Євген Стрельцов, «Радіо Накипіло»: «Ми виконали одне з головних завдань: росіяни перестали мовити на нашій частоті»

«Детектор медіа» розповість історії трьох українських медіа — переможців конкурсу грантів програми «Стійкість», яку виконує Фонд Східна Європа у консорціуму неурядових організацій на чолі з французькою організацією ERIM та коштом Європейського Союзу. Герої та героїні цих текстів поділилися з нами, як їхні локальні медіа вистояли в умовах повномасштабної війни та запропонували аудиторії новий і такий потрібний продукт. Почнемо з «Радіо Накипіло».

Чуєш «Накипіло» — одразу згадуєш про незламний Харків. Команда «Радіо Накипіло» за півтора року повномасштабної війни перезапустилася в онлайні, збільшила частку авторських програм майже вдвічі та — увага — після квесту з ліцензією почала мовити на FM-частоті, вигнавши звідти росіян, які залякували слухачів і слухачок Харківщини. Директор «Радіо Накипіло» Євген Стрельцов (віднедавна — Удовиченко) розповів «Детектору медіа», чому медіагрупа «Накипіло» завжди мріяла запустити радіо, як радіостанція змінилася за півтора року та чи вдалося зберегти старі цінності в нових умовах.

— У жовтні буде рік із перезапуску «Радіо Накипіло». Євгене, розкажіть, чому довелося перезапускати та як змінився ваш проєкт після початку повномасштабної війни.

— Радіостанцію, що мовила 24 / 7 винятково онлайн, ми запустили в листопаді 2021 року завдяки підтримці програми UCBI (проєкт «Зміцнення громадської довіри» Агентства США з міжнародного розвитку. — «ДМ»). В етері принципово звучала музика тільки харківських артистів, виходили новини та програми. Так ми працювали до повномасштабного вторгнення Росії.

24 лютого 2022 року стало зрозуміло, що такий формат радіостанції неактуальний, бо багато пісень звучали російською мовою, попри те, що артисти проукраїнські. Крім того, ми не могли тут і зараз робити оперативні речі і зрозуміли, що краще вимкнути етер і подумати, що буде далі. Для цього знадобився місяць. На початку квітня ми почали випускати дайджести новин, деякі програми. До перезапуску радіостанції в онлайні ми підійшли торік у червні.

Головна частина команди збереглася. Ми почали випрацьовувати ідеї. Вирішили, що в етері буде винятково українська музика англійською, німецькою або будь-якою мовою — тільки не російською. Далі думали, як взагалі це виглядатиме. До лютого цього року роботу над перезапуском підтримувала медіагрупа «Накипіло»: була можливість забезпечувати людей мінімальними зарплатами.

Паралельно стали говорити з міжнародними партнерами про наші плани перезапуститися в жовтні 2022 року. Виявилося, що онлайн — це прекрасно для нас, але не настільки цікаво для партнерів, щоби підтримати перезапуск. Перемовини тривали кілька місяців, і зрештою стало зрозуміло, що найкращий вихід — бути амбіційними: не тільки орієнтуватися на онлайн, а й замахнутися на FM. Із серпня минулого року ми пропрацьовували обидві ідеї.

3 жовтня 2022 року ми перезапустились онлайн. Зробили окремий сайт на піддомені «Накипіло» — radio.nakypilo.ua.

Кілька місяців я вивчав можливості, як запустити FM. Адже під час воєнного стану Національна рада не проводить конкурси та не видає ліцензії на мовлення. Можна отримати тимчасовий дозвіл, але якщо в тебе ліцензія вже була, а в нас її не було.

Міжнародні партнери допомогли знайти рішення. Ми знайшли компанію з ліцензією,перереєстрували і потім отримали дозволи на мовлення. Так ми в грудні 2022 року почали працювати на частоті 92,2 МГц. Спочатку мовили в Харкові та на громади в радіусі до 40 кілометрів, а з кінця березня — також в деокупованій Балаклії та в Близнюках (97,5 і 107,5 FM відповідно. — «ДМ»).

Шлях до можливості мовити в FM — це був неймовірний виклик.

Він тривав майже пів року. Це результат роботи десятків людей, які консультували, ділилися контактами й досвідом. Тому без перебільшення можу сказати, що це — безпрецедентна історія, бо так швидко й ефективно це вдалося завдяки порадам і тому, що нам пішли назустріч державні структури. Інакше все б лишилося лише в моїй голові та на папері.

• Читайте також: Як повернути українські медіа на звільнені території

— «Раніше на цій хвилі до Харкова з російського Бєлгорода "добивало" пропагандистське радіо окупантів» — так ви розповідали Суспільному про частоту, яку зайняли. Що саме росіяни транслювали харків'янам і харків'янкам? Як взагалі це стало можливим в умовах війни?

— Проблема з радіо в Харкові — проблема не сьогодення. Роками — і в нульові, і коли мером Харкова був Геннадій Кернес, а президентом Віктор Янукович — місцеві медіа знищували. До цього відбулася медіавійна між холдингами Кернеса й Авакова. Паралельно великі радійні холдинги поступово витісняли місцеві радіостанції. У результаті у середині 2010-х років місцевого радіо в Харкові не залишилося. Єдина станція, яка ще працювала, закрилася у 2014 році. Це «Нова хвиля». Я не рахую «Українське радіо», попри його досягнення та масштаби: ми зараз говоримо все ж про місцеві приватні ініціативи. Тобто радіо в Харкові не було.

Ведучий програми «Літмузей про музей» Філіп Дикань з Євгеном Глібовицьким

Ми з колегами в «Накипіло» завжди хотіли радіостанцію. Ідею обговорювали з 2015-16 року. Тим більше, радіоісторія Харкова надпотужна. Українське радіо зародилося в Харкові, це по-перше. По-друге, у дев'яності та нульові в Харкові були десятки локальних станцій, які видавали унікальний контент, було багато прямих етерів. Багато хто з нашої команди медіагрупи працював на цих радіостанціях.

Запустити радіостанцію — це була наша мрія.

Коли торік для перезапуску я вивчив ринок FM, стало зрозуміло, що це справді надважлива історія. Чому? Тому що прямо зараз у Харківську область із півночі, з країни-агресорки Росії, «добиває» понад 20 російських станцій. Усі вони пропагандистські. Це не нейтральні станції: у їхньому етері розказують, що України немає, що українська армія має здаватися, поширюють фейки. Тому ми вирішили, що зможемо: спробуємо і будемо працювати над запуском саме FM.

На частоті 92,2 МГц, де ми зараз мовимо, до 12 грудня 2022 року — а під час блекаутів його навіть було чутно в місті — мовило радіо «ЖИZНЬ». Слоган цієї станції — «Я тебя убью». Ти можеш їхати в машині та читати на екрані магнітоли саме цей рядок.

Росіяни роками готувалися до нападу не тільки воєнного, але й інформаційного.

Вони порушили всі правила. Ставили надпотужні передавачі, а після початку вторгнення захоплювали частоти харківських радіостанцій. Так, наприклад, вони мовили на 106,6 FM, де була станція «Бізнес радіо», яка належала ТРК «Сімон». Вони просто захопили цю частоту, тому що станція певний час не мовила.

Така ж історія була з 92,2 FM. 12 грудня так склалося, що ми вийшли на цій частоті та заглушили їхній сигнал. Якщо судити з їхьої реакції в телеграм-каналі, їм це не сподобалося. Певний час вони ще пробували мовити на 92,2 FM, а потім пішли та бігали з однієї частоти до іншої. Тобто ми одне зі своїх головних завдань виконали: росіяни на цій частоті мовити перестали.

— Якщо резюмувати: які найбільші виклики стояли перед вами під час перезапуску? Перший ви описали: дозвіл на FM. Які труднощі додали ще і як?

 — Другий виклик — фінансування. На щастя, певний час можливість підтримувати роботу радіо в медіагрупи «Накипіло» була, але вона стрімко закінчувалася. Знайти підтримку було непросто. Ми її отримали завдяки співпраці з програмою «Стійкість» Фонду Східна Європа. Ми співпрацювали близько пів року. Це була короткотривала, але велика підтримка нашої команди, яка дозволила нам остаточно зрозуміти свої сили та можливості й зробити повноцінний масштабний перезапуск в онлайні.

Підтримка від Фонду Східна Європа допомогла забезпечити гонорарами редакцію радіо та авторів програм. Разом це 15 людей. За час співпраці з фондом ми випустили близько 450 випусків новин, 17 аудіоблогів, 53 інтерв'ю, 26 аудіорепортажів, понад 110 постів у фейсбуку, інстраграмі та телеграмі. Співпраця з Фондом Східна Європа стала одним із ключових поштовхів для подальшого розвитку «Радіо Накипіло».

Ще один виклик, безумовно, — це зберегти команду. Зрозуміло, що дехто був змушений виїхати з Харкова, дехто навіть виїхав із країни. Проте зараз команда стрімко розростається, нас уже двадцять п'ятеро. Це десять авторів програм, які виходять щотижня або кілька разів на тиждень. Це автори прямих етерів, які ми запустили в березні цього року завдяки підтримці The German Marshall Fund of the United States. І це редакція: головний редактор, випускова редакторка, музична редакторка, два звукорежисери, SMM-менеджерка, контент-менеджерка, ведучий новин, а також журналіст у Харкові, який ходить «у поле», записує коментарі, робить аудіорепортажі та дописує для сайта радіо. Ці люди прекрасні, вони професіонали й роблять свою роботу на сто відсотків.

— У березні цього року, після виходу в FM, виописали формат радіостанції як музично-інформаційний, де співвідношення музики та програм — 75 на 25 відсотків. Чи вдалося збільшити частку інформаційного контенту, як планували?

 — Ми так само як і раніше, за форматом — музично-інформаційне радіо, а частка, думаю, десь 60% музики й 40% контенту. Як і казав, нещодавно додали прямі етери тричі на день по 50 хвилин. Це дуже пожвавило наше мовлення. Запрошуємо в етер цікавих гостей і обговорюємо те, що тут і зараз відбувається в Харкові та області. І загалом, якщо щось надзвичайно важливе — страшне, неприємне, жахливе або прекрасне — відбувається в нашій державі, ми так само цьому приділяємо увагу. Безумовно, ми говорили й будемо говорити про катастрофу на Каховській греблі. Щодо програм — їх побільшало і буде ще більше.

— Розкажіть детальніше про програми. Як обирали контент для перезапуску? Які програми зникли, а які з'явилися?

— Із тих, що виходили до 24 лютого, частину ми не зберегли. Причини різні: хтось з авторів — у війську, хтось волонтерить, хтось не має часу. Щодо нових програм є цікава історія. Насправді я зібрав (знову без пафосу кажу ????) найкращих авторів Харкова.

Усі, хто в Харкові може робити якісний аудіоконтент, працюють на «Радіо Накипіло».

Наприклад, «Герої Харкова», програма Володимира Носкова і Тетяни Федоркової. Володимир Носков — це відомий харківський радіожурналіст, який працював на «Радіо Свобода». Тетяна Федоркова — головна редакторка видання «Медіапорт». Вони цю програму як подкаст запустили ще минулого літа. Тоді ж Аня Губанова та Діма Третяк із волонтерського штабу «Культурний шок» Олега Каданова запустили «Культурний подкаст». Я ці програми слухав і дуже хотів, щоб вони випускали ці програми в нас в етері. Так і сталося.

Окрім того, у нас випускають аудіорепортажі під назвою «Станція “Держпром”» Марія Малевська й Олександр Бринза. Це взагалі журналісти-герої, які те найстрашніше, що відбувалося в Харкові, бачили своїми очима та висвітлювали. У програмі вони розповідають історії з деокупованих частин Харківщини, їздять постійно на «нуль» і спілкуються з військовими.

Зберегли програму «Музичне бубубу» — це розмови з культовими харківськими та загалом українськими музикантами. Запустили програму «Сміх та гріх». Це дві програми Олександра Сердюка, одного зі співзасновників театру абсурду «Горобчик». У програмі «Сміх та гріх» Сашко зі стендап-коміками обговорює те, що відбувається в країні, говорить про гумор під час війни.

Виходить «Психотерапевтична п'ятихвилинка» Наталії Завгородньої — психотерапевтки, яка розповідає, як реагувати на травматичні події в житті.

У програмі «Голоси нашого міста» говоримо з тими, хто в Харкові наближає перемогу. Перш за все це наші захисники й захисниці, волонтери, культурні та громадські діячі, які роблять Харків кращим.

Є спільна програма з Харківським літературним музеєм — «Літмузей про музей». В етер до мого колеги Філіпа Диканя приходять гості музею — відомі письменники й письменниці. Ще одна його програма — «Харківські історії», де він говорить про минуле, сучасне і майбутнє Харкова: проводить паралелі між ними.

Виходить програма «Непрочитане» Аліки Піхтеревої. Вона по розділах читає українську класику. Зараз, наприклад, вона дочитала книжку Майка Йогансена, до цього читала Сергія Жадана. Аліка проводить опитування серед слухачів і слухачок у соцмережах, коли обирає, що читати далі.

Ведучий Філіп Дикань у студії «Радіо Накипіло»

— Ви сказали, що вже плануєте нові програми. Розкажіть про них більше.

— Хочемо запустити аудіорепортажі — розслідування воєнних злочинів росіян у Харківській області. Ще одна програма має бути про реабілітацію військових після поранень. Ще одна — історії жінок, які служать у війську чи волонтерять. Має бути програма Public Talk, де автори розбиратимуть російські фейки, які розповсюджують телеграм-канали. Також у планах — робота з Харківським театром ляльок. Поки проводимо попередні перемовини, щоби запустити аудіовистави. Вони роблять неймовірні речі, варто їх записувати й давати слухати.

Сподіваємося запустити з колегами з медіа «Люк» програму про те, як громада може впливати на дії влади. Наприклад, якщо планують перейменувати вулицю, як я можу в цьому брати участь. Або як громада може реагувати проти небажаної забудови.

Ми від початку зосередили увагу саме на контексті Харкова й області. Для нас це дуже важливо, бо, як я казав, місцевих станцій немає. А ті, хто мовить у Харкові з Києва — при всій повазі — не розкривають усіх деталей життя і проблем регіону.

— Ви говорили, що орієнтуєтеся на слухачів і слухачок. Ви чітко уявляєте портрети аудиторії?

— В онлайні та FM — абсолютно різні люди. В онлайні ми бачимо статистику нашого плеєра, статистику соцмереж. Там точно зрозуміло, хто нас слухає. Переважно не харків'янки: 65% від загальної кількості. Вік: найголовніша категорія — 25–35 років, а також 18–25 років. Нас також слухають у Києві, Львові, за кордоном (підозрюю, здебільшого це люди родом із Харкова).

Щодо FM — на жаль, зараз не проводять жодних замірів. Ми орієнтуємося на те, що нас багато слухають в автомобілях, а також в області, де з різних причин радіостанція може бути одним із головних джерел інформації. Ми стоїмо фактично перед тим, щоби піти в народ і зрозуміти більш детально, хто нас слухає в FM. Найближчим часом ми будемо над цим працювати. Є ідея провести глибинні інтерв'ю.

— Як вимірюєте свій вплив на аудиторію онлайн, а як — на FM-слухачів і слухачок? Як отримуєте зворотний зв’язок від них і які відгуки запам'яталися?

— Тут теж кілька компонентів. Я часто й регулярно звертаюся до нашої аудиторії у фейсбуку. Коли написав про запуск нашого FM-мовлення — коментували та репостили сотні людей. Ця реакція говорить, що люди чекали на місцеве радіо.

Люди пишуть нам на пошту, у директ в інстаграмі, тегають нас у тіктоку. Вони питають, які пісні звучали на радіо, пишуть рекомендації. Вони в принципі там реагують дуже жваво на пости в соцмережах, які прямо або опосередковано пов'язані з нашим контентом.

Нещодавно надіслали посиланням на відео в тіктоку. Хлопець у машині (наскільки я розумію, навіть не харків'янин) каже: «От дивіться. Знайшов радіо 92,2 FM, називається “Радіо Накипіло”. Прослухав хвилин десять — і жодної “Ваньки-Встаньки”». І потім він видає таке ууууууу — звук задоволення. Ми навіть сміялися, що в нас тепер буде неофіційний слоган: «Радіо Накипіло. Без “Ваньки-Встаньки”». Таких реакцій дуже багато.

Другий приємний приклад — Джамала репостнула нашу публікацію в інстаграмі про те, як зросійщували Крим.

— Які першорядні завдання перед вами стоять нині?

— Домогтися сталості. Можливо, це прозвучить банально і, може, нахабно в умовах війни й російської агресії. Але для того, щоб такий величезний корабель, яким стало «Радіо Накипіло», вести вперед, треба дивитися, що ж там у найближчі три місяці, пів року, рік, а краще — і два, і три роки. Тому зараз моє завдання як директора радіо — знайти інституційну підтримку. Щоби ми з командою могли провести стратегічну сесію, подумати, які ми зараз і якими будемо в майбутньому, як ми будемо реагувати на виклики, та піти далі.

Хочу побудувати комерційний відділ. Так, зараз в етері радіостанції немає реклами взагалі. Звучить лише нагальне, соціальне. Ми не ставимо рекламні ролики, не хочемо, і я робитиму все, щоби в нас не звучало традиційної реклами. Хочу вибудувати роботу з комерційним відділом, що буде шукати партнерів-рекламодавців, які готові на нативну рекламу. Обличчя нашої радіостанції таке, що ми не можемо собі дозволити користуватися традиційними методами заробітку.

Ми запустили радіостанцію перш за все для того, щоб хоча б трохи заповнити інформаційну порожнечу в Харкові та в області. Ми не думали про гроші.

Так, у планах середньо- чи довгострокової перспективи — заробляти. Сьогодні ми вдячні за підтримку нашим міжнародним і українським партнерам, але тільки на ній радіо існувати не може. Маємо ставати все більш і більш фінансово спроможними.

Ми можемо запропонувати рекламодавцям у Харкові нові підходи: публікації в соцмережах чи на сайті, інші інтеграції, які будуть максимально органічними і для них, і для нас, і головне — для наших слухачів і слухачок, читачів і читачок. Думаю, ми над цим почнемо працювати за кілька місяців.

Поетка Наталка Маринчак на «Радіо Накипіло»

— Як зараз допомагає статус громадської організації для стабільного фінансування незалежного медіа?

— «Радіо Накипіло» не веде комерційну діяльність. У нас немає реклами (тільки ролики соціального характеру) й інших платних проєктів. Це обумовлено нашою місією: доносити до жителів міста й області збалансовану, перевірену інформацію про події у Харкові й області, поширювати естетичний, україномовний, україноцентричний контент, якого катастрофічно бракує в нашому регіоні.

Ми не хочемо йти класичним шляхом, заповнюючи етер інформацією про серцеві краплі тощо. Поважаємо й розуміємо спосіб монетизації інших станцій, який склався в Україні за останні десятиліття, але це не наш шлях. Така модель —  алогічна для концепції нашої станції. Наша мета в середньостроковій перспективі — створювати партнерські матеріали, які будуть природними за змістом для нашої аудиторії.

Роль нашої громадської організації не є протокольною. Наша статутна діяльність повністю збігається з нашою місією. Міжнародні та українські партнери розуміють і поважають місію нашої громадської організації, наші прагнення — і ми вдячні їм за підтримку. Тож у нинішніх умовах партнерство з донорами для нас є ключовим. Без нього наша діяльність була б неможливою.

— Як в умовах війни лишитися незалежними, професійними, правдивими — зберегти цінності? Чи їх треба переосмислити? Як це у вас?

— У кожного своя унікальна ситуація. Чи вдалося нам зберегти цінності? Нам вдалося. Попри всі складнощі, які є через напад Росії на нашу державу, попри інші чинники.

У травні ваші колеги запитували, чи вплинув воєнний стан на самоцензуру. Я тоді сказав, що глобально нічого не змінилося. Єдине що — ми не будемо коментувати дії Міністерства оборони й Генерального штабу. Решту — як і раніше: як собі дозволяли, так і дозволяємо.

• Читайте також: «Чи допоможе моя публікація нашій перемозі?» — журналісти про межі свободи преси під час російської агресії. Опитування

Якщо нам не подобаються дії місцевої влади, — а ми радіо, яке перш за все говорить саме про події в місті, —  ми не будемо мовчати, а будемо критикувати. Інакше тоді можна говорити, що нічого не на часі, оскільки це не на часі ще триватиме місяць, пів року рік, десять років, цілі покоління проживуть. Ми всі маємо розуміти, що, на жаль, Росія з нами поруч. Можливо, назавжди. І, можливо, ось така неадекватна. А нам треба рухатися далі. Україна має виконати свої зобов'язання перед міжнародними партнерами, стати остаточно прозорою, ефективною демократичною державою з низьким рівнем корупції. Тому ми продовжуємо роботу з цінностями, які в нас і були.

Фото: Євген Стрельцов

Матеріал підготовлено в межах спецпроєкту «Післявоєнна реконструкція» за підтримки програми «Стійкість», яку впроваджує Фонд Східна Європа в межах консорціуму громадських організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини — Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.

Думки та твердження, висловлені в матеріалі, необов’язково збігаються з поглядами організацій — партнерок консорціуму та Європейського Союзу.