Москва планувала з усієї України зробити велику Сребреницю

Масове вбивство мирних людей є військовим злочином, злочином проти людяності і часто актом геноциду. Таке роблять особи, в яких немає нічого людського, тому вони повинні бути покарані і переслідувані не тільки до кінця життя, але й після смерті. Немає виправдання масовим вбивствам цивільних, незалежно від того, чи це сталося в Руанді, Україні чи Боснії і Герцеговині. Наймасовішим розстрілом мирного населення в роки Другої світової війни стало вбивство українського населення в містечку Корюківка, що на Чернігівщині. Тоді у 1943 році було вбито майже 7 тисяч мирних жителів у відповідь за напад партизанів на угорський військовий загін, який допомагав нацистам в окупації України. Німецький народ зрікся свого темного минулого з часів нацизму. Чинний президент Німеччини Вальтер Штайнмаєр вже двічі приїздив у Корюківку, щоб вклонитися загиблим українцям. Чи варто дивуватися тому, що ніхто з угорської сторони ніколи не приїхав до України ні раніше, ні останнім часом, просити вибачення за злочини 80-річної давнини. Можливо, це ще раз переконує всіх нас, яку небезпечну політику веде зараз Віктор Орбан та його політичне оточення протягом багатьох років.

11 липня 1995 року, рівно 28 років тому, підрозділи армії Республіки Сербської під командуванням генерала Ратко Младіча силою увійшли в оточений анклав Сребрениця, який двома роками раніше був оголошений «зоною безпеки» під захистом Об'єднаних Націй. У містечку проживали десятки тисяч біженців із довколишніх сіл, які шукали там притулку. Війська Ратко Младича зібрали усе населення, відокремили жінок і найменших дітей, а потім систематично вбили всіх чоловіків старше 15 років. Вони вбили понад 8 тисяч беззбройних людей лише за те, що вони були бошняками. Конвенція ООН про геноцид 1948 року визначає геноцид як «дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу». І саме це сталося в Сребрениці, згідно зі звітом Комісії з розслідування подій у Сребрениці та навколо неї в 2004 році. Двома особами, найбільш відповідальними за різанину в Сребрениці, були колишній президент боснійських сербів Радован Караджич і його військовий командувач Ратко Младич. Обидва були спіймані та постали перед Міжнародним кримінальним трибуналом для колишньої Югославії, де їх визнали винними у військових злочинах, злочинах проти людяності та геноциді.

У минулорічній спільній заяві високого представника ЄС/віце-президента Європейської комісії Жозепа Борреля та єврокомісара Олівера Варгеа щодо річниці геноциду в Сребрениці було сказано, що «ми вшановуємо річницю пам’яті усіх жертв і всіх тих, хто досі вважається зниклими безвісти під час геноциду в Сребрениці. Ми сумуємо з їхніми близькими та друзями, які пережили цей геноцид. Водночас ми не можемо сприймати мир як належне. Невиправдана та неспровокована агресія Росії проти України повернула на наш континент жорстоку війну. Масові вбивства та військові злочини, яким ми свідки в Україні, нагадують подібні акти, які ми бачили на Західних Балканах у 1990-х роках».

У 2003 році влада Республіки Сербської Боснії і Герцеговини офіційно визнала відповідальність за масові вбивства мирного населення Боснії. У 2010 році парламент Сербії також засудив різанину, але відмовився визнати її геноцидом.

У січні 2007 року Міжнародний суд кваліфікував дії в Сребрениці як "злочини геноциду". З іншого боку, у січні 2009 року Європейський парламент оголосив 11 липня Днем пам'яті геноциду в Сребрениці. З 2001 по 2017 рік Міжнародний трибунал у справах колишньої Югославії засудив низку командирів боснійських сербів до різних термінів ув’язнення за різанину в Сребрениці. Командувач силами Республіки Сербської Ратко Младич був засуджений до довічного ув'язнення 22 листопада 2017 року. Деякі обвинувачені були засуджені сербськими судами. У 2015 році РФ заблокувала в Раді безпеки ООН визнання різанини в Сребрениці актом геноциду. І як продовження офіційної політики Москви, не дивно, що російські солдати вчинили жахливу різанину українського мирного населення в містечку Буча під Києвом у 2022 році. Можливо, там загинуло в десять разів менше мирного населення, ніж у Сребрениці, але майже в той же час у Маріуполі загинуло, може, в десять разів більше, ніж у нещасному боснійському містечку, через варварські російські бомбардування та нелюдське позбавлення солдатами РФ українських мирних жителів міста можливості отримати воду, їжу та опалення.

Різанина восьми тисяч бошняків у Сребрениці та її околицях є жахливим злочином у моральному, людському і політичному сенсі. Схоже, Кремль планував перетворити Україну на величезну Сребреніцу, але цьому завадили українські Збройні сили за потужної міжнародної підтримки. Є відомості, що поруч Сребреніци діяли загони російських добровольців та козаків, які допомагали армії Ратка Младіча. Володимир Путін багато разів звинувачував українців, що вони планують зробити на Донбасі другу Сребреніцу, а сам насправді здійснив різанину та масові вбивства у Бучі та Маріуполі. Хто не визнає геноциду в Сребрениці і зараз штовхає свій народ на погіршення відносин і можливість розпалювання нових війн на Західних Балканах, в Україні та на всьому європейському континенті. Міжнародне співтовариство, а також власні народи мають рішуче зупинити таких політиків від здійснення фатальних і небезпечних кроків. Сіяння смерті та вбивств мирного населення кидає на століття темну пляму на весь народ, який це зробив і не відрікся від злочинців зі своїх лав.

Рекомендуємо переглянути: Арестович: Запад не дал Украине возможность получить успешное наступление