Рідні захисників «Азовсталі» у Відні поскаржилася на пасивність МКЧХ

Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) демонструє безпорадність і пасивність у питанні українських військовополонених в Росії та повинен діяти більш проактивно.

Як передає власний кореспондент Укрінформу, про це заявили рідні та близькі полонених українських захисників Маріуполя на пресконференції в українській місії при ОБСЄ у Відні.

"Все що вони (МКЧХ - ред.) можуть, то це подзвонити родичам та, наприклад, запитати, чи є у них якась нова інформація про полонених військовослужбовців. Але ж це не родичі повинні надавати таку інформацію МКЧХ. Це має бути навпаки", - зазначила Тамара Проценко, наречена полоненого бійця "Азову".

За її словами, вона була в офісах Червоного Хреста – як у київському відділенні, так і в штаб-квартирі в Женеві, але там їй нічого не сказали про нареченого. "Вони не відвідували його тюрму, вони його не бачили", - сказала дівчина.

Також Проценко згадала про свій "найгірший досвід" спілкування з Червоним Хрестом, коли 29 липня 2022 року, у день масового вбивства росіянами українських полонених в Оленівці, вона зателефонувала на "гарячу лінію" організації та закликала втрутитися й перевірити повідомлення про цей злочин. "І коли я запитала їх, чи ви вже були там – адже ви мали бути там ще з травня, а вже липень, і зараз ще така ситуація, там можуть бути вбиті та поранені люди – то вони мені сказали: "якщо ви знаєте імена поранених чи вбитих людей, то надайте їх нам, або ж ви можете поїхати самі туди й подивитися, чи це так", - розповіла вона.

Представники МКЧХ інколи присутні на зустрічах родичів українських бранців, але ніякої реальної допомоги від них немає, констатувала Проценко, уточнивши: "Вони кажуть нам, що Росія їх просто не пускає. Вони дзвонять нам, родичам, і просто жаліються".

Наречена полоненого бійця наголосила, що МКЧХ міг би і мав би, відповідно до свого мандата, грати більшу роль у сприяння поверненню українських полонених та, щонайменше, забезпечення людських умов їх утримання у РФ. На її переконання, Червоний Хрест мав би, зокрема, залучати більшу підтримку з боку інших міжнародних організацій та національних урядів у тиску на Москву.

З критикою МКЧХ виступила на пресконференції і Євгенія Синельник, чий брат також потрапив у полон під час оборони Маріуполя. "Ми очікуємо від міжнародних організацій, таких як МКЧХ, що вони будуть діяти. Будь ласка, зробіть щось! Ми чуємо лише пусті слова "ми не знаємо", "нам потрібен час", "це конфіденційна інформація". Наші рідні вже більше одного року та одного місяця у полоні. Хіба цього часу було не достатньо? Ми очікуємо чогось більшого, ніж просто слова "ми намагаємося", - заявила вона.

За словами Синельник, останнє місце утримання її брата, як і нареченого Тетяни Проценко, за наявною інформацією, - СІЗО Таганрога. Представники МКЧХ, втім, не спромоглися відвідати цю російську тюрму. "Там ще гірше, ніж в Оленівці, українських бранців постійно катують, інколи до смерті. Мій брат був поранений, але росіяни не надавали йому медичну допомогу", - додала дівчина.

При цьому, вказала вона, в Україні Червоний Хрест може безперешкодно відвідувати російських військовополонених, які "можуть писати листи і навіть робити відеозвінки своїм сім’ям".

"Це виглядає якимсь божевіллям та абсурдом. Ми тиснемо на Червоний Хрест, щоб він виконував свій мандат та діяв відповідно до Женевських конвенцій. У 2023 році є військовополонені, яких катують у полоні та вбивають, а ми закликаємо міжнародні організації, щоб вони їм (російській стороні – ред.) сказали не робити цього", - наголосила Синельник.

Тамара Проценко та Євгенія Синельник, які представляють "Асоціацію родин захисників "Азовсталі", повідомили, що у вівторок порушуватимуть тему українських бранців у Росії на Додатковій зустрічі з питань людського виміру ОБСЄ, яка розпочалася у Відні.

Нагадаємо, оборона Маріуполя тривала 84 дні. Бої за "Азовсталь" тривали до 20 травня 2022 року, коли вище військове керівництво України віддало наказ припинити оборону, оскільки Маріуполь захопила російська армія, меткомбінат було заблоковано і зруйновано майже повністю.

За інформацією з відкритих джерел, виконуючи наказ, з території комбінату вийшло майже 2,5 тис. оборонців. За рік вдалося повернути лише близько 500 з них.