Закарпатський телеканал «Перший кабельний» під час війни: посадовці потрібні не завжди

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю.

Історія заснування медіа

Приватне підприємство «Телерадіокомпанія "Перший Кабельний"», за даними сайту YouControl, зареєстроване у жовтні 2006 року у Мукачеві. Керівником компанії є Аттіла Гануляк, а статутний фонд розподілений між Іриною Шутко (55%), В'ячеславом Шутком (25%) та Діаною Лучковою (20%). Усі згадані особи, крім Лучкової, володіють також ТОВ «Радіо-Захід ФМ+», яке з 2018 року мовить на Закарпатті.

Ліцензію на мовлення, за інформацією на сайті Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, «Перший кабельний» отримав восени 2009 року. Відтоді неодноразово потрапляв у поле зору контрольного органу. Закарпатські медійники кілька разів своєчасно не подали до Нацради актуальну інформацію про структуру власності, за що отримали штрафи. Нині на сайті телеканалу є інформація про структуру власності. Згідно з нею, розподіл часток статутного фонду відрізняється від вказаного на ресурсах YouControl та Нацради. Тут ідеться, що станом на кінець 2020 року 55% фонду володіє не Ірина Шутко, а Євгенія Чубирко. Яка також є співвласницею згаданої вище радіостанції «Радіо-Захід ФМ+».

«Детектор медіа» згадував матеріали «Першого кабельного», зокрема, у контексті історії про зґвалтування неповнолітньої на Закарпатті. Тоді Комісія з журналістської етики заявила, що низка медіа, зокрема і цей мовник, висвітлюючи перебіг події, цю етику якраз порушили.

Нині видання має сайт, сторінку у фейсбуці (110 тисяч підписників) та ютуб-канал (46,8 тисячі підписників). Останній зареєстрований у грудні 2016 року. Зараз тут у будні викладають випуски новин «Час пік», окремі сюжети з них, а також супутні проєкти. Для моніторингу відібрані випуски новин за 30 червня — 10 липня, а також програми, опубліковані нещодавно.

Вони працюють! Вони — це посадовці

Випуски новин «Першого кабельного» мало чим відрізняються від аналогічних проєктів інших мовників. Тут є стартова заставка та низка сюжетів, які йдуть через перебивку. Хіба що, на відміну від частини телеканалів, у студії ТРК немає дикторів. Випуски тривають 15-30 хвилин й охоплюють різноманітні події з життя Закарпаття.

Про війну у «глибоко тиловому регіоні» (так Закарпаття в етері назвав один із місцевих посадовців) не забувають: є як позитивні приводи — наприклад, працевлаштування переселенців, так і трагічні — сюжети про прощання з загиблими захисниками.

Крім того, є новини на безліч інших тем. Для прикладу візьмемо випуск «Час пік» від 30 червня, де розповідали про пожежі, затримання правопорушників, виступи місцевих посадовців і равликову ферму.

До слова, про представників місцевої влади. «Перший кабельний» суттєво випереджає земляків із телеканалу «М-Студіо», котрі теж активно згадують у новинах очільників Закарпатських ОВА та обласної ради. У сюжетах «Першого…» Віктор Микита та Володимир Чубірко фігурують регулярно. За моніторинговий період очільника та заступників голови ОВА згадували 10 разів, керманича обласної ради — дев'ять.

Здебільшого, згадки були там, де треба. Наприклад, у випуску за 30 червня були матеріали про робочу поїздку голови регіону на Дніпропетровщину та про засідання комісії з техногенно-екологічної безпеки, яке провів заступник Віктора Микити Василь Іванчо. У матеріалі від 6 липня голова Закарпатської облради Володимир Чубірко розповідав про підписання договору про співпрацю з Люблінським воєводством Польщі.

Але були й моменти, коли без прямих мов посадовців можна було обійтися. Показовим став сюжет у випуску новин від 3 липня про конкурс виноробів. Матеріал і так був ґрунтовним: тут розповіли про змагання, дали пряму мову учасників. Без «ритуальних» слів Чубірка, а надто Микити (який відеозв'язком просто подякував присутнім) відео би точно нічого не втратило.

Подекуди журналісти вдавалися і до «ритуальних» слів, покликаних підкреслити старання місцевої влади. Зокрема, у сюжеті про дослідження роботи в регіоні релокованого бізнесу та працевлаштування переселенців (новини за 3 липня) спершу відзначили, що тематичний захід відбувся «спільно з ОВА». А наприкінці відео журналістка сказала: «Після продуктивного обговорення учасники зустрічі визначили спільні шляхи для інтеграції внутрішньо переміщених осіб…». Чи була у цьому практична цінність для глядачів закарпатських новин, зокрема переселенців?

Траплялися і сюжети про суперечки сторін, де бракувало балансу. Зокрема, 4 липня вийшов матеріал про засідання чергової сесії Мукачівської міськради. Журналісти пішли шляхом, популярним серед регіональних мовників: усі ключові теми, обговорені на заході, висвітлили одним сюжетом.

Серед запитань, порушених на засіданні, була можлива приватизація місцевого стадіону «Авангард». По темі мовив голова районної федерації футболу Тарас Алмашій: земельну ділянку під спорудою може приватизувати компанія, пов'язана із головою Мукачівської райради Михайлом Ланьом, і після того змінити її цільове призначення. Що думає з цього приводу сам Ланьо, з сюжету невідомо.

З іншого боку, у цьому ж випуску був «скандальний» сюжет про ремонт мукачівських доріг. У матеріалі багато скарг місцевих мешканців, а далі слова журналістки: «Отримати відповідь […] від начальника управління міського господарства Мукачівської міськради Андрія Блінова, як завжди, неможливо: посадовець уникає питань і дає звичний коментар». Пряма мова Блінова підтвердила слова авторки: той телефоном порадив медійникам звертатися до пресслужби. Журналістка додала, що телеканал направив до міськради офіційний запит. Відтак, у цьому сюжеті баланс сторін дотримано.

Із додаткових вад «Першого кабельного» можна відзначити те, що закарпатські телевізійники, як і деякі їхні колеги з інших регіонів, не вказують, звідки взяли неавторське відео. Обмежившись узагальненим титром «фото/відео з соцмереж». Дізнатися, хто саме надав матеріал, можна хіба що з плашок типу «Національна поліція» чи «Закарпатська обласна прокуратура».

Так само, як і окремі колеги, місцеві журналісти не перейшли до сталого вживання фемінітивів.

Звісно ж, у випусках проєкту «Час пік» не бракувало і якісних сюжетів. Наприклад, відзначимо згаданий раніше матеріал про дегустаційний конкурс виноробів. Окрім прямих мов очільників ОВА та облради, все решта було добре: ґрунтовно, з коментарями учасників і хорошим відеорядом. Немає запитань і до сюжету від 5 липня про роботу в Мукачеві відділення Центру служби крові, яке займається збором донорської крові та плазми. У відео не лише детально розповіли про роботу закладу, але й дали синхрони керівництва, медпрацівників та донорів. Не гіршим був і сюжет у випуску новин за 7 липня про дитячий турнір із міні-футболу, що пройшов у Мукачівському районі: пряма мова юних учасників, тренерів була доречною. Якісний сюжет від 10 липня про передачу норвезькими благодійниками пожежного авто для потреб Полянської громади теж кладемо до «скарбнички успіху» телеканалу.

Проєкти для душі і не тільки

Окрім новин, на ютубі «Першого кабельного» є і низка проєктів. Серед них — програма «Хвилини для душі», яку веде психологиня Альона Фегер. У випуску від 13 червня вона радила глядачам, як жити у сучасних умовах, аби уникнути емоційного вигорання. У програмі за 26 червня психологиня розповіла, як позбутися аб'юзивних стосунків, а у випуску, опублікованому 3 липня — про те, як створити ту реальність, в якій людина мріє жити. У певний момент автор цього огляду настільки захопився переглядом програми, що навіть не помітив, як черговий випуск добіг кінця.

Ще один проєкт, свіжі випуски якого публікували незадовго до моніторингового періоду — «З перших вуст». Назва промовиста: журналісти запрошують до студії гостей (часто — посадовців), із якими говорять на актуальні теми. Наприклад, у червні минулого року про роботу місцевих Центрів надання адмінпослуг розповідав заступник голови Закарпатської ОВА Олександр Пацкан, а у грудні 2022-го про забезпечення дровами та супутні виробничі питання говорив начальник Хустського лісгоспу Юрій Сойма.

А от у 2023 році на ютубі з'явилися дві програми, пов'язані «спільним знаменником». Гостем першої (15 травня) був завкафедри фізичної географії Ужгородського національного університету Степан Поп, другої (опублікована 31 травня) — завідувач кафедри міжнародних економічних відносин вишу Володимир Приходько. Спільними у промовців були не тільки місце роботи, але й тема: ймовірне будівництво у регіоні гірськолижного курорту «Свидовець». Обидва гості проєкту… активно вихваляли таку ініціативу, наголошуючи на важливості розвитку туристичного потенціалу Закарпаття, значних інвестиціях у місцеву економіку та перспективах створення тисяч робочих місць. Степан Поп при цьому запевняв, що довкіллю Рахівщини масштабний проєкт шкоди не завдасть.

Обидва відео (принаймні, на ютубі) не мали рекламних маркувань. Проте така одностайність не лише медійників у виборі теми, але й гостей у підтримці проєкту викликає цікавість. Адже проти забудови виступили чимало громадських організацій і діячів, які дивляться на екологічні загрози від мегапроєкту не так оптимістично.

Журналістам «Першого кабельного» дійсно варто маркувати матеріали, що базуються на комерційній співпраці, а також вказувати джерела сторонніх відео. Ну й не тягти в етери «перших осіб», коли без цього можна обійтися. Нічого, на перший погляд, складного.