У війні за спадщину мільярдера Олега Бурлакова все чіткіше вимальовується тінь російського олігарха, який претендує на яхту «Чорна перлина»

Від часу смерті фігуранта списку Forbes мільярдера Олега Бурлакова минуло два роки, однак бої за спадщину, які розпочалися ще напередодні його скандального похорону, не вщухають. Більш того – проста, здавалося б, справа все більше заплутується, а суперечки за майно покійного тривають буквально по всьому світу.

До справи залучені суди та правоохоронці Росії, де Бурлаков помер; Канади та України, чиє громадянство (окрім російського) він мав; Монако та Латвії, де в основному жив; Естонії, де живе його сестра та її чоловік; Британії, де зареєстрована частина бізнесу покійного і де відкрили кримінальну справу стосовно сестри Бурлакова.

Хто такий Олег Бурлаков і чому все так заплутано

Олег Бурлаков – підприємець, його майно на момент смерті оцінювалося у три мільярди фунтів стерлінгів. Свій шлях до 117 рядка у списку Forbes він почав у кінці вісімдесятих, у Харкові, де разом із чоловіком сестри Миколою Казаковим організував кооператив та спільне радянсько-французьке підприємство. Потім перебрався до Росії, де займався нафтовим бізнесом та володів цілою низкою потужних підприємств. У Росії на нього було скоєно кілька замахів, тому Бурлаков виїхав до Канади, громадянство якої отримав, не відмовляючись від паспортів Росії та України.

Останніми роками проживав у Монако, де отримав навіть статус резидента. Також одним із постійних місць його проживання була Латвія. У 2021 році, перебуваючи в Росії, захворів на коронавірус і помер у підмосковній клініці «Лапіно». Його похорон викликав скандал – сестра покійного, Віра Казакова, намагалася викрасти тіло Бурлакова з моргу, щоб поховати його у Санкт-Петербурзі, дружина, Людмила Бурлакова, наполягала на похованні в Канаді. В результаті довгих суперечок, до яких був навіть залучений Слідчий комітет Росії, тіло Бурлакова все ж передали дружині і він був похований у Канаді.

Однак на цьому скандали не вщухли, навпаки – розгорілися з новою силою. Причиною стало майно Бурлакова. Саме наявність величезної спадщини і викликала війну між потенційними спадкоємцями. Справа заплутується як через їхні спори, так і через наявність у Бурлакова трьох громадянств і постійне проживання у двох країнах. Крім того, ситуація з претендентами на спадщину також є досить складною і неоднозначною.

Хто претендує на спадщину

На спадщину Бурлакова претендує кілька осіб. Це, в першу чергу, його дружина Людмила Бурлакова та їхні спільні доньки Олена і Вероніка. Всі вони постійно проживають у Канаді.

Однак їхнє право на спадщину заперечує сестра покійного, Віра Казакова, яка разом із своїм чоловіком Миколою Казаковим постійно проживає в Естонії, а її чоловік був одним з партнерів Бурлакова по бізнесу, зокрема, в ранні роки. На нього також зареєстрована частина їхнього спільного бізнесу.

Також однією з претенденток є молодша донька Бурлакова, Ніколь Шевцова, яка народилася у нього від Софії Шевцової. Згідно рішення експертизи, Ніколь має з Бурлаковим ступінь спорідненості у 99,99798% відсотка, що свідчить про те, що вона є дійсно його донькою. Сама Софія Шевцова щодо себе особисто жодних претензій на майно покійного не заявляє, діє виключно в інтересах доньки.

Варто зазначити, що Людмила Бурлакова та її доньки не заперечують щодо виділення частки на користь Ніколі Шевцової.

Чому сторони не можуть дійти згоди

Судячи з того, що відомо про війну за спадщину, основним каменем спотикання є сестра Бурлакова, Віра Казакова, та її чоловік Микола Казаков. Основними аргументами подружжя є наступне.

Віра Казакова та Микола Казаков стверджують, що Олег Бурлаков не хотів, щоб його майно дісталося дружині Людмилі Бурлаковій та їхнім спільним дітям, оскільки стосунки у них були вкрай поганими і жили вони не просто окремо, а в різних країнах. Крім того, після смерті Бурлакова у розпорядженні Казакових опинився якийсь «документ», який свідчить про те, що Бурлаков заповідає все своє майно сестрі та її чоловіку з тим, щоб вони заснували «Фонд Бурлакова». В той же час із цього «документу» випливає, що ні законній дружині, ні спільним з нею дітям, ні Софії Шевцовій та доньці від неї Бурлаков не залишає нічого.

Однак вся ця історії при детальному її вивченні не тримається купи. По-перше і найголовніше – ще у 2004 році Бурлаков залишив заповіт на користь своєї дружини Людмили і їхніх дітей, написаний та завірений за всіма правилами у Канаді. По-друге, «документ», на який посилається Казакова, і який відміняє попередній заповіт, знайдений у досить дивний спосіб і складений не менш дивним чином.

Справа в тому, що після смерті Олега Бурлакова, поки тривав спір за його тіло між Вірою Казаковою та Людмилою Бурлаковою, Микола Казаков проник до помешкання Бурлакова у Латвії, де зламав сейф і вилучив звідти всі папери. І серед цих паперів і було віднайдено блокнот із записами Бурлакова, в яких він заповідав своє майно Казаковим. У судах, до яких звернулася Казакова, цей блокнот не представлено, існують його копії, завірені нотаріусом Монако.

Крім того, викликає відверте нерозуміння той факт, що Олег Бурлаков, якщо він дійсно не хотів, щоб майно залишилося його дружині, не склав новий заповіт і не оформив його за всіма правилами, адже у цих питаннях він достатньо розумівся. Тим більше, що, як стверджує Казакова, її брат не хотів, щоб його майно дісталося дружині, яка у 2018 році почала процедуру розлучення з ним. І Бурлаков на цій підставі почав переоформляти власність на свого давнього партнера Казакова.

Але тоді тим більше незрозуміло, чому Бурлаков не переписав заповіт, адже з 2018 року до його смерті у червні 2021-го для цього було більш ніж достатньо часу. Також чомусь досі не створений «Фонд Бурлакова», якому, за словами Казакової, має перейти все майно покійного мільярдера.

Суди і скандали в пресі

Очевидно, розуміючи всю хиткість своєї позиції, Віра Казакова веде публічну кампанію, спрямовану на інших претендентів. У пресі існує маса явно замовних матеріалів, які виставляють у вкрай невигідному світлі Людмилу Бурлакову та Софію Шевцову.

Крім того, Казакова подала позови щодо спадщини у різних юрисдикціях: Росії, Канаді, Великій Британії, Монако та Латвії. Втім, крім Росії, у інших країнах успіхи цього позову невтішні. Суд Монако підтвердив заповіт Бурлакова на користь його дружини та доньок, а Віру та Миколу Казакових назвав «неналежними позивачами». В Латвії ситуація аналогічна: нотаріус Інгуне Бобровська визнала заповіт на користь Людмили Бурлакової, зокрема й на тій підставі, що останні роки Олег Бурлаков був резидентом Латвії та проживав із Софією Шевцовою та дочкою від неї Ніколь саме у Латвії.

Велика Британія взагалі порушила справу проти Віри Казкової за шахрайство зі спадщиною, такі ж самі заяви від Людмили Бурлакової наразі розглядають правоохоронні органи США, Канади та Латвії.

Натомість у судах Росії Казакова має явний успіх, хоча рішення цих судів мало впливають на процедуру визнання заповіту Бурлакова в Канаді, США, Британії та країнах Євросоюзу. Крім того, Казакова спробувала оскаржити висновок експертизи щодо доньки Бурлакова від Софії Шевцової, однак 13 червня цього року навіть російський суд змушений був визнати батьківство Олега Бурлакова щодо Ніколь.

Втім, це рішення аж ніяк не впливає на перебіг розгляду російських судів у справі щодо спадщини, адже вони підтримують позицію Казакових і заперечують заповіт Бурлакова, а в ньому про Ніколь Шевцову не йдеться з очевидних причин – на момент складання заповіту її ще просто не існувало (народилася Ніколь у 2020 році).

Крім того, чомусь Віра Казакова звернулася до послуг і української Феміди. Зокрема, за її заявою проти Людмили Бурлакової було порушено кримінальну справу за шахрайство, втім Дзержинський районний суд Харкова скасував підозру стосовно Людмили Бурлакової у кримінальному провадженні, а 28 квітня 2023 року Полтавський апеляційний суд підтвердив це рішення.

Судячи з усього, це кримінальне провадження є частиною цілеспрямованої кампанії по дискредитації Людмили Бурлакової – адже, як уже зазначалося, подібні вимоги отримали органи юстиції США, Канади та Великої Британії. США та Канада відмовили Казаковій у задоволенні її претензій, Україна їх задовольнила, однак суд кримінальну справу скасував, а Велика Британія відкрила провадження вже щодо самої Казакової.

Отже, як випливає з перебігу спору, Віра Казакова програє у всіх юрисдикціях, окрім Росії.

Навіщо Казаковій вся ця історія

І це викликає очевидні питання – навіщо Віра Казакова втяглася у дороговартісні судові розбірки з вочевидь хиткими підставами для своїх претензій у явно програшній справі? Крім того, варто враховувати, що подружжя Казакових проживає в Естонії на досить невелику ренту, якої вочевидь не вистачає на всі ці дії, особливо на купівлю прихильності російських судів.

Скоріш за все, відповідь криється в одному з найцінніших активів Олега Бурлакова – яхті Black Pearl («Чорна перлина»), яку покійний мільярдер побудував за інноваційними технологіями і вартість лише побудови якої сягнула 400 мільйонів євро. Саме цю яхту й називають причиною всієї цієї історії з війною за спадщину.

Очевидно, що на яхту вже є претендент з числа підсанкційних російських олігархів, у яких за кордонами Росії конфіскується майно. В тому числі і яхти. І тут сім’я Казакових є дуже зручними номіналами, з огляду на їхнє громадянство – Віра та Микола Казакови мають естонські паспорти. І в разі, якщо вони зможуть довести свої претензії на спадщину, «Чорна перлина» дістанеться саме їм.

Точніше – вона на них буде оформлена. А користуватиметься нею та сама загадкова персона, яка й оплачує всі ці вельми недешеві суди, експертизи, кримінальні справи, адвокатів та матеріали у пресі. Саме ця загадкова персона і була організатором викрадення яхти зі стоянки у Чорногорії в кінці 2022 року. І саме ця загадкова персона відпочивала на «Чорній перлині» цієї зими на Карибських островах – очевидці спостерігали яхту поруч з багатьма з них, у тому числі й на популярному та відомому Сент-Барте.

Конкретного прізвища не називають, однак зрозуміло, що це хтось із першого ешелону російських олігархів, яким необхідно в якийсь спосіб вивести свої кошти з-під санкцій, під які вони потрапили внаслідок нападу Росії на Україну.