"Нічого не бачу, нічого не чую": як міжнародні організації допомагають росіянам

Чому в той чи інший спосіб ці організації з мільярдними бюджетами допомагають бункерному фюреру, але зовсім не служать людству. Як Росія навчилася уникати відповідальності та розмивати кордони своєї провини за воєнні злочини й фінансування тероризму – читайте в матеріалі 24 Каналу.

"Не все так однозначно"

Про те, що Росія влізла в Організацію Об'єднаних Націй попри порушення статуту ООН, вже неодноразово розповідали чимало українських дипломатів. Втім, проблема зовсім не в тому, що після розпаду "совка" Москва самостійно призначила себе його спадкоємицею. За понад 30 років своєї підривної діяльності рашисти зуміли стерти кордони дозволеного та перетворити глобальні світові ініціативи в щось відверто безглузде з роздутими бюджетами.

Та ж ООН, яка раніше була здатна не просто виказувати глибоке занепокоєння, а відправляти миротворчий контингент та достатньо жорстко примушувати сторони конфлікту зупинити вогонь, наразі є майданчиком для довгих розмов ні про що.

Звісно, можна погодитися з аргументом, що Організація завжди була такою. Мовляв, після Другої світової лідери світу навмисно створили засіб для власного домінування на цій планеті, а жодне насправді спірне питання в ООН так і не було вирішеним. Частково це правда, однак ще років 50 тому колективний Захід чітко вбачав у Росії свого ворога. Натомість після закінчення Холодної війни, розвалу комуністичної недонаддержави, світ розслабився настільки, що повірив у людяність рашистів. Європейські країни зосередилися на власному розвитку, умовно забувши про небезпеку, що завжди для них існувала.

Маючи США, як гарант безпеки, перебуваючи на іншому краю континенту, ті ж німці, французи, італійці та громадяни інших країн раптом вирішили, що війна більше ніколи не прийде в Європу. Вони скорочували витрати на оборону, продавали зброю Кремлю, купували там газ, і повністю ігнорували постійні злочини, які вчиняли рашисти.

Мовляв, яка різниця, що там сталося в якійсь далекій Чечні / Грузії / Азербайджані, це ж не Дрезден із землею зрівняли. Усім було комфортно працювати з Росією, закриваючи очі на розповсюдження тероризму, розв'язування війн та геноциди. Ба більше, саме за часів Путіна Москва змогла настільки посилити свою агентурну мережу в практично всіх міжнародних організаціях, що досягла подекуди немислимих для себе висот.

Рашисти допомогли безлічі іноземних посадовців зробити кар'єри, проспонсорували чимало проєктів тієї ж ООН, допомагали Червоному Хресту та фінансували безліч так званих "правозахисних організацій" типу Amnesty International та Human Rights Watch. Робили вони це з однією простою метою: так чи інакше нівелювати їхню роботу.

Просуваючи наративи про "не все так однозначно", звинувачуючи інші країни та нації в усіх гріхах, змушуючи різноманітних експертів та представників міжнародних місій писати щось на кшталт "всієї правди ми не знаємо", рашисти досягли своєї безкарності.

"8 років бамбілі": що не так з ОБСЄ

Представники Організації безпеки та співробітництва у Європі прибули на Донбас ще у березні 2014 року. Спочатку деякі з них були сповнені надій та свято вірили в те, що саме їм тут і зараз вдасться загасити конфлікт. Мовляв, по них ніхто ніколи не буде стріляти, їхню роботу не обмежуватимуть, адже це протизаконно і суперечить статуту ОБСЄ. Тож наявність спостерігачів буцімто мала миттєво змусити сторони сісти за стіл перемовин та запобігти збройному протистоянню.

Чи варто вказувати, що як тільки представники ОБСЄ поїхали на окуповану територію, їх відразу схопили та відправили на підвал. При цьому, сталося це майже синхронно що на Донеччині, що на Луганщині. Фактично ж терористи та росіяни одразу пояснили буцімто незалежним експертам правила гри. І ті їх прийняли, почавши фактично підігрувати Кремлю.

У звітах ОБСЄ нерідко можна було зустріти розповіді про порушення перемир'я з боку ЗСУ, однак ніхто майже ніколи не вказував про недотримання умов росіянами. У найкращому випадку представники організації просто писали, що чули якісь постріли з невідомого боку, але не бачили, хто стріляв. Згодом наглядачам ставало все важче навіть чути обстріли через той факт, що вони банально не виїжджали за межі Донецька чи Луганська, де ходили в сауни разом із бойовиками квазіреспублік та кадровими російськими військовими, мали необмежений ліміт на алкоголь у своїх готелях, а також за кошти терористів користувалися послугами повій.

Втім, можливо, повноцінно виконувати свої обов’язки представникам СММ заважало ще й те, що неабиякий відсоток місії так чи інакше був пов'язаний із російськими силовиками. До прикладу, серед наглядачів був Юрій Зотцев, який свого часу брав участь у миротворчих місіях ООН у Боснії та Герцеговині та Косово.

Представник Росії в СММ ОБСЄ Юрій Зотцев на окупованому Донбасі / фото з російських соцмереж

Цей персонаж ніколи не приховував симпатій до Путіна та аж ніяк не міг бути об'єктивним.

Юрій Зотцев – палкий фанат Путіна / фото з російських соцмереж

На Луганщині серед СММ ОБСЄ працювала Євгенія Зимич, яка в 2015-му році відвідувала весілля доньки козака-терориста "Бабая".

Представники місії ОБСЄ на весіллі у терористів на окупованій Луганщині / фото з російських соцмереж

Між іншим, вже у 2021-му вона почала працювати у консультативній місії ЄС в Україні.

Не менш яскраво виділявся серед колег і німець Стів Ліс, який дозволив собі позувати на фото зі снайперською гвинтівкою одного з російських вбивць.

Дуже "неупереджений" спостерігач / фото з інстаграму Стіва Ліса

А колишній боєць Військово-морських сил Норвегії Тор Слеттебаккен в інстаграмі постив відео з корпоративів, у яких брали участь ватажки терористів. Крім того, він співав російські пісні під час різноманітних "свят" у "республіці". Наразі доступу до фотодоказів пригод Слеттебаккена у "ДНР", на жаль, не залишилося, оскільки він видалив свою сторінку у соцмережах.

То ж чого дивуватися тому, що найбільша у світі міжурядова регіональна організація з питань безпеки аж нічого не зробила для реального тиску на Росію, але доклалася до просування наративів про "Україна 8 років бомбила Донбас"?

До речі, водіями та перекладачами в ОБСЄшників працювали місцеві мешканці. І чи варто писати, що з початком повномасштабного вторгнення усі ці борці за мир чкурнули з України зі швидкістю звуку, залишивши місцевих співробітників буквально помирати. Адже вже наступного дня після виїзду місії озвірілі терористи прийшли до ні в чому не винних людей мститися за роботу проти "республіки".

Червоний Хрест на службі у Гітлера 2.0

Під час Другої світової МКЧХ намагався приховати дані про Голокост, а згодом – допоміг Адольфу Ейхману, Йозефу Менгеле, Клаусу Барб’є та іншим топовим нацистам втекти до Латинської Америки як представникам Червоного Хреста.

Не менш ганебною є й робота гуманітарної організації під час війни Росії проти України. Звісно, жодних питань до представництва комітету в нашій державі не може бути, однак рашистська філія Червоного Хреста всіляко працює на окупантів.

Видати примусово вивезеним з охоплених війною міст людям мерч із Путіним? Без проблем. Зібрати гроші для придбання форми та дронів для російських мобілізованих? Будь ласка.

Доказ участі Червоного Хреста у підтримці рашистської армії / Скриншот з сайту РЧХ

Крім того, варто спитати, а чи існує взагалі хоч якась об'єктивна перевірка терористичних угруповань щодо поводження рашистів із бійцями, що потрапили у полон? Чи намагалися насправді представники МКЧХ потрапити в Оленівку? Питання, звісно, риторичні. Адже відповідь на них очевидна та однозначна. А от чому Міжнародний комітет Червоного Хреста не припинить фінансування своєї філії в країні-бензоколонці, не засудить відверте порушення принципу нейтралітету, пояснити складно.

Можливо, вся проблема в позиції президента ЧХ Петера Маурера, який не вважав зашкварною ідею поїздки в Росію після повномасштабного вторгнення. А під час того візиту швейцарець загравав із Сергієм Лавровим щодо відкриття офісу МКЧХ у Ростові-на-Дону для допомоги українцям.

Президент Міжнародного Червоного Хреста ледве не обіймався з воєнним злочинцем Лавровим після початку повномасштабного вторгнення / фото росЗМІ

Втім, схоже на те, що все значно банальніше. У Женеві просто дуже не хочуть залишитися без мільйонів, які перераховує Росія на фінансування діяльності Червоного Хреста. Так чи інакше, факт залишається фактом: МКЧХ знову перебуває на службі у нового Гітлера, і знову цю злочинну роботу комітету оплачують донори зі всього світу.

Що з правами людини?

Говорячи про міжнародну підтримку Росії як країни-терористки неможливо промовчати про звіти, доповіді та заклики так званих "правозахисних" організацій. Всесвітньо відомі Amnesty International, Human Rights Watch та інші їм подібні неодноразово підігрували Путіну ще з 2008-го року. Досліджуючи війну в Грузії, "правозахисники" раптом звинуватили обидві сторони в скоєнні воєнних злочинів.

Відверто проросійський звіт Amnesty International щодо війни у Грузії / Скриншот з amnesty.org

З початком російської агресії в Україні Amnesty International разом із журналістами (переважно лівого спрямування) ретранслювали кремлівські байки про "злочини добробатів", повідомляли про буцімто незаконне постачання зброї з України до Південного Судану, але при цьому не називали війну війною і жодного разу не згадували, що Росія є стороною конфлікту.

Мабуть, найбільший зашквар AI стався у серпні 2022 року, коли "правозахисники" вирішили звинуватити ЗСУ у порушенні гуманітарного права. Мовляв, військові мають базуватися виключно в полях та не наражати на небезпеку цивільних осіб.

Розбір української тактики зі звинуваченнями від Amnesty International / Скриншот з amnesty.org

Потім, звісно, з'ясувалося, що для дослідження "фахівці" опитували людей, які перебували в так званих фільтраційних таборах під дулом російського автомата. Чи мають бути ті, хто називає себе правозахисниками, у місцях, де окупанти примусово розділяли родини, відбирали у матерів дітей, та відправляли чоловіків на допити та катування? Вочевидь, так. Але чомусь звинувачення після такої роботи осіб із Amnesty звучали виключно в бік України.

Після гучного скандалу правозахисна організація зазнала величезних репутаційних втрат, однак чи зробив хтось висновки? Зовсім ні! Адже вже через місяць у соцмережах показали конверти, в яких Amnesty International відправляла листи. На них були зображені українець та росіянин, які обіймаються.

Стилізовані конверти від Amnesty / Фото з твіттеру Володимира Омеляна

А загалом, за майже півтора року повномасштабної війни "правозахисники" практично завжди замовчували жахливі злочини росіян. Коли рашисти розстріляли Олександра Мацієвського, катували людей в Ізюмі, Бучі, Херсоні, коли ракетами гатили по залізничному вокзалу в Краматорську чи обстрілювали об'єкти критичної інфраструктури, мало хто писав розгромні звіти. Однак розслідування Міжнародного Кримінального Суду російських злочинів в Україні, на думку працівників Amnesty International, є "вибірковим правосуддям"…

Human Rights Watch, які закликали США не передавати нашим оборонцям касетні боєприпаси, також неодноразово звинувачували у просуванні фінансованої Путіним "лівацької" політики. У звітах щодо України HRW багато разів розповідали про вигадані порушення прав людини, подекуди навіть всупереч звітам офіційних урядів країн Заходу. Саме вони є авторами славнозвісних вигаданих секретних тюрем СБУ.

Коли ж Україна почала запитувати у США касетне озброєння, HRW миттєво та ніби на догоду Путіну написали про те, як "ЗСУ за допомогою таких снарядів вбили 8 цивільних під час удару по окупованому Ізюму".

Неймовірна заява від HRW щодо закликів не передавати Україні касетні боєприпаси / Скриншот з hrw.org

На що спиралися "правозахисники", коли подавали таку інформацію, зрозуміти важко, адже вони не надали ніяких доказів своїм словам.

"Нічого не бачу, нічого не чую…"

То ж з урахуванням настільки потужних російських лобі у багатьох міжнародних організаціях, чи варто дивуватися тому факту, що, в ООН просто не знають, як підступитися до Росії та змусити її виконувати зернову угоду. Або ж ніяк не можуть розгледіти вибухівку на території Запорізької АЕС.

Через те, що представники країни-терористки, попри всі злочини Росії, залишалися цілком поважними особами, не були відлучені від роботи у структурних підрозділах ООН, Кремль має можливість продовжувати маніпулювати та вчиняти все жахливіші правопорушення.

Коли бункерний диктатор разом із 140 мільйонам озвірілих вбивць відверто й безкарно підриває дамби ГЕС, чим шкодить не лише Україні, але й державам всього Чорноморського регіону, використовує хімічну зброю, але не отримує миттєвої та нищівної відповіді від Заходу, це розв'язує йому руки.

Росія не отримала миттєвої відповіді за знищення дамби Каховської ГЕС, то ж Кремль одразу пішов далі / Колаж ecopolitic

Розуміючи, що світ просто проковтнув настільки серйозний злочин, Путін постійно йде далі та підвищує ставки. Зрозуміло, МАГАТЕ фізично не здатна протидіяти спецпризначенцям росіян, але ж чому керівник агентства Рафаель Гроссі так вперто не може розгледіти підготовку росіян до теракту? Можливо, через свого заступника-росіянина Михайла Чудакова?

Заступник керівника МАГАТЕ – росіянин Михайло Чудаков / Скриншот з iaea.org

Адже нема ніяких сумнівів, що навіть якщо рашисти не спровокують щось серйозне типу Фукусіми, вони однозначно збираються зруйнувати саму інфраструктуру станції.

Що ж у цей час роблять представники місії МАГАТЕ? Намагаються максимально звернути увагу всіх держав на проблему? Ні, разом із росіянами харчуються у ресторанах в окупованому Енергодарі, ходять виключно там, де окупанти їм дозволять, і вперто кажуть, що вибухівка на очі їм не потрапляла.

Гендир МАГАТЕ Рафаель Гроссі обіймає псевдоатомника та воєнного злочинця Рената Карчаа / Фото з росЗМІ

Чесно кажучи, для того, аби представники МАГАТЕ остаточно нагадували ОБСЄ часів АТО, не вистачає лише відвідування ними весілля когось із росіян, а також звітів у стилі: якщо й замінували, то ми не бачили, хто це зробив.

Втім, що стосується самого теракту, то тут українцям якраз і варто орієнтуватися на міжнародних спостерігачів. Якщо хтось побачить, як люди з МАГАТЕ тікають з України, значить на ЗАЕС таки ось-ось щось станеться.