо. В такі скрутні часи, коли, скажу відверто, український хокей виживає завдяки надзусиллям, ми робимо все, щоб після війни цей спорт жив та розвивався. Але в цьому нескінченному бігу можна втратити найважливіше – навіщо взагалі все це?

Так ось, я дивився матч, дивився на щасливі обличчя наших гравців. Бачив, як тепло прийняли нас і зрозумів, що наш фонд недаремно називається "Українська хокейна мрія" – ми точно здійснили мрію щонайменше гравців із команди "Дніпро" Херсон та тисяч наших уболівальників, які зараз вимушені жити за кордоном.

Мабуть, у таких простих речах і буде наша перемога – ми стали частиною цивілізованого світу. І спорт, а насамперед хокей, допомагає українцям зрозуміти це глибше.