Знайдено екзопланету, яка, ймовірно, пережила власну загибель: як це могло статися

Команда корейських астрономів виявила на орбіті зірки планету 8 Ursae Minoris b, яка за всіма ознаками просто не може там існувати. Дослідники припускають, що вона була поглинута світилом, але якимось чином змогла вижити.

Про дослідження, опубліковане у журналі Nature, розповів у статті для The Conversation астроном із Сіднейського університету Даніель Губер. І зірка, і планета були відкриті 2015 року, а в 2019 році отримали свої назви – Пекду та Галла, на честь найвищих гір на Корейському півострові.

Планета має масу приблизно як у Юпітера і обертається по орбіті на відстані приблизно вдвічі меншій, ніж Земля від Сонця. Але не відстань здивувала вчених.

Пекду, як вважають вчені, уже пройшла стадію еволюції червоного гіганта. В цій стадії ядро зорі стискається, а її оболонка – розширюється. Як результат, зоря може збільшитися у понад 100 разів від свого початкового розміру. Для прикладу, приблизно за 5 мільярдів років наше Сонце теж буде у цій стадії і розростеться настільки, що поглине Меркурій, Венеру і, можливо, навіть Землю.

Згодом ядро зорі розігрівається настільки, що починає плавити гелій і зоря стискається приблизно в 10 разів від свого початкового розміру, після чого стабільно горить протягом десятків мільйонів років.

Тепер же вчені отримали нові дані щодо зорі завдяки космічному телескопу NASA Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) і були дуже здивовані, оскільки з'ясувалося, що зоря вже почала плавити гелій у своєму ядрі.

"Відкриття спантеличило: якщо Пекду спалює гелій, то в минулому вона мала бути набагато більшою – настільки великою, що поглинула б планету Галла. Як це можливо, що Галла вціліла?" – здивовано пише Губер.

Він пояснив, що в першу чергу вчені взялися перевіряти реальність самої Галли, яку виявили завдяки методу допплерівських коливань, що базується на гравітаційній взаємодії між зорею та планетою. Цей метод, як пояснив астроном, справді часом дає помилкові результати, оскільки вчених вводять в оману довготривалі варіації в поведінці самої зірки.

Однак багаторічні спостереження підтвердили,  що Галла дійсно існує.

Тоді вчені дійшли до двох сценаріїв, які могли б пояснити ситуацію, що склалася з Пекду і Галлою.

Як пояснив Губер, щонайменше половина всіх зірок у нашій галактиці сформувалися не самотньо, як наше Сонце, а у подвійній системі. Це могло б врятувати Галлу, оскільки злиття двох зірок могло запобігти розширенню однієї з них до розмірів, достатніх для поглинання планети.

"Якби одна зоря стала червоним гігантом сама по собі, вона поглинула б Галлу - однак, якщо б вона злилася із зіркою-компаньйоном, то перейшла б одразу до фази спалювання гелію, не ставши достатньо великою, щоб досягти планети", – пояснив вчений.

Інший сценарій полягає у тому, що Галла може бути новонародженою планетою, яка виникла із хмари пилу і газу, яка утворилася внаслідок зіткнення Пекду та її зорі-компаньйонки.

"Яке б пояснення не було правильним, відкриття близької планети на орбіті червоної зірки-гіганта, що спалює гелій, демонструє, що природа знаходить способи, як екзопланети з'являються там, де ми найменше можемо їх очікувати", – резюмував астроном.

Раніше OBOZREVATEL також розповідав про те, що вчені знайшли дивний космічний об'єкт, який гарячіший за Сонце. Він не є а ні планетою, а ні зіркою.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.