Макс Левчин: історія киянина, який став мільярдером у США

15 липня американському веброзробнику та програмісту з українським корінням виповнюється 48 років.

OBOZREVATEL продовжує публікацію серії матеріалів про вихідців з України, які досягли неймовірних успіхів.

"Що хорошого в еміграції? – сказав якось в інтерв'ю Макс Левчин. – Те, що тобі нема чого втрачати, тому ти можеш бути ким завгодно". Перш ніж досягти успіху, він кілька разів починав з нуля – програвав, але не опускав рук і знову починав працювати на результат. Спав по чотири години на добу й приділяв стільки ж часу відпочинку у вихідні, щоб присвятити його улюбленому заняттю – катанню велосипедом. Сьогодні він – відомий на весь світ програміст, один із творців найбільшої у світі системи електронних платежів PayPal, віцепрезидент із розробки компанії Google та єдиний айтішник, який увійшов до рейтингу молодих мільярдерів світу. Як виходець із України Макс Левчин став комп'ютерним мільярдером у США?

Бабусин онук

Макс Левчин народився в Києві 15 липня 1975 року в інтелігентній єврейській родині. Батько хлопчика, відомий літератор Рафаель Залманович Левчин, назвав сина на честь свого кумира – ще одного уродженця Києва, поета Максиміліана Волошина. Мати, художниця, перекладачка і фотограф Ельвіра Пінхасівна – дівоче прізвище Зельцман – мала безліч талантів, головним з яких було рідкісне на той час програмування.

Але, мабуть, найдивовижнішою людиною в сім'ї була бабуся по лінії матері Фріма Йосипівна Лукацька – астрофізик, докторка фізико-математичних наук, наукова співробітниця Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР, авторка монографій та наукових статей. За зросту метр і 46 сантиметрів вона мала феноменальні розумові здібності і воістину залізний характер. Сам собою той факт, що в радянські часи вона, будучи єврейкою, змогла пробити захист двох (!) докторських дисертацій, вже багато про що говорить. До того ж у той рік, коли народився її довгоочікуваний онук Макс, Фрімі Йосипівні поставили смертельний на той час діагноз: особливо агресивна форма раку молочної залози. Будь-яка інша на її місці зосередилася б виключно на власній долі, але Фріма Йосипівна ніколи не пасувала перед обставинами, недаремно згодом Макс назве її прикладом людини, над якою не владні жодні обставини. Вона сказала собі, що не може кинути онука, якому, напевно, буде потрібна її допомога, і буквально вирвала у долі ще цілих чверть століття. Згодом Левчин назве на її честь засновану ним премію в галузі комп'ютерних технологій.

Лукацька з однаковою запопадливістю займалася як своєю професією, так і вихованням онука. Макс зростав хворобливим – у нього були слабкі легені, тому бабуся з мамою не стали обмежуватися традиційними ліками – курячим бульйоном, вони вигадали для нього два заняття, які могли б їх розвивати: кларнет та велосипед. Хлопчик ходив у музичну школу і щодня ганяв на велотреку, який розташовувався за їхньою київською багатоповерхівкою.

У США сім'я з України емігрувала в 1991 році, коли Максу ледве виповнилося шістнадцять років – до речі, саме бабуся стала ініціатором їхнього переїзду за океан. Їм надали політичний притулок, і вони оселилися в одному з найбільших міст країни – Чикаго, там жили родичі, які тимчасово прихистили їх. Все, що вони в той час мали, – це скромні заощадження в розмірі 700 доларів. Завдяки мамі-перекладачці Левчин непогано володів англійською мовою, що дозволило йому порівняно легко вступити до Іллінойського університету на відділення комп'ютерних технологій, а після його закінчення він переїхав до Силіконової долини.

У Силіконовій долині

Перші три стартапи Левчина виявилися невдалими, але, за його словами, це не мало негативного впливу на нього – він розумів, що нічим не ризикує: виграш у його становищі може виявитися гігантським, а програвати йому просто нічого. Тому головна порада, яку сьогодні з висоти свого життєвого досвіду Левчин може дати бізнесменам-початківцям, звучить так: ризикуйте, поки молоді і у вас немає обтяжуючого вас "багажу" у вигляді нерухомості, грошових накопичень, машин і довгого списку невдач - і ви обов'язково виграєте.

Лише четвертий увінчався успіхом – американський гігант eBay Inc, який надає послуги інтернет-аукціонів та інтернет-магазинів у 2002 році за півтора мільярда доларів купив платіжну систему PayPal, ключовим розробником якої – поряд із Пітером Тілем та Ілоном Маском – він був. Завдяки їй і – значною мірою самому Максу – у нашому житті з'явилося поняття "електронні гроші".

У 2004 році Левчин запустив власний стартап Slide – сервіс, що дозволяє відображувати одночасно велику кількість фотографій у соціальній мережі MySpase. Згодом він переорієнтував фотохостинг на створення сервісів для MySpase та Facebook, після чого його придбав Google, а сам Левчин став віцепрезидентом цієї компанії. У результаті в 2009 році він, на думку видання Fortune, зі статком у 2,7 мільярда доларів посів 25-й рядок у списку найуспішніших молодих (до 40 років) бізнесменів.

2021 року на фондовий ринок вийшла компанія Affirm, що спеціалізується на фінансових технологіях. Це інтернет-сервіс, що надає відстрочку на всі групи товарів, вартість його акцій лише за перші чотири місяці зросла на 98 відсотків і становила рекордних 23,6 мільярда доларів.

Поради від мільярдера

Журналісти часто розпитують Макса про секрети його успіху, і в них немає нічого такого, що б не могли повторити інші. Так, він упевнений, що будь-який бізнес краще починати спільно, з одним чи декількома засновниками: піднімати щось із нуля поодинці завжди важче. Причому бажано, щоб команда була однорідною – і в плані освіти, і щодо досвіду та життєвих цінностей. Колеги можуть не любити, але поважати одне одного, а ось наявність любові без поваги – найвірніший шлях до провалу. Він вважає, що не можна працювати з людиною, в якій хоч на секунду засумнівався, і дозволяти співробітникам ворогувати – це не найкраще позначається на робочому процесі. Левчин ніколи не тримає навіть дуже цінних співробітників, щоб не знижувати стимули для інших, і категорично не вітає службових романів. Судячи з настрою Макса, його нинішні досягнення – далеко не фінал його бізнес-історії, на цьому шляху на нього чекає ще багато досягнень. Єдине, чого не знає знаменитий мільярдер, – це як розширити часові межі, бо двадцяти чотирьох годин на добу йому категорично не вистачає.