Події у Ростові як Кронштадтське повстання балтійських матросів у 1921 році

Росія в червні 2023 року стала схожою на Росію в березні 1921 року.  Ростов став схожим на Кронштадт, що поруч з Петербургом сто з лишком років тому. Деякі речі в Росії повторюють ті самі події, які ми бачимо зараз.

Кронштадтське повстання, також відоме як Кронштадтський заколот, — збройне повстання в березні 1921 року гарнізону Кронштадтської фортеці, екіпажів кораблів Балтійського військового флоту та жителів міста проти більшовицької диктатури та економічної політики того часу, відомої як "воєнний комунізм". Подіям на острові Котлін, який був головною військово-морською базою на Балтійському морі, передували серйозні внутрішні проблеми радянської держави: привласнення надлишкових доходів усіх громадян і крах промисловості, а також політичні розбіжності всередині самої партії більшовиків. Бунтарський дух балтійських моряків, які брали активну участь у революційних подіях з 1906 року і яких один із відомих більшовицьких лідерів Лев Троцький називав "красою і гордістю російської революції", знову проявився в лютому 1921 року з прийняттям резолюцій екіпажів кораблів "Севастополь" і "Петропавловськ", які містили політичні вимоги "Владу Радам, а не партії більшовиків!", які потім підтримали на мітингу в центрі всієї військово-морської бази в м. Кронштадт. Після того, як з'явилися чутки про намір більшовиків придушити повстання силою, у фортеці був створений Тимчасовий ревком, який взяв повну владу в місті. Повстання в Кронштадті вітали російські емігранти, які готувалися підтримати антибільшовицькі виступи матросів. 7 березня, після вимог влади Радянської Росії про "негайну і беззастережну капітуляцію" повстанців, частини Червоної Армії почали наступ на острів, який закінчився невдачею. Група червоноармійців була посилена новими військовими частинами. Під час другого штурму більшовицьким військам вдалося, незважаючи на значні втрати, здобути фортецю, після чого в місті почалися масові репресії. Восьми тисячам повстанців вдалося втекти до Фінляндії. У 1994 році президент Росії Борис Єльцин реабілітував учасників "кронштадтських подій".

Треба розуміти, що балтійці були військовим кістяком усіх політичних сил, які розвалили Російську імперію під час Лютневої буржуазної революції 1917 року, і були основною військовою силою більшовиків, які здійснили Жовтневу соціалістичну революцію в Петербурзі 1917 року, захопивши влади в усій країні в результаті військового перевороту. Моряки-балтійці згодом стали основною військовою силою Червоної Армії, яка під час громадянської війни 1918-1920 рр., допомогла більшовикам перемогти у жорстоких битвах. Це означає, що повстання відбувалося в середині військових формувань, найбільш лояльних до більшовиків, які хотіли лише добра цілій нації, а не бідного життя, яке принесла комуністична влада на чолі з Володимиром Леніним. Повсталі моряки Балтійського флоту, які три важкі роки боролися за краще життя для всіх людей, зрозуміли, що за правління більшовиків усі стали жити набагато гірше, ніж за часів царської Росії.

Володимир Ленін оцінив непокору флоту як смертельну небезпеку для влади більшовиків. Ленін і керівництво більшовицької партії оголосили балтійських моряків зрадниками, хоча вони всіма силами допомагали їм у здійсненні двох революцій у 1917 році та ще однієї в 1905-07 роках, а також здобути криваву перемогу в громадянській війні.

Володимир Путін, як послідовник більшовицького керівництва, де, окрім Леніна і Троцького, був його кумир Сталін, також назвав війська Вагнера та їх власника Євгена Пригожина зрадниками, хоча ця група найбільше зробила для інтересів Москви на полі бою в Україні. Ми знаємо, що спонукало Євгена Пригожина, який охарактеризував міністра оборони Шойгу та начальника Генштабу Герасимова як некомпетентних підлабузників і зрадників, які втягнули Російську Федерацію в непотрібну війну в Україні. Це, в принципі, знають усі, включно з вищим політичним керівництвом РФ, але ніхто не наважився сказати про це відкрито, як це зробив шеф Вагнеру. Навіть якщо бійці групи Вагнера зайняла Ростов і Воронеж, їй важко буде прорватися до Москви, якщо вона не отримає хоча б часткової народної підтримки. Після звернення президента Володимира Путіна до російського народу всі друзі Пригожина швидко відмовилися від зв'язків із главою Вагнера. Путін і його близьке оточення намагаються усунути всіх, хто посміє відкрито сказати, навіщо він почав цю кровопролитну війну. Очевидно, яка доля балтійських моряків в березні 1921 року чекає на групу Вагнера. Я не знаю, чи Пригожин і ті, хто стоїть за ним, побачили після 16 важких місяців кривавої війни, що Росія почала рити собі могилу на українському полі бою. Просто факт, що в РФ хтось наважився мислити критично, навіть якщо це дуже і дивно, що це закоренілий злочинець. В армії Вагнера немає авіації, але є мотивація, але після драматичного звернення Путіна і в цьому оточенні можлива зміна позиції серед багатьох бійців.