Лідер збірної зі стрибків у воду Олексій Середа: Спортсмен не має бути показушником

Олексій Середа знявся з особистого старту стрибків у воду на Європейських іграх, тому ці змагання для 17-річного українця закінчились достроково. Але до цього моменту він встигнув завоювати дві золоті медалі.

Олексій став кращим в командних змаганнях, а також у синхронних стрибках з 10-метрової вишки. Він мав вийти на одиночний старт, успішний виступ на якому приніс би путівку на Олімпійські ігри у Парижі. Але через травму путівка поки що відклалась до чемпіонату світу у Японії.

Зараз Олексій Середа - лідер збірної України зі стрибків у воду. У 2022 році він став віцечемпіоном світу в одиночних стрибках з 10-метрової вишки і здобув золоту і дві срібні нагороди на чемпіонаті Європи.

KP.UA поспілкувалась з Олексієм Середою, і він розповів про внутрішні переживання, свої інтереси та про те, що важливо для стрибуна у воду.

Найголовніше і найважливіше – ліцензія на Олімпійські ігри у Парижі

- Олексію, Європейські ігри пройшли для вас дуже результативно. Задоволені тим, що продемонстрували на цих змаганнях?

- Так, я можу сказати, що дві золоті медалі, які у мене були після двох стартів, для мене є показником стабільності.

У індивідуальних стрибках я також розраховував на золото. Мені хотілося перемогти і завоювати ліцензію на Олімпійські ігри в Париж. Але через проблеми зі спиною у мене не вийшло вийти на старт.

- Як проходила підготовка до Європейських ігор? В яких умовах доводилось готуватись?

- Слава Богу, що у нас є такий президент федерації, який побудував нам чудовий басейн, допомагає фінансово нашому виду спорту. Ми щодня тренуємося у центрі спорту «Ліко». Навіть коли були відключення світла, Ігор Лисов купив потужний генератор, щоб наші тренування не переривалися.

Звісно, у цьому плані у нас все добре. Але якщо брати загалом, порівнювати з іншими країнами, то у нас жахливі умови, бо в країні йде війна, під час сирен доводиться спускатись вниз до бомбосховища. Постійно перебуваєш у стресі за своїх рідних, які залишилися у Миколаєві. Це не можна назвати нормальними умовами.

Однак завдяки нашим захисникам у нас взагалі є можливість тренуватись, жити, представляти свою країну на міжнародних стартах. Це дуже важливо.

- Які завдання ставите перед собою на найближче майбутнє?

- Найголовніше – вибороти ліцензію на Олімпійські ігри у Парижі, як в "синхроні", так і в "індивідуалі". Це для мене найголовніше наразі. А вже потім - завоювати медалі на Кубку світу. Для ліцензії в "індивідуалі" треба потрапити у топ-12, а в "синхроні" - у топ-3. Тож спершу акцент робимо на це, а вже потім – гарний виступ і все інше.

Спортсмен повинен бути дисциплінованим і скромним

- Чому свого часу обрали саме стрибки в воду? Чим вас захопив цей вид спорту?

- Я спочатку займався плаванням у тому ж басейні, де тренувалися і стрибуни у воду. Потім моя тренерка з плавання сказала: «Є така секція зі стрибків у воду». Тренерка, напевне, побачила, що я енергійний хлопчик, якому просто плавати не дуже цікаво. Мені завжди хотілось десь стрибнути, покрутитись, перекидатися. Ну і вона мене віддала Тетяні В’ячеславівні Погребній. І ось я побачив, як люди стрибають, крутять сальто, й зрозумів, що це - моє.

- Що потрібно для того, щоб бути хорошим стрибуном в воду?

- Найголовніше – координація. Хто б там що не казав, а це - координація. А вже потім, напевно, силові навички, щоб був стрибок високий, щоб була гарна крутка у повітрі. Це вже те, що може розвинути кожен. А от координація – дійсно важлива, деякі люди тренуються все життя і не можуть нормально зрозуміти, коли потрібно відкритися. А у нас, коли крутиш три з половиною оберти, найголовніше відчути, у який саме момент потрібно відкритися. Це найскладніше, і не всі це розуміють.

- Що вам краще дається: стрибки з більш низьких трамплінів чи навпаки - краще стрибається з більшої висоти?

- Мені більше подобається і вдається саме з 10-метрової вишки. Я не знаю, як це описати, але інколи, коли потрібно зробити 2,5 оберти з 5 метрів і 3,5 оберти з 10 метрів – за логікою, 2,5 оберти має бути легше, але мені буває так, що 3,5 оберти з 10 метрів легше за 2,5. Тобто мені 10 метрів підходить краще.

- Ви наймолодший заслужений майстер спорту України зі стрибків у воду. Що означає для вас це досягнення?

- Ну не знаю, як пояснити… Люди, які будуть хвалитись своїми досягненнями, спорті довго не затримуються. Спортсмен повинен бути дисциплінованим і скромним. Це набагато краще, ніж бути показушником. Я не вважаю це за щось особливе.

- Хто для вас є взірцем для наслідування у вашому виді спорту? І чи є взагалі такі спортсмени?

- Томас Дейлі (британський спортсмен. – Ред.). Він був наймолодшим чемпіоном Європи. Мені у 2019 році вдалось побити його рекорд. Томас вже закінчив свою спортивну кар’єру, але в 15 років він став наймолодшим чемпіоном світу, має олімпійське золото. Це дуже велике досягнення. Він реально легенда цього виду спорту, про нього знає весь світ. І він мене надихає.

Сумую за рідними, яких не бачив два місяці

- Чим займаєтесь у вільний від спорту час?

- Мені подобається дивитись аніме. Я анімешник. Також залюбки граю у футбол і в настільний теніс. Ще просто полюбляю десь гуляти, кататись з друзями на велосипеді. А ще моє хобі - мій Ютуб-канал і мої соціальні мережі. Мені подобається ділитись з підписниками своїм життям, спілкуватися з ними.

- В яких країнах вже встигли побувати? І де вам сподобалось найбільше і чому?

- Я був в багатьох країнах. Перераховувати їх можна довго. Тому я просто виділю країну, у якій мені сподобалось найбільше. Це Японія. Люди там дуже ввічливі, всі з тобою вітаються. В мене є друг з Японії - Рікуто, він ще й мій суперник. Він мені подарував футболку. А ще Японія – це країна аніме. Плюс так співпало, що я люблю суші і роли. Їхня кухня і культура мене приваблює. Вулички там такі мініатюрні. Якось воно мені там все до душі.

- Не було ніколи бажання японську мову вивчати?

- Зараз я вивчаю англійську, щоб спілкуватися і давати інтерв’ю англійською. Тож в пріоритеті саме вона. Тому, якщо з’явиться таке бажання, то, думаю точно в соцмережах про це розповім.

- Про що мрієте?

- Зараз? Найголовніше, щоб якнайшвидше закінчилась війна. Бо це проблема номер один, і не тільки для мене, а і для всіх українців. І це трагедія не тільки для нашого народу, країн Європи, а й для всього світу. Те, що зараз відбувається в Україні – неможливо було навіть уявити. Тому головна мрія – закінчення війни.

Ну і ще із завдань, звісно, ліцензія на Олімпіаду. А ще хотілось би побачитись з рідними. Бо не бачились вже місяців два, напевно. Тато приїжджав на один день, побачились - і все. Спілкуємось відеозв’язком, але ж це не те. Хочеться живого спілкування, хочеться обійняти маму, сестру, тата.