Феномен Гоголя: велич російської літератури перебільшена

Російськомовні видання Америки, а я писав для багатьох із них, переживають не найкращі часи. "У Новому Світі", найтиражніша така газета США, закрилася минулого літа. Вона була американською донькою "Московського комсомольця", підтримувала Трампа, а з початком російсько-української війни взагалі вдарилася в наглу російську пропаганду.

"Російська реклама", найбільша з газет (200 сторінок), завуалювала перше слово назви і стала "Р. Рекламою". Втрачає читачів "Вечірній Нью-Йорк", згасає блискучий бостонський альманах "Лебідь", найстаріше мережеве видання російською мовою, а бостонський інтернет-журнал "Кругозір" зовсім деградував. У чому причини всього цього? Їх кілька, але головне, звичайно, напад Росії на Україну та викликане ним відторгнення російської культури. І це не лише американське явище.

Тема відторгнення ятрить душі, але більше обурюються самі росіяни: хіба можна таку величну культуру відторгати!? Доходять до того, що оголошують кенселінг расизмом і навіть нацизмом... Лише мала частина росіян розуміє, що це обумовлена війною та загальною деградацією Росії даність, з якою доведеться змиритися.

Однак світ ця тема не дуже хвилює, окрім, звісно, жителів України. Вони відкидають російську культуру затято, до знесення пам'ятників російським письменникам і заборони імпорту книжок із Росії, і їх можна зрозуміти, вони знають їй ціну! З індиферентності ж інших жителів світу випливає питання: а чи велика втрата? Чи стоїть тема підвищеної уваги та переживань? Чи це трагедія? Чи драма?

Іншими словами, чи не йде процес об'єктивізації ставлення до російської культури? Йде, і не перший рік. Ні, ця культура не зникне з поля зору великого світу, просто займе своє місце. Досить скромне. Росіяни, а 69% їх вважають свою культуру найвеличнішою, переоцінюють себе. Для порівняння, частка французів, які звеличують свою культуру, набагато менша, всього 36%, хоча приводів для гордості у них набагато більше.

Так, процес об'єктивізації йде давно і його можна простежити за запотребованістю чи не найвідомішого сегмента зазначеної культури, тобто "великої російської літератури", як звично називають її росіяни. Її значення неважко оцінити за рейтингом найвідоміших російських письменників. Велич будь-якої літератури є сумарною і її можна оцінити плеядою її авторів – висота піраміди визначається кількістю і величиною каменів. Точніше, звичайно, говорити не про кращих авторів, це суб'єктивно, а про найпопулярніших, найзатребуваних. Бо популярність вимірювана і відбиває як міру дару майстра слова, так й міру нашого розуміння, ступінь нашої культури.

Так, популярність вимірювана, на відміну від такого суб'єктивного поняття, як внесок у скарбницю світової літератури. Зрозуміло, що внесок Набокова, хоча він не увійшов до Топ-50, не порівнянний із вкладом Дена Брауна, про якого мало хто пам'ятатиме вже через двадцять років, але як його оцінити? Гарного інструменту немає.

А ось для оцінки затребуваності він є, і я багато років складаю топ найкращих письменників усіх часів та народів для багатьох видань – російських, американських, канадських, українських. Тому відішлемо читача до статті у "Мастерской" Берковiча, де обґрунтовано методологію. Вона, методологія, заснована на кількості звернень в Google, на неї посилалися "Новые Известия" – зараз це не так вже й втішно, але ж і "Літературна Росія", газета ультрапатріотична, публікувала мій рейтинг письменників – і навіть махровий "Русский переплет" професора МДУ В. Ліпунова, так що можна вважати ці публікації визнанням об'єктивності. Доказом від противного, так би мовити.

Повторю: вибір Google, причому саме англомовного його сегмента обумовлений тим, що на нього припадає три чверті всіх звернень у світі (в найближчих конкурентів по 6-8%) і дві третини їх англійською,тобто мовою міжнародного спілкування. У випадку письменників йдеться про десятки, про сотні мільйонів звернень і навіть про мільярди! Ви можете запропонувати більш репрезентативну статистику? Метод потужний, об'єктивний, оперативний та дозволяє вловити динаміку затребуваності. Звичайно, при його застосуванні Китай залишається осторонь, але це окрема та досить замкнута цивілізація, а нас цікавить глобальна. Востаннє Топ-50 корифеїв пера складено мною влітку важкого 2022 року та опубліковано у київському "Обозревателе" та в мерілендській "Чайці". Вже тоді був помітний разючий сплеск інтересу до творчості та фігури Гоголя!

Топ 50 письменників на початок липня 2023 року

До літератури в Росії ставлення особливе – як же, найчитаюча країна у світі! Сергій Соловьов навіть писав: "Відняти з Росії літературу – те саме, що відняти з людини його обличчя". Щоправда, одіозний, але розумний Фаддей Булгарин писав керівнику III відділенням ЙІВ канцелярії тверезо: "Література є балуване дитя нації. Немає такого дурного й неосвіченого народу у світі, який би не втішався та не пишався своїми письменниками та творами літератури. У цьому рівні й персіянин та англієць".

Що ж, подивимося, хто може ким пишатися.

1.Joanne Rowling – 3400 млн. звернень. На жаль, кожен новий пошук виявляє прогалини у знаннях, вплив власних уподобань і додає втрачених мною авторів. Роулінг я навіть не розглядав як кандидат у Топ-50, а вона випередила Дена Брауна...

1. Dan Brown. Цей супергігант багато років очолював рейтинг – 2270 (3540). Понад два мільярди! Десять років тому лише результат Шекспіра перевищував 100 млн., а нині – мільярди в ходу. Вражає, але Ден бувало і за 5 млрд. перевалював. У дужках зазначено кількість Гугл-звернень на кінець 2020 року – для оцінки динаміки, а вона є.
2. Françoise Sagan – 1700. Ось і Франсуазу Саган я просто недооцінив і регулярно пропускав, а вона опинилася у трійці лідерів!

NB: млн. далі опускатимемо.

1. За Деном Брауном багато років слідувала E.L. James, зобов'язана славою "П'ятдесяти відтінків сірого" – 1250 (2100). Був навіть момент, коли Еріка випереджала Дена. На жаль, такі наші смаки...

5.Henry James навряд чи заслужив на таке високе місце, очевидно, Еріка Джеймс тягне його на буксирі своєї слави - 620 (760).

1. Plato – 560 (430). Буревісник ідеалізму Платон дедалі популярніший. Світ стає ірраціональним...
2. Stephen King, король трилерів, тривалий час займав третю сходинку – 430 (510).
3. Dos Passos, несподіваний стрибок, не знаю, чим викликаний – 400 (65).
4. Shakespeare. Колишній беззаперечний лідер нарешті перервав дімінуендо і вирвався з другого десятка, де провів чимало років! Так, пристрасті у світі вирують воістину шекспірівські – 380 (160).
5. Adam Smith. Високе місце у співця простого продукту, якого цінував Пушкін . Він економіст, але нехай буде заради Пушкіна – 380 (580).

Такою є перша декурія корифеїв. Далі пустимо віртуозів красного письменства в рядок.

1. Thomas Mann – 225 (350). 12. Byron – 210 (280). 13. Homer – 200 (160). 14. Henry Miller – 200 (330). 15. Walter Scott – 190 (200). 16. George Sand (хай живе гендерна рівноправність і vive la différence!) – 165 (210). 17. John Milton, "латинський секретар" Кромвеля – 160 (230). 18. Goethe – 125 (75). 19. Вниз скотився бенефіціар пожежі відомого собору Victor Hugo – 120 (180), а тоді він на 6 місце злітав! Robert Burns – 145 (150).
2. Aristotle – 105 (35), теж стрибок, світ вдаряється у філософію. James Joyce – 100 (140). 23. Thomas Hardy – 91 (115). 24. Voltaire – 90 (70). 25. Washington Irving – 75 (100). 26. Lewis Carrol – 65 (105). 27. Oscar Wilde – 60 (110). 28. Jonathan Swift – 61 (75). 29. Winston Churchill (Нобелівська премія з літератури) – 57 (90). 30. John Locke – 55 (55).
3. Марк Twain – 53 (75). 32. Bernard Shaw – 48 (65). 33. Charles Dickens – 47 (65). 34. Joseph Conrad – 45 (70). 35. George Orwell (раніше не входив до Топ-50) – 40. 36. Miguel de Cervantes – 37 (50). 37. David Hume – 37 (40). 38. Gogol – 36 (2). Вражаючий ривок зробив Гоголь! 39. Molière – 36 (30). 40. Friedrich Nietzsche – 34 (35).
4. Edgar Allan Poe – 33 (55). 42. George Eliot, британська суперниця Жорж Санд – 30 (70). 43. Agatha Christie – 28 (55). 44. Ernest Hemingway – 25 (35). 45. Robert Louis Stevenson – 25 (40). 46. Alexandre Dumas – 24 (30). 47. Jules Verne – 23 (45). 48. Albert Camus – 22 (35). 49. Herbert Wells – 20 (25). 50. Dante Alighieri – 19 (25).

Далі йдуть Conan Doyle – 19 (35), William Faulkner – 18 (30), Immanuel Kant – 18 (25), Friedrich Schiller – 18 (25), Toni Morrison – 17 (28), Steinbeck – 17 (17), T.S. Eliot – 16 (20), Heinrich Heine – 16 (25).

Титани російської літератури до Топ-50 не входять. Pushkin, найкращий з них, якось піднімався на 44 місце, але це і все. Зараз він із 15 (18) млн. ділить місця наприкінці шостого або на початку сьомого десятка разом зі Stendhal – 15 (14), Franz Kafka – 15 (25) та Blaise Pascal – 15 (25). Інші титани займають місця у восьмому і далі десятках: у Leo Tolstoy 10 (13) млн. звернень, у Chekhov 10, у Dostoyevsky 6 (6) млн. Радянські та сучасні російські автори далеко їм поступаються.

Підведемо підсумки. По-перше, кількість звернень до письменників відчутно впала. Думаю, позначився вплив російсько-української війни та супутніх їй глобальних проблем, вони відвернули увагу від літератури. Зростання популярності Оруелла це виняток, що підтверджує настання смутних часів.

По-друге, наш рейтинг наочно підтверджує давно відомий факт: сучасна цивілізація, а література одна з її ознак, створена насамперед англосаксами (34 імені з 50!), французами (7 імен) та німцями (3 імені), що стояли на плечах еллінів та римлян.

По-третє, велич російської літератури, як бачимо, дещо перебільшена. І що далі, то більше. За п'ятнадцять років, що я відстежую рейтинги, кількість звернень до письменників загалом багаторазово зросла, що пояснюється зростанням кількості користувачів Мережі на планеті. Але в російських авторів воно зменшується. Зате різко зріс інтерес до України та її культурі, про що свідчить феноменальний ривок Гоголя, який набагато випередив Пушкіна та інших російських майстрів пера. Росіяни вважають Гоголя російським письменником? Я так не думаю – і весь світ вважає його українцем. Звідси й сплеск інтересу. Браво, Миколо Васильовичу! І слава Україні!