Світ чекає контрнаступ України, а я готую до нього бійців, – інтерв'ю полковника бригади Буревій

Полковник Нацгвардії Назарій Ясінський на псевдо "Гюрза" – один з тих бойових офіцерів, які готують бійців "Гвардії наступу" до відновлення територіальної цілісності України. Він – начальник бойової підготовки, заступник командира частини "Буревій".

Ясінський каже, що "нерозумний солдат – мертвий солдат". Тому він вчить майбутніх штурмовиків "Гвардії наступу" не лише покладатись на м’язову пам'ять на полі бою, а й думати та бути готовим брати на себе відповідальність.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Готувати людей полковник вміє і це доведено практикою. Підготовані ним бійці не дозволили російським окупантам захопити Гостомельський аеропорт на початку вторгнення Росії в лютому 2022 року. Його хлопці обороняли Рубіжне, де буквально за кожну будівлю точились жорстокі бої. Але завдяки хорошій підготовці та грамотному командуванню, підрозділ мав мінімальні втрати. Також Ясінський командував обороною в одній з частин Бахмута.

"Гюрза" наголошує, що ще з часів Революції Гідності для нього найголовніше зберегти особовий склад і не зрадити українських людей. Виходячи з цього підготовку бійців він організовує максимально ефективно. Тому що, як каже полковник, перемога любить підготованих.

Тож в інтерв'ю сайту 24 Каналу Ясінський розповів, як російсько-українська війна змінилась за 9 років, чим досвідчених офіцерів можуть здивувати росіяни та чого очікують захисники від контрнаступу.

"Відновити кордони України ми могли ще у 2014-му"

Його війна почалася ще у 2014 році. Тоді Ясінський командував взводом спеціального призначення одного з тернопільських підрозділів Нацгвардії. А після нападу Росії на Україну у складі свого підрозділу одним з перших вирушив на Донбас. Брав участь у боях за Слов’янськ, Миколаївку, Ямпіль, Закітне, Сіверськ, Дебальцеве.

За словами полковника, найскладнішою ситуація тоді була на блокпосту 3А біля Слов’янська – там обстріл не припинявся ні на хвилину. Однак особисто для нього найгарячішими були бої за Комісарівку та Дебальцеве.

"У Дебальцеве ми взяли першого російського військового в полон. Бо тоді, у 2014 році, сепаратистів координували російські офіцери. І цей полонений сказав одну фразу, яку я запам’ятав: "Ми тупі й наглі, а українці – розумні, але продажні", – згадує Ясінський.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Ясінський наголошує, що Україна могла повернутись у свої кордони ще тоді, до кінця жовтня 2014 року.

Починаючи зі Слов’янська: як тільки ми починали їх бити – оголошували припинення вогню. Тільки ми беремо ініціативу – нас змушували відступати. Вони тим часом окопуються і йдуть на нас більш підготовлено. Схема війни на той момент була така, що між двома нашими міг розташовуватися сепарський блокпост,
– розповідає офіцер.

Тому на тому етапі війни відновити територіальну цілісність не вдалось. Але це справді була війна, яку неправильно називати АТО.

"АТО це протистояння за якийсь один об’єкт, а не дві області. На той момент для нас це була війна. Бойові дії, спеціальні операції, гинули й побратими, й цивільні. Але по інтенсивності у порівнянні з 2022 – це була легка прогулянка", – каже він.

У 2015 році Ясінський долучився до Бригади швидкого реагування (БШР). Цей підрозділ був одним з найпросунутіших в Нацгвардії – системи підготовки та роботи штабів організували за стандартами НАТО, особовий склад набирали із високомотивованих добровольців. Цей гвардійський підрозділ був тим, хто реально брав участь у бойових діях.

"Перший напрямок, куди ми поїхали у складі БШР, – Світлодарська дуга. У порівнянні з 2015, у 2018 році противника стало більше і він почав більш якісно помирати на нашій землі", – згадує Ясінський.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

У 2018 році російські найманці були на позиціях, а от спецоперації вже проводили кадрові російські військові.

"Станом на 2019 рік Світлодарка – це була одна з найбільш гарячих точок. Я ще тоді казав, що буде повномасштабна війна в Україні. Наше географічне розташування вимагало ведення війни. Я хлопцям це казав, вони теж розуміли це. Це було логічно", – говорить офіцер.

"Коли 24 лютого росіяни поперли з трьох сторін, дуже переживав за Київ"

На момент повномасштабного вторгнення Ясінський був командиром першого оперативного батальйону в БШР. Підрозділ у швидкому темпі почали перекидати на Схід. Це укріпило його в думці, що щось готується.

"Просто так такі маневри не проводяться. Це надто складно. Коли є маса народу, куча танків і батарей, які не можна просто так погрузити в автобус "Малятко" і переїхати кудись", – говорить він.

Назарій Ясінський / Фото Анастасії Салашної, НГУ

23 лютого Ясінський з батальйоном та усією технікою прибули на фронт. Там і зустріли початок великого вторгнення російських військ.

"У ніч на 24 лютого я поставив останній танк і пішов спати. За дві години до мене прибіг командир зі словами: "Гюрза, вставай, нас бомблять". Найперше я подумав, що треба розосередити людей, щоб ворог не знищив їх по- тупому", – каже офіцер.

З цього і почався новий етап війни для них. Військові розосередилися по лісу, отримали бойове розпорядження і поїхали на Новоайдар. Там були бої між Трьохізбенкою і Кряківкою. Згодом танкісти забезпечували вихід 79 і 57 бригад з-під Щастя та Станиці Луганської. Ще через день батальйон Ясінського опинився вже під Сєвєродонецьком.

Офіцер каже, що коли стало зрозуміло, що росіяни поперли з трьох сторін, він дуже переживав за Київ.

Якби росіяни зайшли у столицю, якби у Києві зав’язались бої, було би значно важче. Тому що це – центр управління, голова. Втрата голови – це серйозна проблема,
– говорить він.

У боях за Рубіжне батальйон Ясінського знищив 3 батальйони ворога

До 7 березня Ясінський зі своїми людьми тримав оборону на окраїнах Сєвєродонецька. У ніч з 7 на 8 березня – перебазувалися в Рубіжне. Там здебільшого вели бої проти бойовиків з окупованої Луганщини.

У Рубіжному на нас в основному гнали ЛНРівців. Точно знаю, що за 1,5 – 2 місяці, що ми там були, ми знищили три батальйони "ЛНР", а це плюс-мінус 1200 людей. Тоді в них була дуже активна артилерія, по нас там працювали всім – і КАБ-500 скидали, і бочки рвали з рідиною,
– розповідає він.

У Рубіжному захисники мали чіткий розпорядок дня. З 5 до 6 години ранку прилітала і працювала авіація. З 6 до 9 години – артилерія зі всіх калібрів: і "Град", і 120-ті міномети, і ствольна, й вся інша, яка була там у росіян.

З 10 ранку починався штурм. Він тривав десь годину – до 11:00.

"Вони отримували бамбулей, десь до 13 години відтягували своїх "двохсотих" і "трьохсотих", кого могли забрати. По нас, знову ж таки, працювала артилерія", – згадує Ясінський.

Назарій Ясінський / Фото Анастасії Салашної, НГУ

З 14:00 до 16:00 по українських захисниках знову починала гатити артилерія, але значно плотніше.

"Плюс вони виганяли танчики. Іноді з 16 до 17 ворог знову намагався штурмувати, на що отримував бамбулей. Потім знову працювала артилерія. І о 19 годині "робочий день" закінчувався", – розповідає офіцер.

Після цього у підрозділу починалось життя: підвози БК, харчів, води.

Хлопці місяця півтора з позицій взагалі не виходили. Вони були постійно у бою. З Рубіжного ми вийшли, бо там вже не було де закріплятися, там не було каменя на камені. У містах кожен підвал, дах, вікно – стріляє. Тому вибивати ворога в місті найважче,
– згадує він.

Загалом, каже, тактика росіян нічим особливо не здивувала після 24 лютого. Був момент, коли здивували їхні танкісти: 25 лютого вони зробили один маневр, щоб зайти у фланги українським військовим на великій швидкості. Було видно, що їхня тактика відточена. Але це був один раз.

"Я скоріше від них втомився. Реально, тупість ворога – втомлює", – зауважує Ясінський.

У Бахмуті "Буревій" стояв проти вагнерів, зеків, кадрових військових Росії

Після Рубіжного Ясінському запропонували перейти на посаду заступника командира штурмової бригади з бойової підготовки у військову частину 3027 "Буревій". Цей підрозділ став частиною "Гвардії наступу", яку у системі МВС створили спеціально для участі у контрнаступі.

"Перший мій виїзд як командира батальйонно-тактичної групи був у Бахмут. Там частина 3027 тримала місто з 25 жовтня по 2 грудня", – каже Ясінський.

Воювати в Бахмуті було важко, проте інтенсивність була меншою, ніж, наприклад, у Рубіжному. Адже в Бахмуті було більше високих будівель, тому щоб розвалити ту ж дев'ятиповерхівку, треба більше часу та зусиль. А от в приватному секторі, як-от в Рубіжному, один приліт міномета повністю руйнував хату.

У цьому плані в Бахмуті легше – один рубіж оборони розвалили, ми відійшли на інший підготовлений рубіж. Так іде виснаження противника. Але я собі навіть уявити не можу, скільки вони там втратили людей. І досі продовжують втрачати. Можливо, якийсь звичайний Ванька і не усвідомлює масштаб втрат. Офіцери і командування точно все бачать та все розуміють,
– наголошує він.

Ясінський додає, що на момент перебування підрозділу в Бахмуті, вони стикались, в основному, з вагнерами.

"Двічі нас штурмували оті їхні професійні найманці, ядерний склад, скажемо так. Вони навіть в чорній формі були", – згадує він.

Видно було, що вагнерівці дійсно краще підготовлені, пройшли кращий інструктаж. Якщо вони бачили, що не пройдуть, якщо у них були втрати, то відходили. І на їхнє прикриття прилітали вертольоти. Але офіцер додає, що їхня доля також закінчилася в посадці.

За вагнерів там мазу добре тягнули. За кадрових військових – не так. За зеків – взагалі ніяк. У зеків взагалі перестрілки між собою бували. Я так розумію, що якийсь куратор їх гнав на нас, вони верталися до своїх, а свої їх або розстрілювали, або стріляли у повітря, щоб вони верталися,
– додає Ясінський.

А ще його здивувало, що у Бахмуті окупанти не застосовували ніякої бронетехніки проти них – ні БМП, ні БТРів, ні бронеавтомобілів. Лише танки, якими стріляли з закритих позицій за кілька кілометрів від наших захисників.

"Нерозумний солдат – мертвий солдат": як Ясінський готує бійців до наступу

Сьогодні полковник Ясінський цілодобово продовжує готувати рекрутів у штурмову бригаду "Буревій" – одну з 8 бригад Нацгвардії, які разом з іншими військовими Сил оборони будуть повертати наші міста та села.

Зараз весь світ чекає на український контрнаступ. Я не просто на нього чекаю, я готую до нього людей. Ми тренуємо й оборону, і наступ. Кожен набуває професіоналізму у роботі із тим видом зброї, з яким він працює. Людей готуємо, як того вимагає сучасне ведення бойових дій. Тому що перемога любить підготовлених, це – однозначно,
– каже він.

Офіцер наголошує, що для нього завжди найголовніше виконати завдання та зберегти своїх людей. Тому поспішав і зараз поспішає готувати людей.

Підготовка бригади "Буревій" Гвардії наступу / Фото НГУ

Не можна казати, що ти когось навчив, уточнює він. Тому що вчиш постійно, командир – це той, хто завжди мусить удосконалювати свого бійця. Погано, коли боєць боїться спитати щось, погано, коли боєць не цікавиться щось запитати.

Ми не в школі, ми не караємо бійця за його кмітливість та живий розум. Нерозумний солдат – мертвий солдат,
– каже офіцер.

Ясінський додає, що не повинен мотивувати рекрутів. Ми не воюємо за В’єтнам – ми воюємо за свою країну. Новобранці мають прийти уже з мотивацією. Тому його задача – дати їм навички та м’язову пам'ять.

"Від навичок з’являється впевненість. Впевненість – це життя на полі бою. Я їх вчу бачити стратегічно. Я вчу їх покращувати свою ситуацію у важких умовах. Перемога любить тренованих. Тренування дають людині впевненість", – каже він.

Тренування – це ще й добра комунікація зі своїм побратимом, а у командира зі своїм підрозділом.

"Якщо на тренуванні боєць діє рішуче, йому лишається пережити добу бою, знищити декілька противників і тоді він – Рекс, король війни. Це показали й Рубіжне, й Сєвєродонецьк, і Бахмут, і Білогорівка, де до початку червня тривала оборона за участю нашої бригади", – наголошує полковник.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Підсумовуючи, Ясінський каже, що навіть вихід на кордони України 1991 року не означатиме повну перемогу. Хоч і прогнозує, що ми таки звільнимо наші тимчасово окуповані території.

"Чи є у мене розуміння, якою буде наша перемога? Ще ні. Перемоги поки що не буде. На державні кордони ми вийдемо вже незабаром. Але вздовж кордону лишиться сіра зона, яка житиме у форматі 2014 – 2015 років. І перестрілки, і робота якоїсь артилерії там триватимуть ще років десять", – підсумовує Ясінський.