Обсипає силовиків похвалами і грошима: NYT дізналися, як Путін намагається не допустити нового заколоту

Президент Росії Володимир Путін намагається посилити свій режим від повторних збройних заколотів і державного перевороту, завдяки тому, що заохочує лояльність правлячої еліти і обсипає грошима свій найважливіший електорат – людей зі зброєю.

Про це пише The New York Times.

Як зазначає видання, поки що російський президент уникає масштабних чисток, які інші авторитарні лідери проводили у відповідь на спроби перевороту або повстання, можливо, щоб уникнути подальшої дестабілізації своєї системи.

– Президент діє дуже раціонально. Він зосереджений на своєму особистому і політичному виживанні, і він готовий на все, щоб домогтися цього, – сказала американській газеті Катерина Шульман, російський політолог.

За її словами, наразі, незважаючи на репутацію Путіна як безжальної людини, його реакція на невдале повстання має вигляд батога, а не пряника – про це свідчить пишна церемонія вшанування силових структур у Кремлі минулого тижня, а також офіційний указ уряду про підвищення на 10,5% зарплати солдатам, поліцейським та іншим співробітникам силових структур.

Шульман вважає, що “система занадто виснажена і тендітна, щоб проводити будь-які масштабні репресії” у відповідь на повстання ватажка ПВК Вагнер Євгена Пригожина.

Як пише NYT, дехто стверджує, що досі дії Путіна у зв’язку з заколотом призвели до зміцнення його позицій. Він усунув Пригожина як дестабілізуючий фактор для сил вторгнення Росії в Україну і змусив військових, сили безпеки і представників правлячої еліти заново заявити про свою відданість йому.

Однак за твердженнями аналітиків, Путін зіткнеться з новими погрозами, тим паче що він продовжує наділяти повноваженнями апарат безпеки, що складається з різних інтересів і центрів влади. У вівторок, 4 липня, Росія зазнала чергового конфузу, коли кілька безпілотників було перехоплено в Підмосков’ї, що стало останнім у серії повітряних атак на російську столицю, в яких Кремль звинуватив Україну.

– У короткостроковій перспективі Путін домігся тут перемоги. Але в довгостроковій перспективі це дестабілізує ситуацію, – сказав Григорій Голосов, професор політології Європейського університету в Санкт-Петербурзі.

За 23 роки свого перебування при владі Путін передав контроль над деякими найважливішими державними активами своїм давнім друзям і призначив колишніх охоронців та інших відданих йому людей на ключові державні посади. Агентство, основним завданням якого є захист його самого та інших вищих посадових осіб, Федеральна служба охорони, налічує десятки тисяч осіб і відіграє дедалі більшу роль у моніторингу інших російських силових структур на предмет можливих змов проти президента.

Минулого року перебіжчик із цього відомства, який відомий під ініціалами “ФСО”, описав організацію, що розрослася, включно з Центром біологічної безпеки, який перевіряє продукти харчування президента.

Вважається, що Путін приділяє пильну увагу заходам безпеки; на запитання про свою безпеку в інтерв’ю, опублікованому 2017 року, Путін відповів, що Фідель Кастро, кубинський лідер, сказав йому, що він пережив багато замахів, “тому що я завжди особисто займався своєю безпекою”.

Після заколоту Пригожина дії Путіна підкреслили його холодний розрахунок, спрямований на збереження власної безпеки і хватки влади. Щоб зупинити заколот 24 червня, Путін пішов на компроміс, дозволивши Євгену Пригожину і його бійцям знайти безпечний притулок у Білорусі, навіть після того, як вони збили кілька російських вертольотів, захопили Ростов-на-Дону з мільйонним населенням і пройшли маршем до 200 км від Москви.

– Потім Володимир Путін обсипав свої сили безпеки похвалами, провівши церемонію на освяченій Соборній площі Кремля, наголосивши на “рішучості та мужності” військ, на якій були присутні навіть співробітники ДІБДР. Щоб продемонструвати свою любов до народу в період кризи, Путін, схоже, вперше порушив свої власні запобіжні заходи на публіці: Він вийшов до натовпу прихильників на півдні Росії, щоб потиснути руки і навіть поцілувати в лоб молоду жінку, – зазначає NYT.

Як пише газета, хоч Путін і відомий тим, що не поспішає будувати змови проти своїх ворогів, також не було підтверджених арештів людей, які могли докласти руку до заколоту, або людей, близьких до Пригожина. Це помітний контраст із наслідками спроби перевороту в Туреччині 2016 року, коли президент Реджеп Таїп Ердоган спустошив в’язниці своєї країни, щоб звільнити місце для більш ніж 40 тис. ув’язнених.

У зв’язку з цим виникли спекуляції щодо долі російського генерала Сергія Суровікіна, високопоставленого військового чиновника, близького до ватажка найманців. Хоча деякі повідомлення, включно з попередніми повідомленнями американських офіційних осіб, говорили про те, що його могли затримати або заарештувати, кілька близьких до системи Путіна спостерігачів пророкували, що якщо генерала і затримали для допиту, то незабаром його відпустять.

Арешт генералів “привів би армію в сум’яття”, – сказала NYT людина, яка знає Путіна протягом десятиліть, говорячи на умовах анонімності, оскільки він побоювався наслідків за обговорення делікатних питань.

Очевидна обережність стала ще одним свідченням того, що Путін, незважаючи на вражаючий гнів, який він проявив у зв’язку з тим, що він назвав “зрадою” Пригожина, звертається до звичного набору інструментів для збереження влади.

Про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів було оголошено раніше, але Шульман, політолог, сказала, що не здається випадковим, що це було офіційно оголошено через кілька днів після заколоту.

Путін також, очевидно, пообіцяв більше зброї одному зі своїх найвідданіших керівників служби безпеки. Голова Національної гвардії Віктор Золотов, колишній охоронець Путіна, минулого тижня хвалився, що президент обіцяв озброїти його війська танками та артилерією.

І російський лідер телеграфував про довіру до міністра оборони Сергія Шойгу, відставки якого Пригожин давно вимагав через проблеми на полі бою, але який працював на Путіна відтоді, як президент уперше обійняв посаду 1999 року. У понеділок Шойгу вперше публічно висловився про повстання в коментарях, переданих російськими державними ЗМІ, заявивши: “Ці плани провалилися, тому що, перш за все, особовий склад збройних сил залишився вірним своєму заповіту і військовому обов’язку”.

Але заохочення військових і служб безпеки великими грошима і владою несе в собі свої ризики. Політолог Голосов попереджає, що інші угруповання всередині них можуть піддатися спокусі організувати власне повстання, переконавшись у спроможності пана Пригожина почати його.

– Цілком можливо, що, дивлячись на те, як розвивався заколот Пригожина, деякі інші гравці в спецслужбах побачать у цьому, скажімо так, більш правдоподібний варіант дій для себе, ніж до Пригожина, – сказав Голосов.

Вторгнення Росії в Україну, на думку аналітиків, діятиме як ще одна дестабілізуюча сила. Саме роль найманців Вагнера Пригожина на полі бою, мабуть, спонукала Путіна не звертати уваги на критику воєначальника на адресу військових дій. Тепер Кремль може зіткнутися з проблемою ведення війни в Україні без частин Вагнера – і підтримання балансу у дедалі крихкішій системі.

– Це система, яка виникла в мирний час, віддаючи перевагу лояльності перед ефективністю, – каже Микола Петров, запрошений науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки в Берліні.

За твердженням Петрова, на війні Кремлю потрібно і те, і інше – і він насилу знаходить гравців, які були б одночасно ефективними і лояльними, як показав приклад Пригожина. Це підвищує ймовірність того, що те, що Путін після заколоту знову став приділяти особливу увагу лояльності, може вплинути на бойові якості Росії.

– Путін і вся його система зараз стоять перед дилемою. Якщо зберегти принцип лояльності як більш важливий, ніж ефективність, тоді не буде тих ризиків, які були пов’язані з заколотом. Але і надії на більш ефективне функціонування системи теж не буде, – сказав Петров.