Після пекла Бучі не зламалась, а стала відомою дизайнеркою — історія Поліни Редчик

Справа життя

Дівчина захопилася дизайном одягу ще до аварії.

"Це пов’язано із захопленням танцями. З дитинства я завжди була на сцені, були красиві, сукні і мама мені подарувала цю любов до краси. Коли мені було 18 років, я подумала: а чому б не спробувати робити самій собі одяг. Так все і почалося: спочатку робила сукні для себе, а потім захоплення масштабувалося", – розповідає Поліна.

У червні 2019 року дівчина випадково сіла в автівку, в яку не мала сідати: подруга і її приятель запропонували підвезти. Як наслідок – аварія та перелом шийних хребців. Дівчина потрапила в реанімацію та декілька хвилин знаходилась між життям та смертю – у неї була клінічна смерть. Втім, лікарі витягли Поліну з того світу, але їх вердикт був невтішний – пересуватися самостійно дівчина не зможе. Поліна Редчик пройшла тривалу реабілітацію, але…

"В світі ще немає такої пігулки від спинно-мозкової травми, – ділиться дівчина. – Не можна сказати, що є якась особлива надія… На жаль. Напочатку мені казали, що потрібно два роки реабілітації і все буде добре. Наприклад, у мене на одній нозі рухаються пальці. І все. Я думала, що це і є надія, але я займалася з реабілітологом і, на жаль, особливого прогресу немає. Але технології, мабуть, дійдуть до того, щоб люди зі спинно-мозковою травмою змогли повноцінно жити і ходити. Буду чекати, адже іншої надії вже нема".

Після аварії Поліна захопилася живописом. Спочатку це було елементом реабілітації: до малорухомих пальців дівчини прив'язували пензлі – і таким чином Поліна робила свої перші мазки. Та зараз у колекції дівчини вже десятки власноруч створених картин.

"В них є все! Від безнадійності до сліпої віри, від ненависті до безкінечної любові", – розказує Поліна.

Втім, саме власна справа – дизайн одягу – допомогла Поліні внутрішньо не зламатися.

"Це моя віддушина. Це те, що я люблю, що мене надихає і те, заради чого я прокидаюся кожного дня", – пояснює дизайнерка.

Бренд одягу Поліни Редчик доволі швидко став популярним, дизайнерка влаштовувала власні модні покази, розвивала виробництво. Та доля готувала чергове випробування для дівчини.

Пекло окупації

Широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застало Поліну… в Бучі.

"Напередодні вторгнення до мене приїхала сестра з двома малими дітками, адже думала, що на Київщині буде безпечніше. Хто ж міг тоді подумати, що це буде найнебезпечніше місце… Я до останнього не вірила, що це все може статися. Всюди лунали вибухи, прилітали снаряди навколо, ми жили у підвалі. Не було ні їжі, ні світла, ні зв’язку, і незрозуміло було, що робити. В сусідній будинок заїхали кадирівці, вони вбили власника дому і там оселилися", – згадує життя в окупації дизайнерка.

Коли Київщину було нарешті звільнено, Поліна Редчик вирішила круто змінити формат своєї творчості.

"Коли орки вийшли з Бучі, ми з командою подумали, що потрібно якось передивитися формат бренду і почали робити українізовані речі, поширювати українську культуру. Це було на часі, і мені дуже хотілося цим займатися", – розповідає дизайнерка.

У колекціях Поліни Редчик з’явився одяг з українським "характером": вишивані елегантні сукні, сорочки та світшоти. Дизайнерка каже, що у її моделей – справжня українська душа. Ба більше, це не просто одяг, а оберіг.

"Вважаю що одяг як друга "шкіра" людини і має сакральне значення. А якщо заглибитись в історію нашої української культури, то раніше наші жінки вишивали одяг, вкладали в це свою душу, і кожен орнамент в кожному регіоні України мав якесь значення і мав захисну функцію. Можна було, наприклад, побачити дівчину або хлопця, і за їх вбранням зрозуміти, чи одружена людина чи ні, чи заможна вона, звідки вона. Тобто одяг ніс свою інформацію. Тому я хочу поєднувати ці культурні коди із сучасністю, щоб нести нашу культуру в світ в новому баченні. Наш одяг – оберіг людини і несе багато значень", – підкреслює Поліна.

Крім того, дизайнерка з командою почали відшивати військову форму для захисників України.

"Вчора речі від кутюр, а сьогодні від куль", – жартує Поліна.

Українська місія

Дівчина зізнається, що працювати дизайнером в країні, що воює – складне завдання. До великої війни у Поліни Редчик у столиці був шоурум, який довелося тимчасово закрити та сконцентруватись на роботі онлайні.

"Це важко. Зрозуміло, що в країні криза, і це відчувається. Спочатку люди дуже класно реагували на нові моделі, бо всі хотіли мати у себе в гардеробі щось українське. Але чим далі, тим ситуація в країні гірше, і люди вже не готові купувати так багато речей як раніше, обдумують багато свої покупок і, звичайно, працювати стало важче. Після теракту на греблі Каховської ГЕС продажі взагалі впали, і у багатьох брендів така сама ситуація. Зараз головна амбіція – вижити і зберегти команду", – розказує дизайнерка.

Втім, навіть попри несприятливі умови для бізнесу Поліна запевняє, що не збирається полишати улюблену справу життя.

"Ту місію, яку ми несемо, хотілося б масштабувати. Хотілося б, щоб нашу культуру знали люди за кордоном. Тому ми зараз орієнтуємось більше на закордонний ринок, на наші діаспори по світу. Адже вони підтримують українське і хочуть купляти український продукт. Це важко, але реально. Є деякі маркетплейси, і з ними можна працювати. Хочеться розповісти, що Україна – дуже крута країна, в якій роблять класні та якісні речі. У наших людей, наприклад, є такий стереотип, що лише щось закордонне – якісне та стильне. Але у нас у самих є круті фабрики, виробництва, і ми самі можемо робити дуже якісний продукт на рівні з європейськими країнами", – резюмувала дизайнерка.

Дізнатися більше про реабілітацію воїнів та постраждалих від війни в Україні, а також про допомогу українцям з інвалідністю, які отримали притулок у країнах ЄС, ви можете на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу можна у спільноті EnableMe.

Важливо Диявол війни не носить Zara. Як змінилася українська мода після повномасштабного вторгнення