Шлях до НАТО: з чого все починалося і чому в України не було шансів туди потрапити

У Вільнюсі 12 липня Україну можуть запросити стати членом НАТО.

Нейтралітет і позаблоковий статус як гарантія миру – найбільший міф, який нав'язували Україні роками. На тлі російського вторгнення одна за одною, стурбовані хаосом і невизначеністю, країни, які багато років поспіль трималися осторонь військових альянсів, зокрема Швеція та Фінляндія, вступають до НАТО.

Попри те, що російський президент Володимир Путін просуває тезу, що Україну пообіцяли не брати до Альянсу ще радянському лідерові Михайлу Горбачову, ТСН занурилася в архіви, щоб довести, що наративи глави Кремля ніщо інше, як чергова брехня.

Що передувало створенню НАТО

1949 рік. Світ ледь оговтався від Другої світової війни, як на нього вже чекала нова – Холодна війна. У Вашингтоні підписують Хартію Північноатлантичного альянсу. За спиною тодішнього американського президента Гаррі Трумена ще 11 союзників: Канада, Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Італія й Португалія об'єднуються, щоб захистити Європу від загрози радянської експансії.

Міністри закордонних справ збираються у Брюсселі на відкритті засідання країн Північноатлантичного союзу. Оточення Сталіна марить планами об'єднати Східну, контрольовану Радянським Союзом, і Західну Німеччини. Його ключова умова – позаблоковий статус НАТО. Натомість в Альянсі спробу Кремля диктувати іншим країнам їх політичне майбутнє вперше відкидають ще тоді і роблять хід конем – долучають до себе Туреччину та Грецію.

Відмова Росії у вступі до НАТО та план помсти

Тодішній радянський міністр закордонних справ В'ячеслав Молотов самостійно подає заявку на вступ до НАТО 1954 року. А коли йому передбачувано відмовляють, Радянський Союз демонстративно ображається і змушує всі контрольовані держави підписати Варшавський пакт – так зване антиНАТО Центральної та Східної Європи.

У травні Східну Німеччину втягують в Організацію Варшавського договору, Західна вступає до НАТО. Протистояння цих військових блоків триває сорок років, Холодна війна закінчується поразкою Радянського Союзу й потеплінням стосунків між Вашингтоном і Москвою наприкінці вісімдесятих.

Розпал "перестройки", час, коли на зміну одіозним застійним чиновникам приходить реформатор Михайло Горбачов. Його переговори з на той час президентом США Рональдом Рейганом в Москві відстежують 4 тисячі журналістів. В інформаційному досьє, підготовленому для Рейгана для переговорів віч-на-віч із радянським реформатором, йдеться, серед іншого, про можливість відкриття американського консульства в Києві.

Чому США виступали проти незалежної України

Захід спостерігає за змінами в Радянському Союзі. Але незалежна Україна американцям тоді не потрібна. Ба більше, в трьох абзацах, присвячених етнічному незадоволенню в Радянському Союзі, аналітики Білого дому вважають, що етнічна напруженість становить велику загрозу для реформ.

Невдовзі, вже за каденції Буша-старшого, знову розпочинається розмова про об'єднання Німеччини. Ступінь розуміння Вашингтоном і Москвою одне одного добре ілюструє момент зі спільної пресконференції на Мальті.

Коли президентом СРСР стає Михайло Горбачов, знову розгортається питання про розширення НАТО на схід. Проте стосується воно виключно Німеччини. Міф про те, начебто Радянському Союзу пообіцяли не розширятися, вигадали набагато пізніше.

Яка роль Горбачова

Держсекретар Джеймс Бейкер зустрівся з Горбачовим. Переговори тривали кілька днів. На першій зустрічі Горбачов сказав, що будь-яке розширення зони НАТО неприпустиме, на що Бейкер відповів: "Я згоден". Йшлося про Німеччину. Але вже наступного дня вони зустрілися і все ж дійшли згоди про те, що Німеччина об'єднається і повністю буде частиною НАТО, але американських військ на території колишньої НДР не буде – лише німецькі. Ось про що була ця угода.

Коли в інтерв'ю з Горбачовим 2014 року його запитали про обіцянки не розширювати НАТО, він сказав, що тему розширення НАТО ми не обговорювали взагалі.

Чому Україна віддала ядерну зброю

У 90-роках 20 століття в Україні, Білорусі та Казахстані розміщена радянська ядерна зброя. Розвал Радянського Союзу непокоїть Захід так само, як зараз багатьох політиків непокоїть потенційний розвал ядерної Росії. Тому 1991 року президент США Буш-старший навіть закликає Україну не розставатися з Радянським Союзом в історичній промові, яку у США жорстко розкритикували.

"Американці не підтримуватимуть тих, хто шукає незалежності, щоб замінити віддалену тиранію на локальний деспотизм. Вони не стануть допомагати тим, хто просуває суїцидальний націоналізм, заснований на етнічній ненависті", – каже він.

Але понад 90% українців на референдумі обирають власне, незалежне майбутнє. Це незалежність із третиною радянського ядерного арсеналу на руках. Тактична ядерна зброя, стратегічні бомбардувальники, шахтові й мобільні пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет і склади з ядерними боєголовками. Все це Україна 1994 року віддає Росії.

Чому Будапештський меморандум не забороняє Україні вступати до НАТО

Тодішній прем'єр-міністр України Юрій Єхануров каже, що "нам викрутили руки" і ми "бездарно здали ядерну зброю" в обмін на економічну допомогу й гарантії безпеки Будапештського меморандуму, що, як ми переконаємося згодом, не має юридичної сили.

Наголосимо, що в тексті меморандуму – жодного слова про те, що Україна, виконуючи умови угоди, має триматися позаблокового статусу чи залишатися сателлітом Росії.

Перший президент РФ Борис Єльцин зазначає, що Сполучені Штати повинні обмежити контакти з Україною. Одразу потому Єльцин переконує американців, що Росія не збирається захоплювати Крим – просто хоче зберегти там певну інфраструктуру. Так само, як не збирається вторгатися до Грузії.

Президент США заявляє, що жодної таємної угоди про новий світорозподіл, за яким певним країнам не можна вступати до певних альянсів, він допустити не може. Для росіян долучення до НАТО Угорщини, Румунії, Польщі і країн Балтії стає справжнім ударом по імперській гордині.

Сигнали про напад Росії на Україну

Всі сигнали про те, що Росія не збирається відпускати Україну, бо не може собі цього дозволити, Захід отримав ще в 90-х роках. Попри це, всередині двотисячних НАТО таки пішло на зближення з Києвом, до якого виявилися неготові українці. У гру вступає колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель.

Тим часом Росія працює над підривом українських позицій без упину. Колишній прем'єр, 2008 року міністр оборони України Юрій Єхануров згадує: "Тоді кожен натовський корабель у чорноморських портах зустрічали проплачені гастролери з антинатовськими мітингами".

Тоді ще Путіна не сприймали таким скаженим, але за рік до того він виголосив надзвичайно агресивну мюнхенську промову, де проголосив, що він відбудовуватиме імперію, і якщо Україну потягнуть до НАТО – він її розірве, тобто забере Крим.

У НАТО намагалися доводити Росії, що не збираються з нею воювати. Зусилля із замирення призводять до того, що його самого запрошують до Бухареста і фактично дозволяють йому диктувати свої умови.

У прохолодних кулуарах гігантського Палацу парламенту в Бухаресті, побудованого ще за наказом диктатора Чаушеску, точаться запеклі багатогодинні переговори. Надія України на одне – що тодішньому американському президенту Джорджу Бушу-молодшому вдасться переконати європейців. Але його активність не всім подобається.

Зазвичай лідери приїздять на натовський саміт підписати заздалегідь узгоджені міністрами документи. Але цього разу обговорення тривало до останньої секунди. І з Путіним, і окремо.

Кремлівський диктатор каже, що "це ж навіть не країна, це частина Східної Європи, яку ми вам подарували". Чим закінчиться напружена дискусія – не може передбачити ніхто. Що відбувається за зачиненими від журналістів дверима, ми здогадуємося лише за кам'яними обличчями делегатів, яких бачимо в коридорах.

В якийсь момент представники США, країн Балтії та Польщі оточили Меркель у таке кільце і, здавалося, не випустять, доки не переконають.

Відповідь Німеччини була наступною: "Ви у себе спочатку в Україні розберіться, чи хочете ви до НАТО, чи не хочете. Бо за заявою вашого прем'єра у Брюсселі, український народ проти вступу до НАТО".

Як змінювалося ставлення до НАТО в українців

Безкомпромісний євроінтегратор, тодішній міністр закордонних справ Володимир Огризко згадує, що за державної підтримки пішло менше року на те, аби з 19 відсотків рівень готовності українців до НАТОвиріс до тридцяти. На сьогодні стає зрозумілим, що якби 2008 року ми просунулися до членства в НАТО, не було б нападів Росії 2014-го і 2022 року.

І Сполучені Штати, і Європа дозволили Росії пошматувати Грузію. Завдати країні удару, від якого вона не може оговтатися й досі. Створити заморожений конфлікт, псевдореспубліки. Все те ж саме, що згодом Путін намагатиметься повторити у нас. Аж допоки у 21 сторіччі посеред Європи Росія не розпочала чергову, але набагато кровопролитнішу, ніж у Грузії, війну в Україні. І тепер уже навіть Німеччина каже: "Україні точно місце в НАТО – після закінчення війни".

НАТО чітко заявило, що майбутнє України – в Альянсі. Але всі сторони добре розуміють, що брати до себе країну, яка воює, тому що на неї напали – неможливо. В нас намертво вчепився цей спрут, і ніхто не розуміє, як нас розділити. Тому має бути вирішене безпекове питання, жорстко вирішене.

Нагадаємо, що за словами чотирьох офіційних осіб, знайомих із перебігом переговорів щодо вступу України до Альянсу, невелика група західних союзників бере участь у "попередніх несамовитих, останньої хвилини" переговорах щодо гарантій безпеки для України напередодні саміту НАТО в Литві 12 липня.

• В НАТО погодились скасувати ПДЧ для України – Кулеба
• "Не хочу їхати задля розваги": Зеленський розповів, чого очікує від саміту НАТО у Вільнюсі
• Вільнюський саміт НАТО має озвучити конкретний зміст щодо вступу України до Альянсу - представниця Франції