Рецензія на книгу Ґабріель Зевін «Завтра, завтра, завтра»

У 2022 році в США вийшов новий роман американської письменниці Ґабріель Зевін «Завтра, завтра, завтра». Книга про трьох друзів творців відеоігор майже відразу стала подією в ТікТок та серед блогерів, потім злетіла до топу бестселерів New York Times, забрала премію Goodreads Choice Award за найкращий роман року, а ще стала найкращою книгою 2022 року за версією Amazon. У 2023 рому гучний роман переклало та випустило в Україні видавництво Vivat. Я вже прочитав його та готовий ділитися враженнями.

«Завтра, завтра, завтра» / Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow

Авторка Ґабріель Зевін
Видавництво Vivat
Мова Українська
Переклад Надія Хаєцька
Обкладинка Тверда
Сторінок 448
Формат 127×197 мм
Ілюстрації Немає
Рік видання 2023
Рік видання оригіналу 2022
Сайт vivat-book.com.ua

Події «Завтра, завтра, завтра» починаються в кінці 1990-х. Хлопець Сем Мейзер, який вчиться в Гарварді на математика, зустрічає на вулиці подругу дитинства Сейді Грін. Колись давно вони познайомилися в лікарні, де йому лікували зламану ногу, а вона навідувалася до сестри, бо в тої був рак. Разом вони грали в Super Mario Bros. і спілкувалися.

Зараз Сейді студентка Массачусетського технологічного і вчиться створювати ігри. Сем закоханий в неї ще з дитинства, а ще він теж обожнює відеоігри, тому вмовляє дівчину разом створити гру. Невдовзі до них долучається сусід Сема по квартирі Маркс. Відтоді ці троє будуть пов’язані не тільки створенням всесвітньовідомих віртуальних забавок, а й дружбою, партнерством, любов’ю та іншими найрізноманітнішими почуттями.

«Завтра, завтра, завтра» не перший бестселер Ґабріель Зевін. У цієї письменниці я також раджу чудово перекладену на українську книжку «Славетне життя Ей-Джея Фікрі». Та історія була присвячена книгам та людям, а ця — людям та іграм. Не знаю який досвід у цьому в авторки, але вона серйозно обізнана в геймдеві та культурі геймерів, а ще вона чудовий психолог. В книзі влучно згадується безліч відомих ігор: від Super Mario Bros. та Metal Gear Solid до Bioshock та Final Fantasy

Звичайно, детальну розробку ігор в книзі не описують, тут читачам не до цього. Але основні моменти з життя ігрових компаній та видавців, з продюсування, вордбілдінгу та програмування Зевін описала реалістично, а головне цікаво.

Ця книга про дружбу, обов’язок та вірність. Вона про потужні стосунки між друзями, які важливіші за романтику та закоханість. А ще вона про чистий труд та працю, про рутину, завдяки якій створюється щось неймовірне.

Головні герої забувають про свої проблеми та будують нові світи. А іноді вони роблять ігри, щоб допомогти подолати чиїсь життєві негаразди. Ігротерапія чудова річ, з якою, скоріш за все, знайома сама авторка, а через неї її герої.

В романі також зачеплена тема расової самоідентичності (Сем та Маркс напівазійці), що незнайоме українському читачеві. Також тут проявляється багато авторської любові до Лос-Анджелеса, до його свободи, гарної погоди, до людей, їжі та навіть недоліків. Ґабріель показує разючі зміни, які кояться з людьми, коли вони переїжджають з холодного клімату в теплий. Сама Зевін спочатку жила в Нью-Йорку, а вже потім перебралася на Західне узбережжя, тому точно знає про що пише.

Все через занадто відчутні «хвилі історії» — тобто моменти, коли авторка навмисно розхитує «сюжетний човен», щоб читати було цікавіше. В такі періоди адекватний контакт між героями втрачається, вони починають поводити себе, як телепні, що призводить до захопливих, але на мою думку, штучно створених подій.

Так, люди часто не розуміють одне одного через те, що вони банально не спілкуються та не зізнаються у своїх почуттях, страхах тощо. В книзі це чудово висвітлено, а також виписано те, до яких проблем це призводить. Але ж іноді Сем та Сейді, ніби навмисно зіштовхують лобами просто тому, що так потрібно. І оця штучність в такі моменти дуже відчувається.

В усьому іншому маємо чудову книжку, яка сподобається фанатам книжок, геймерам, гікам, айтівцям та усім, кого цікавить сучасна попкультура, розробка відеоігор тощо.