Людство уже знайшло життя на Марсі, але могло випадково убити його

Майже 50 років тому людство, ймовірно, знайшло життя на Марсі, але ненавмисно вбило його. Причиною цього стала, як не дивно, земна вода.

Таке припущення у статті для Big Think озвучив професор Центру астрономії та астрофізики Технічного університету Берліна (Німеччина) Дірк Шульце-Макух. Він припускає, що примітивні форми життя були знайдені апаратом NASA "Вікінг".

У середині 1970-х років NASA відправило на поверхню Марса два посадкові апарати "Вікінг", оснащені приладами, які провели єдині на цей момент експерименти з виявлення життя на іншій планеті.

"Результати цих тестів були дуже заплутаними на той час і залишаються такими дотепер. Хоча деякі з них – зокрема, експеримент з міченим вивільненням (який перевіряв мікробний метаболізм) і експеримент з піролітичним вивільненням (який перевіряв органічний синтез) – спочатку були позитивними для виявлення життя", – зазначив вчений.

Натомість третій експеримент – з газообміном – "не був таким позитивним".

Шульце-Макух зазначаэ, що на борту "Вікінгів" також був прилад для виявлення органічних сполук, який знайшов сліди хлорованих органічних речовин, які в той час інтерпретувалися як результат забруднення з Землі. Тому було прийнято вважати, що проєкт "Вікінг" не дав позитивного результату щодо наявності життя на червоній планеті, або, в кращому випадку, був непереконливим.

Як зазначає професор, з тих пір людство продовжувало досліджувати Марс і тепер ми точно знаємо, що місцеві органічні сполуки дійсно існують на Марсі.

"Однак вони перебувають у хлорованій формі – не та, на яку розраховували вчені епохи "Вікінгів" – і ми не знаємо, чи є вони результатом біологічних процесів, чи якихось абіотичних хімічних реакцій, які не мають нічого спільного з життям", – пояснює вчений.

Він також розповідає, що в 1970-х роках "вчені мали дуже слабке уявлення про марсіанське середовище" і вважали, що додавання води в надзвичайно сухий марсіанський ґрунт мало б "спонукати життя проявити себе". І, ймовірно, у цьому була велика помилка.  

Шульце-Макух  пояснює, що в надзвичайно сухих місцях на Землі, таких як чилійська пустеля Атакама, організми еволюціонують, адаптуючись до виживання в середовищі проживання, яке стає більш посушливим.

Серед таких організмів існують мікроби, які живуть виключно в соляних породах, які дозволяють їм отримувати воду із вологи з повітря.

"З цієї причини мікроби, що живуть всередині соляних скель в Атакамі, взагалі не потребують дощу – лише певної кількості вологи в атмосфері", – пояснює професор.

Він припускає, що якщо на Марсі життя також існувало у схожій формі, то ідея людей з додаванням води могла призвести до того, що це життя просто б втонуло.

"Це якби інопланетний космічний корабель знайшов вас напівмертвих у пустелі, і ваші потенційні рятівники вирішили: "Людям потрібна вода. Давайте покладемо людину посеред океану, щоб врятувати її!" Це теж не спрацювало б", – іронізує вчений.

При цьому, він зазначає, що багато експериментів "Вікінгів" включали нанесення води на зразки ґрунту, що може пояснити отримання загадкових результатів.

Він також додав, що "Вікінги" працювали в екваторіальному регіоні Марса, де спостерігаються тумани, що свідчить про високу вологість повітря. Також там у ґрунті є багато перекису водню і перхлоратів, які здатні утворювати воду безпосередньо з вологості.

"В принципі, відносна вологість у ранкові та вечірні години була б достатньо високою, щоб мікроби могли всмоктувати вологу", – припускає вчений.

Шульце-Макух додає, що якби мікробне життя на Марсі адаптувалося до перекису водню, це дозволило б йому не лише отримувати воду з повітря, але й дозволяло б підтримувати воду в рідкому стані за мінусових марсіанських температур, запобігаючи утворенню кристалів льоду, які могли б розірвати клітини.

"Якщо припустити, що корінне марсіанське життя могло пристосуватися до навколишнього середовища, включивши перекис водню в свої клітини, це може пояснити результати "Вікінга". Прилад, що використовувався для виявлення органічних сполук, нагрівав зразки ґрунту перед аналізом. Якби марсіанські клітини містили перекис водню, це вбило б їх. Більше того, це призвело б до реакції перекису водню з будь-якими органічними молекулами поблизу з утворенням великої кількості вуглекислого газу – саме це і зафіксував прилад", – зазначив професор.

Він зауважує, що для перевірки цієї гіпотези людству потрібна нова місія на Марс, яка матиме на меті саме пошук життя.

Раніше OBOZREVATEL також розповідав про те, що в минулому на Марсі могло існувати життя, але планета "вчинила самогубство".

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.