Військовий ЗСУ розповів, як намагався підірвати мости на Чонгар 24 лютого

Іван Сестриватовський – 48-річний військовий, який ніс службу на межі з Кримом, розповів, чому у ніч на 24 лютого не вдалося підірвати стратегічні мости на Херсонщині.

Розповідь бійця опублікувала Українська правда.

Восени 2021 року Іван почав нести службу на Чонгарі. Обіймав посаду головного сержанта взводу, був заступником командира взводу.

За його словами, на початку 2022-го військовим давали настанови, щоб вони посилили спостереження за можливими провокаціями зі сторони РФ.

– По-особливому укріплення на Чонгарі не готували. Але там все було заміновано заздалегідь, ще з 2014 року. Усі мости – там був залізничний міст, і так само два мости з Чонгара – були заміновані. Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли. Я можу помилятись, але це було десь за тижні півтора-два, – розповідає військовий.

Він зазначив, що був журнал, де щоразу, коли приїжджали з перевіркою, ставили відмітки, що добре – що не добре, що зробили, чи все гаразд. Розмінувань ніяких не було.

Як саме заміновано – знали тільки сапери, тільки ті люди, які ці мости мінували і обслуговували. Іван особисто знав, де воно заміновано, пройшов інструктаж, як це все підключити. І мав залишитися на підрив.

Боєць згадує, що 23-го вже були якісь переміщення росіян на території півострова. Всі вже чекали, були на нервах. Близько 3 години ночі військових розставили по позиціях.

Іван разом з командиром, старшим позиції, пішов підключати пристрої на підрив мостів. Там і лишився.

Усе почалось мінометним обстрілом з боку Криму. Обстрілювали наші позиції, позиції прикордонників. Це було близько 4:30 ночі.

Наказ підривати мости мав віддати безпосередній командир позиції, а він мав отримати наказ вищого керівництва.

– Сапери розробили спеціальний план: були конверти, які в разі потреби відкривались, і у тих конвертах була інструкція з підключення вибухових пристроїв. Ми провели це підключення, і я залишився підривати, – ділиться спогадами захисник.

Тоді зв’язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях, щоб розставити кожного. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого. Тому Сестриватовський діяв фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто.

Коли пройшло хвилин, може, 10 після початку обстрілу, чоловік вирішив підривати мости.

– Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось. Я мав би його побачити. Я стояв саме біля мостів, на першій лінії. Намагався перепідключити, перепровірити дроти: може, якась помилка сталася, неправильно щось підключили. Підключив заново, знову спробував. Рази три це зробив – вибуху не відбулося. Я не сапер, але тут варіанти два. Або була висаджена диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом, – вважає військовий.

Після цього вже треба було відходити на інші позиції. Оскільки військовий не встиг на евакуацію, він з іще двома строковиками вже відходив легковим автомобілем.

Коли вони відходили, почалась стрільба. Потім був постріл гранатомета перед захисниками, машину знесло вбік, Івана поранило.

Чоловіки намагались відійти пішки наскільки вийде, потім до них приєднались троє прикордонників, які теж не встигли піти разом з колонами.

– Я бачив, як перші пішли російські танки, потім ППО заходила. Мобільний зв’язок ще був, я зв’язувався з командиром роти, доповідав йому. Спочатку рахували, скільки і які машини йдуть. З мого боку – я зробив все, що було можливо. Приблизно о 4 годині вечора того ж дня нас оточили вже так, що не було куди діватись. І тоді нас взяли в полон, – додав Іван Сестриватовський.

Його повернули з ворожого полону 26 квітня.

На думку військового, якби мости й були підірвані, це не зупинило би наступ. Лише затримало би, але ненадовго – на годину-півтори. Росіяни простомогли кинути понтони, адже були готові до цієї війни.

Відомо, що події 24 лютого на Чонгарі розслідують у кримінальному провадженні.

Як повідомили УП джерела, слідство розпочали у квітні 2022-го. Його веде Державне бюро розслідувань разом зі Службою безпеки України.

Провадження зареєстроване за статтями “недбале ставлення до військової служби” та “державна зрада”. Правоохоронці досліджують можливу недбалість командування Південь. Мовляв, саме військові “належним чином не організували заходи щодо мінування споруд (мостів, дамб, тощо)”.