Як ховають військових РФ, які загинули на війні. Шокуючий репортаж із кладовищ

Забайкальський край серед усіх російських регіонів – один з антилідерів із втрат на війні в Україні. У зведенні «Медіазони» та ВВС значиться 617 загиблих – це люди, імена яких вдалося встановити журналістам. Автори цього списку вважають, що реальне число може бути вищим у кілька разів. Якщо навіть не брати до уваги цей факт, виходить, що один загиблий припадає приблизно на 1600 місцевих жителів. Для порівняння: в Іркутській області загинула одна людина з 4950, у Москві одна з 67 300. При цьому, як з'ясували журналісти Сибір. Реалії, ховають загиблих в Україні на читинському цвинтарі в різних місцях, щоб був не такий помітний масштаб втрат.

На Центральному цвинтарі столиці Забайкалля Чити ховають із початку минулого століття. Територія цвинтаря займає понад сто гектарів і з кожним роком стає дедалі більше. Як зазначають журналісти, могили мобілізованих та контрактників розкидані по всьому цвинтарі, і знайти їх непросто.

За словами співробітників, на цвинтарі загиблих в Україні ховають із весни минулого року постійно. Сторож показав журналістам два товсті журнали, в яких паралельно ведеться облік поховань. Один із них – зошит формату А4 на 90 аркушів – так і названо «Вантаж 200» – тут вписані прізвища військовослужбовців, які загинули на війні.

«Та ви просто заблукаєте їх усіх шукати (військових РФ, які померли на війні проти України – «Главком»), були б вони поряд ще поховані, точні місця деяких поховань навіть ми не знаємо, можемо тільки ділянку назвати», – каже працівник кладовища Роман.

Для того, щоб знайти могилу матроса Микити Чулкіна, який загинув в Україні у червні 2022 року, працівник кладовища зателефонував до батька мертвого матроса.

«Ви бачили могилу циганського барона? Ось звідти праворуч, побачите табличку «Носирьові». Ось там наш Микита лежить. Це добре, що ви вирішили прийти до нього. Подивіться, як ми там усе влаштували – ні копійки собі не залишили. Все, що держава після смерті виплатила, – все Микиті дісталося. Він, виходить, на свою могилу сам і заробив, – сказав Чулкін-старший.

Микита Чулкін похований поряд із дідом. Про те, що він воював в Україні, демонструє лише табличка із зазначеним на ній місцем загибелі. Жодних прапорів та вінків від товаришів по службі.

Як каже працівник цвинтаря Роман, він і сам не радий, що військовослужбовців РФ почали хоронити по всьому кладовищу.

«Чому окремий журнал для загиблих в Україні заведено? Часто запитують, де знаходиться та чи інша могила, а нам так легко знайти. Ми ж пропонували нашій владі: зробімо окрему ділянку, будемо їх усіх там ховати. Знаєте, як у Борзі (280 км від Чити. Містоутворююче підприємство Борзі – військова частина, яка з початком російського вторгнення в Україну стала «гарматним м'ясом» для російської армії. – «Главком») на цвинтарі величезна алея саме для могил таких хлопців. Адміністрація міська відмахнулася, а вже коли їх почали везти сюди, ми й зрозуміли: по всьому цвинтарі «розкидають», щоб не було видно справжніх втрат», – пояснює Роман.

За словами працівника кладовища, військових РФ щотижня ховають і далеко не по одному за раз.

«Коли борти привозять вантаж, їх буквально в перші дні й ховають одного за одним. І не тільки тут, везуть ще й на Читу-1 (мікрорайон Чити – «Главком»), по районах», – каже Роман.

На шостій ділянці цвинтаря розташована «алея ветеранів», де поховано учасників бойових дій в Афганістані, Чечні, військових, які служили в Сирії. Тут же ховають загиблих в Україні. Помітно нові могили, датовані цього року. На загальному тлі вони виділяються державною військовою символікою чи прапорами ПВК «Вагнер».

Над могилою Володимира Кондратьєва встановлено альтанку, навколо неї – сім поховань із військовослужбовцями, які загинули в Україні. Троє з них – бійці ПВК «Вагнер», зокрема Євген Вілкайс, який загинув у січні 2023 року.

Вілкайс посмертно був нагороджений медаллю «За відвагу» та «Чорним хрестом Вагнера», але вперше забайкальці про нього дізналися задовго до його загибелі. У 2012 році засуджений читинською виправною колонією Євген Вілкайс став потерпілим у кримінальній справі про насильство з боку заступника начальника Федеральної служби виконання покарань. Тоді за крадіжку Вілкайс відсидів два роки.

У травні 2019-го він та двоє його спільників знову пограбували магазин з ювелірними виробами майже на 1,4 мільйона рублів. 3 жовтня того ж року Центральний суд Чити засудив Вілкайса до семи років суворого режиму. Але він завербувався у ПВК і помер.

За кілька годин блукань Центральним цвинтарем Чити журналістам вдалося відшукати понад 20 могил учасників війни в Україні: більшість з них на краю цвинтаря або розкидані серед цивільних поховань.

У Читі, крім цього цвинтаря, є ще кілька: наступний за величиною – у мікрорайоні Чита-1. Тут ховають найманців ПВК «Вагнер» та міжнародної бригади «П'ятнашка» (спецпідрозділ сепаратистів «ЛНР» та «ДНР» – «Главком»).

Могили загиблих в Україні розташовані на цьому цвинтарі біля самого краю центральної дороги. За вінками із золотими зірками, військовою символікою та прапорами – помітити їх неважко.

В одній із могил похований «герой» Умаров Назар, який завербувався до ПВК «Вагнер». До війни Умаров був двічі засуджений, і обидва рази за крадіжку. За інформацією прокуратури Забайкальського краю, першу крадіжку було здійснено у вересні 2013 року. Як повідомляє прокуратура, військовий РФ крав телефони у своїх знайомих та грабував магазин. На війну Умаров завербувався у в’язниці.

Як каже працівник кладовища, якщо порахувати по всіх цвинтарях загиблих військових РФ, то «народу, звичайно, тьма-тьмуща полягло і при цьому незрозуміло, з ким і за що воюємо».

До слова, найманці ПВК «Вагнер» можуть повторити штурм Москви. І наступати з боку Білорусі буде навіть краще, адже звідти вони точно зайдуть у російську столицю.