Розвиток та занепад домашніх комп’ютерів HEDT класу. Чому платформи для ентузіастів більше не потрібні?

Ринок комп’ютерних технологій завжди тримався на прогресивних користувачах, які мали високі вимоги до продукту. Раніше виробники розділяли дорогі комп’ютери, тобто HEDT, та звичайні десктопи для «смертних». Але технології стрімко розвивались та все перевернулось з ніг на голову.  Під час важких конкурентних перегонів виробники почали випускати доступні ПК, тому занепад домашніх комп’ютерів HEDT був лише питанням часу. В цій статті зазирнемо в історію та розглянемо платформи Intel 1366, 2011, 2066, 3647, AMD TR4, TR4X, а також коротко проаналізуємо причини поганих продажів та краху сегмента топових ПК.

Intel LGA 1366 – могутній, величний HEDT

Топові материнські плати чипсета X58 могли лише наснитися власнику хорошого ігрового комп’ютера 2009 року. Ця платформа стояла вище на дві голови над всіма іншими преміальними рішеннями. Вихід процесорів Intel Core першого покоління назавжди змінив світ технологій, відправивши AMD Phenom в нокаут і виробник Intel вирішив розділити процесори на кілька категорій, в тому числі на дві платформи.

Системи LGA 1156 позиціювалися як універсальне рішення для домашніх комп’ютерів, а LGA 1366 використовувались в серверах, робочих станціях (двопроцесорні материнські плати) і домашніх ПК високого класу.

Топовий десктопний процесор того часу Intel Core i7-870 мав 4/8 ядер, а Intel Core i7-980X 6/12 ядер, значно вищі частоти та потенціал для розгону. Найпотужнішим CPU для LGA 1366 вважається Intel Core i7-990X, який легко ставить на коліна топові 8-ядерні AMD FX-8000 та FX-9000.

Топові материнки LGA 1366 вміли розганяти процесори за множником, а також підтримували триканальну оперативну пам’ять. Жодна інша материнська плата того часу не могла забезпечити наскільки високу пропускну здатність.

Флагманські робочі станції, як HP Z800, працювали з двома процесорами та шестиканальною ОЗП. Два ЦП, 12 ядер, 24 потока, 6 каналів ОЗП – у 2010 році це виглядало феноменально, адже в більшості власників домашніх ПК були системи з Intel Core 2 Duo E7400, Pentium G6950, рідше Core 2 Quad Q6600 або i5-750.

Безумовно, це були золоті часи HEDT. Дорогі збірки X58 S1366 виглядали наче техніка з майбутнього – вони випередили час на багато років вперед і власники таких розкішних систем на той час були справжніми гуру технологій. Різниця між класичними ПК та HEDT тоді була неймовірно великою, але з часом починала зменшуватись.

Intel LGA 2011 та 2011v3 – улюблені жертви китайських експериментів

Вдалий запуск сокета 1366 змусив компанію взятись за розробку наступника. Через два роки світ побачив платформу LGA 2011, яка пропонувала 4-канальну пам’ять і підтримку нових процесорів з більшою кількістю ядер. Сокет використовувався в серверах, робочих станціях і топових ПК.

Флагманські сервери, як Supermicro X10QBL-4 мали 4 процесори з 16-канальною ОЗП, для професіоналів розробляли двопроцесорні робочі станції, а ентузіасти насолоджувались небаченою для інших продуктивністю з Intel Core Extreme.

Перш за все від звичайних материнських плат їх відрізняла висока пропускна здатність підсистеми пам’яті та підтримка процесорів з великою кількістю ядер. Тоді не так цінувались CPU на 6/12 ядер, адже більшість програм та ігор використовувати в кращому випадку 4-8 потоків. Умовна плата Asus Sabertooth X79 була мрією кожного ентузіаста, та й зараз високо цінується на вторинному ринку, правда як музейний експонат, а не для щоденного використання.

Пізніше успіх 2011 повторила платформа 2011v3, яка також підтримувала два покоління процесорів, але глобальна ситуація на ПК ринку не тішила. Люди почали менше цікавитись комп’ютерами в цілому, тому постраждав й HEDT сегмент. Цікавість до топових ПК була меншою, як за часів Intel Core i7-990X, та вони все ще мали попит серед вузького кола фанатів.

На завершення додамо, що через 5-6 років після релізу китайські майстри вирішили монетизувати списані сервери на базі LGA2011 і масово перепаювати чипсети, виготовляючи низькоякісні материнські плати. Це вже був не HEDT, а примітивна пародія на нього. Ті «Хуанани» (і йому подібні) рішення викликали сміх у власників справжніх X79/X99 платформ, бо пропонували неякісну і слабку систему живлення, жахливий звук, а також високий рівень браку.

Huananzhi Gaming X99-TF – одна з найдорожчих материнських плат «підвального» виробництва, та навіть вона після MSI X99S GAMING 7 здається шматком неякісного текстоліту, знайденого на звалищі. В історії HEDT це є чорною плямою, адже створює ілюзію, що на момент виходу вони були таким же жахливими та зібраними зі сміття.

Насправді вони були створені з найкращих компонентів і мали вищу якість, ніж десктопні аналоги. Та це ніяк не впливало на ситуацію, серйозні проблеми дорогих ПК почались з релізом наступного сокету, про який піде мова нижче.

Intel LGA 2066 та LGA 3647 – завершення епохи HEDT

В 2017 році на світ вперше з’явилась серія Intel Core i9 у вигляді i9-7900X. 10-ядерний монстр підтримував 4-канальну ОЗП DDR4 і мав частоти до 4.5 ГГц з можливістю розгону. Десктопний флагман Intel Core i7-7700K з 4/8 ядер виглядав дитячою іграшкою проти нього.

Платформа LGA 2066 була дорогою, власники LGA 2011 не спішили залишати своїх улюбленців, а нові покупці задивлялись на дешеві рішення AM4. В цей час AMD випускала десктопні процесори Ryzen, які створили сильну конкуренцію.

Цікаво й те, що компанія Intel виділила LGA 2066 лише для десктопних систем високого класу, не «позичаючи» роз’єм з серверів, як це було раніше. Системи на базі LGA 3647 в основному використовувались в серверах високого класу, рідше в робочих станціях. Вперше компанія не випускала серію Intel Core для цієї платформи, що натякає на самі плани виробника.

В Intel вирішили відправити HEDT в історію, що було неминучим. Такі материнські плати пропонували 6-канальну (для кожного процесора по 6 каналів) ОЗП до 2 ТБ, підтримували 28/56 ядерні процесори й до 4 CPU на одній платі.

Моделі, як ASUS Pro WS C621-64 не мали попит серед ентузіастів, а частіше встановлювались в топові робочі станції. Подібних ATX плат було випущено небагато, адже більшість LGA 3647 систем орієнтувались на серверний сегмент. Висока вартість не дозволяла успішно завойовувати ринок та серця покупців і на той час власники дорогих домашніх комп’ютерів обирали AM4 AMD Ryzen 9 та LGA 1200 Intel Core i9.

Ймовірно, LGA 2066/3647 були останньою спробою Intel працювати в напрямку HEDT. Комп’ютери для ентузіастів видозмінились і багатих покупців перестали цікавити нестандартні рішення, особливо коли на звичайних материнських платах можна отримати неймовірну продуктивність від Ryzen 9 7950X або Core i9-13900K.

Наступник LGA 4189 став виключно серверним, тому можна констатувати, що, HEDT від Intel став лише згадкою в історії, та перед тим, як підбити підсумки згадаймо спроби AMD просуватись в даному напрямі.

AMD sTR4, sTR4X, sWRX8 – постріл собі в ногу чи останній шанс для HEDT?

Після провальних AMD FX компанія довгий час працювала над розробкою серії Ryzen. Нові процесори виявились неймовірно вдалими та почали витісняти Intel з кількох сегментів одночасно, та інженери AMD вирішили замахнутись й на HEDT сегмент та розробили Socket TR4. Це було не дуже успішним рішенням, деякий час платформа підтримувалась ентузіастами, але з кожним роком вона ставала все більш тьмяною на фоні десктопних Ryzen.

HEDT у всі часи виділявся тим, що пропонував користувачам більшу кількість ядер і значно кращу продуктивність відносно десктопних рішень. Наразі ноутбуки з AMD Ryzen 9 7945HX показують кращі результати ніж недавні топові процесори AMD Threadripper і споживають в 4 рази менше електроенергії. Десктопні AMD Ryzen 9 5950X та Ryzen 9 7950X підняли системи АМ4 та АМ5 на новий рівень, розмиваючи межі між звичайними комп’ютерами та робочими станціями.

Якщо ентузіастам не потрібно більше ніж 128/192 ГБ оперативної пам’яті, то вони точно не зацікавляться HEDT від AMD. Тредріпери могли б стати популярними, якби політика компанії не діяла проти них: виробник вирішив зробити потужні процесори з 16/32 ядрами доступними для широких мас. Звісно, це добре для кінцевого споживача, але стало останнім цвяхом в кришку труни для High End Desktop.

Дорогі системи не пропонували нічого дивовижного окрім можливості встановлення величезної кількості оперативної пам’яті, тому вигідні пропозиції для AM4/AM5 захопили серця багатих покупців. Оновлення до sTRX4 і sWRX8 не врятувало ситуацію – цією платформою користувались одиниці через неймовірно високу вартість.

Наразі найпотужнішим «Тредріпером» вважається AMD Ryzen Threadripper PRO 5995WX з 64/128 ядрами, TDP 280 Вт, кешем 288 МБ та 128 лініями PCI-E 4.0, ціна $5,699 USD.

Найцікавіше те, що 5995WX  був випущений у 2022 році, тобто AMD не збирається залишати цей напрямок, хоча шанси на успіх в них дуже сумнівні. Серверні рішення EPYC виглядають значно вдалішими й компанії варто працювати над тим, що має хоч якісь перспективи. Тому навряд чи любителі високих технологій в найближчому майбутньому побачать популяризацію HEDT рішень. Скоріш за все AMD закине даний напрямок, як це зробив конкурент Intel.

Висновки

Дорогі комп’ютери будуть й надалі виготовлятись, але не як домашніх систем, як це було раніше. HEDT трансформувались і тепер найдорожчі сокети використовуються хіба що в серверах і робочих станціях. Багаті ентузіасти збирають комп’ютери на основі LGA1700 або AM5 з використанням топових процесорів, чим задоволені споживачі й виробники.

Компанії перестали чітко розділяти дорогі та звичайні ПК і для кінцевого споживача занепад HEDT несе лише позитивні результати. Потужні комп’ютери стали значно доступнішими та прогрес відправив унікальні сокети в минуле, хоча б серед побутових користувачів.

Значний попит на серверний сегмент і стрімке падіння ринку домашніх комп’ютерів змінило пріоритети компаній. Розробляти дорогі ATX материнські плати з 8-канальними контролерами ОЗП невигідно, коли їх купляють лише найбільш вперті ентузіасти.

Звісно, попри крах, HEDT назавжди залишиться в історії як вища ліга технологій, найкращі комп’ютери Luxury класу для тих, хто хотів виділятись серед натовпу, отримуючи не просто хорошу, а максимально можливу продуктивність не зважаючи на шалений цінник.