Дмитро Сова: Вчити англійську треба, та не шляхом вилучення українського дубляжу

Чотирьох років українцям буде недостатньо, аби вільно розуміти англійську мову в кіно, переконаний професійний актор дубляжу Дмитро Сова.

В ексклюзивному інтерв’ю Фактам зірка серіалу Морська поліція (ICTV) розповів, як дубляж годує українських акторів під час повномасштабної війни та чим загрожує його скасування у кінотеатрах.

– Дімо, яка була ваша перша реакція на пропозицію щодо англійської мови в кінотеатрах?

– Я шокований, що ці питання взагалі порушуються. Особливо зараз, коли ми боремося за українське, за нашу самобутність. Ми тільки почали виховувати глядача, щоб він дивився українською. Ми створили цілу галузь, яка дає насолоджуватися і звуком, і акторами, і взагалі картиною.

Я не проти англійської мови – я також часто дивлюся кіно іноземною. Навіть у роботі мені це треба, щоб, дублюючи актора, розуміти одразу, про що він говорить. Вчити англійську треба, та не шляхом вилучення українського дубляжу.

– Як давно займаєтесь професійним дублюванням фільмів для кінотеатрів? 

– Я стояв біля витоків створення цієї галузі. Мій перший досвід був ще 2006 року. Це був дубляж діснеївського мультфільму Тачки. Я ще тільки починав карʼєру, був молодим актором у театрі і писав епізоди для наших кінотеатрів: масовку – заповнення до епізодів. Це був дуже потужний проєкт, з якісною адаптацією для українського глядача. Його озвучували і Остап Ступка, і Ольга Сумська, і ще багато артистів.

Взагалі, для мене цей проєкт був дуже важливим, бо це був початок не тільки для мене. Тачки – це один з перших проєктів українського дубляжування. Ця робота гарно себе заявила і потім дала ще більшу квоту на створення українського дубляжу.

– Чим може бути небезпечне вилучення українського дубляжу? 

– Якщо щось скасовувати, то треба створювати щось нове. Ми бачимо, як українізація активно проникає в наше життя. Люди більше слухають українського контенту – обирають українську музику, читають книжки, розвивається кінотеатр, з‘являється багато платформ українською, навіть озвучка цілих серіалів уже є.

Все поступово набирає обертів. І коли зараз це скасувати, люди просто будуть переходити на піратські сайти російською.

Кінотеатри позакриваються. Ви ж розумієте, люди спрощуватимуть собі завдання і шукатимуть контент такого фільму російською мовою в інтернеті. Так ми прийдемо до того, з чого починали.

– Але зараз зʼявляються фільми з українським дубляжем на стримінгових платформах.

– Так, можна на платформах дивитися фільми українською мовою, але це вже зовсім інша якість. Років 3-4 тому на Netflix, дійсно, почали з’являтися проєкти з українською озвучкою. Але потрібно зважати, що якість таких фільмів зовсім інша, порівняно з кінотеатрами. Там залучено менше грошей і на озвучування виділяють не так багато часу, як для фільмів у кінотеатрах.

– Яких персонажів озвучували ви? 

– Я затверджений голос в Україні за кіноперсонажами акторів Донала Глісона (Кролик Петрик, Ex Machina) та Джейка Джилленгола (Зодіак, Горбата гора, Донні Дарко). І я розумію, чому підтверджений саме за ними – наші голоси тембрально і за психофізикою складаються.

Але дубляж – це не тільки стовідсоткове попадання у голос актора, це велика робота і актора, і всієї команди дублювання. Це ще й робота режисера, адаптація тексту, ліпсинг – тоді виявляється і хороший проєкт.

– Зараз численні фахівці індустрії можуть втратити роботу?

– Так, велика когорта людей у це залучена і зараз вона може опинитися без роботи, а глядач – без якісного продукту. У нас є декілька великих студій, які пишуть дубляж. Я просто знаю, як люди в цьому живуть, як вони цьому віддаються, як підходять до адаптації. Наприклад, режисери працюють настільки ретельно, що буквально кожне слово плекають. Роблять так, щоб українська мова лягала в англійський ліпсинг. Щоб у глядача було враження, що актор дійсно розмовляє українською.

Це дуже велика галузь, яка здобуває інвестиції з-за кордонів і робить для українського глядача якісне кіно. У час війни вона дає фінансову підтримку акторам. До всього держава отримує дохід від цієї галузі, і навіть за нинішніх умов це прибутково. Якщо це нас робить сильнішими, нащо це скасовувати?

– Зараз сфера дубляжу і вам приносить прибуток?

– За весь цей час я практично не мав зйомок. І якби в мене не було своєї фінансової подушки, не знаю, як вижив би. У цей час мене кликали на дубляж і, я вам скажу, тільки ця галузь мене підтримала.

Зараз, під час повномасштабного вторгнення, я отримав три допомоги від європейських фінансових фондів, які підтримують працівників кіноіндустрії. Я подав заявку, що зараз не працюю, не маю зйомок, описав свою біографію.

Зараз я виходжу в місяць на 10-15 тис. грн. Цього вистачає, тільки щоб заплатити за комунальні, купити продукти і мінімально себе забезпечувати.

– Тобто часто український дубляж для українського актора в час війни – це чи не єдина можливість працювати? 

– Так, тому що ми отримуємо продукт з-за кордону й адаптуємо його для українського глядача тоді, коли не можемо знімати свій контент.

– Вважаєте, запропонований метод допоможе українцям краще вивчити англійську мову? 

Мені здається, чотири роки – дуже мало часу, щоб в Україні глядачі почали вільно розуміти англійську. Цього мало навіть для того, щоб дивитися фільми в кінотеатрах з англійськими титрами.  

Зараз війна – люди зайняті зовсім іншим. Так, всі імпульсують і трошечки не до цього. Хтось уже вивчає англійську мову. Але треба дуже багато часу, щоб опанувати рівень, який дав би змогу дивитися кіно в оригіналі. Бо, наприклад, в американців є свій діалект, своя структура фраз. А якщо ми говоримо про історичне кіно англійською – це взагалі особливий світ. Історичне кіно важке для розуміння, бо накладається аспект часу – там є специфічні словосполучення, які ти можеш просто не зрозуміти.