Як заробити на людях з інвалідністю. Іване, Зураба син. Частина 1

Як заробити на людях з інвалідністю.

Іване, Зураба син.

Частина 1.

Щороку кількасот українців отримують кохлеарні імпланти за рахунок коштів платників податків.

Що це таке? Для людей із повною глухотою, це справжнє спасіння.

Кохлеарний імплант вживляється під шкіру, а зовнішній модуль, так званий «мовний процесор» – обробляє звук і передає його через імплант напряму в мозок по слуховому нерву.

Але це дорого.

Імплант та реабілітація разом коштують, як новий автомобіль.

Тому здебільшого у всьому світі установку кохлеарних імплантів спонсорують держави, а для пацієнтів і операції, і обладнання – безкоштовні.

В Україні теж є така державна програма.

Спершу вона була доступною лише для дітей, але з 2020 слухові протези можуть отримати і дорослі.

На папері все виглядало чудово, а ось в реальному житті почалося традиційне українське «мутилово».

За пару років переважну монополію на цьому ринку отримала компанія «Кінд інтерслух Київ».

Щороку держава виділяє на цю програму близько 300-400 мільйонів гривень.

Третину цих грошей отримує «Кінд інтерслух Київ», але компанія лише продає обладнання, протезуванням займаються спеціалізовані медичні установи.

В 2022 році «Кінд» отримав тільки на поставках кохлеарних імплантів близько 100 мільйонів гривень.

І офіційно показав 34 мільйони гривень чистого прибутку за весь 2022 рік.

Роком раніше, «Кінд» мав 9 мільйонів прибутку.

Тобто, поки весь український бізнес ледь жеврів під час вторгнення, ця контора якимось загадковим чином зуміла збільшити заробітки у три рази, і продовжує розширювати бізнес.

В 2023 вони продали імплантів уже на 76 мільйонів, а це тільки середина року.

Тобто, скільки вийде до грудня – 150 мільйонів доходів від імплантів і 60 мільйонів чистого прибутку? Звідки беруться такі шалені кошти на благодійній, здавалося б, програмі?.

Ось тендер кінця 2021 року – державний Інститут отоларингології імені Коломійченка закуповує 50 комплектів обладнання для кохлеарної імплантації по 570 тисяч гривень без ПДВ, загалом на 28 мільйонів.

В 2022 році той самий інститут закуповував у «Кінда» аналогічні системи уже по 668 тисяч гривень без ПДВ.

А за останнім договором у липні 2023 ті самі системи коштують уже 773 тисячі.

І на перший погляд, все логічно: Україна платить зараз страшну ціну за те, щоб просто вижити, і інфляція – далеко не найгірший з наслідків повномасштабної війни.

Та раптово торговців кохлеарними імплантами виводить на чисту воду державне підприємство «Медичні закупівлі України», імовірно мимоволі.

Восени 2022 року Медзакупівлі оголосили і успішно провели тендер за спрощеною процедурою для закупівлі кохлеарних імплантів.

Купують одразу 72 системи, більше ніж коли-небудь купляли українські державні установи за один захід.

Перемагає на цьому тендері «Кінд інтерслух Київ», і постачає комплекти тієї самої австрійської компанії MED-EL, які вже кілька років продає Інституту імені Коломійченка.

Але уже вдвічі дешевше – 350 тисяч гривень без ПДВ! Тобто можна було не за 773 купити?.

Чим же такий особливий «Кінд інтерслух Київ»? Що дає компанії можливість так нахабно задирати цінник, і уникати уваги правоохоронних органів, які невпинно відслідковують усі державні закупівлі? Контора має двох власників.

Перший власник – німецька компанія KIND GmbH & Co.

KG Александера Кінда, його прізвище і дало ім’я бізнесу.

Другий власник – громадянин Грузії Іване Кеванішвілі.

Саме Кеванішвілі за даними української інформаційно-аналітичної системи “You.

Control” має прямий вирішальний вплив у компанії «Кінд інтерсух Київ».

Іване – син відомого грузинського отоларинголога, професора Зураба Кеванішвілі.

«Мажор» по-нашому, Іване Зурабович і сам – директор клініки в Грузії, торгівля імплантами – лише частина його бізнесу.

В Грузії у них із батьком є ще один «Кінд», там Іване просто директор, а власники – Кеванішвілі-старший і той таки німецький «Kind».

Грузинський «Кінд» займається тим саме, що й український – продає кохлеарні імпланти.

А клініка Кеванішвілі їх встановлює.

У Грузії стверджують, що «відповідно до західних норм» кохлеарний імплант коштує до 50000 тисяч ларі, тобто 700 тисяч гривень.

В Україні «Кінд інтерслух Київ» так само продає імпланти Інституту імені Коломійченка по 700 тисяч за комплект.

Тільки от на Заході це ціна і за сам імплант, і за операцію, і за післяопераційну реабілітацію, а в Україні і Грузії – тільки за «залізо».

При цьому масштаби бізнесу грузинського «Кінду» в рази скромніші від його українського брата.

Весь обсяг державної програми в Грузії – 20 пацієнтів з кінця 2021 року, а в Україні імпланти ставлять сотнями щороку.

Серед українців Кеванішвілі має дуже специфічних партнерів.

Можливо в тому і полягає секрет його успіху тут.

Співвласником однієї із його грузинських компаній, Jemedi LTD є громадянин України Микола Кузьма.

«Кум Іва» – так називав Кеванішвілі сам Кузьма, жива легенда українського ринку державних закупівель.

«Хочеш виграти тендер, спитай Кузьму як» – так ще в 2009 році жартували про нього анонімні співбесідники журналу «Фокус».

Екс-помічник нардепів Раїси Богатирьової та Сергія Пашинського, чиє ім’я фігурувало в десятках корупційних скандалів за останні 20 років, він і досі вважається причетним до цілої групи компаній, які заробляють мільярди на ринку державних медичних закупівель в Україні.

Іване Кеванішвілі про кума не забуває.

Його основний бізнес – кохлеарні імпланти, але час від часу «Кінд інтерслух Київ» виходить на зовсім нехарактерні для нього тендери, наприклад на закупівлю томографів чи лінійних прискорювачів.

Там «Кінд» майже ніколи не виграє, але із замоволенням підтанцьовує на торгах компаніям кума Кузьми.

В Україні щонайменше 50 тисяч людей із тяжкими ураженнями слуху, і через війну їх стає дедалі більше, на жаль.

А Інститут імені Коломійченка, – головний центр допомоги для них.

Тобто, якби кохлеарні імпланти закуповували по-чесному, прооперованих могло би бути не п’ятсот, а тисяча, і військовослужбовців теж.

Вдвічі більше людей могли би не стояти в черзі роками, а отримати апарати безкоштовно! Маржа 50% – за межею пристойності.

Такий розліт цін очевидно мав би зацікавити Національне антикорупційне бюро.

Бо, 600-700 тисяч кохлеарний імплант коштує тоді, коли людина ставить його собі сама, за свій рахунок.

Ще раз – це є вартість і обладнання, і операції, і супутнього лікування – все разом в одиничному екземплярі, для конкретної людини.

Коли обладнання купують партіями по 30-50 штук, а операціями і лікуванням займається державний Інститут Коломійченка за окремі гроші, це виглядає як корупційна схема на десятки мільйонів.

І в ній, звичайно, бере участь не тільки «Кінд інтерслух Київ», але й Інститут також.

Ось так наша спроба розібратися в причинах появи монополії на ринку кохлеарних імплантів, розкрила ціле хитросплетіння із грузинських, німецьких, словацьких, українських і навіть російських бізнесів із сумнівними зв’язками.

Благопристойний на позір, син грузинського професора виявився замішаним у справах із «тендерною мафією» і складних корпоративних змовах.

Обіцяю, від деяких схем – голова піде обертом! Тож далі обов’язково буде.