"Скоро день народження. У мами дірка в нозі". Кулеба зачитав в ООН щоденники українських дітей

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час дебатів Генасамблеї ООН 18 липня в ході своєї промови зачитав з трибуни три записи з щоденників українських дітей, яким довелось пройти через окупацію РФ.

"Я зачитаю вам уривки зі справжніх воєнних щоденників трьох українських дітей", – сказав Кулеба, наголосивши, що діти дозволили розповісти їхні історії.

Запис з щоденника восьмирічного Єгора Кравцова від 3 березня 2022 року, який перебував в оточеному з усіх боків Маріуполі: "Я гарно виспався, прокинувся, посміхнувся і порахував до 25. А ще помер мій дідусь. У мене рана на спині, видерта шкіра. У сестри поранення голови. Мамі видерло м’ясо на руці, і в неї дірка в нозі".

Запис Єгора на наступний день: "Незабаром у мене день народження. З 24 лютого у мене померли дві собаки і бабуся Галя. І улюблене місто Маріуполь".

Запис з щоденника 13-річної Віолетти Горбачової, яка провела чотири місяці в окупованій Новій Каховці: "Ми не виходимо з дому, я просто боюся, що як я вийду з під’їзду, то мене застрелять. Вулиці майже порожні. Тато їздить на роботу, привозить продукти. Село через ГЕС обстрілюють, я пишу своєму другові там смс, але він не відповідає. Скільки ж моїх знайомих може загинути? Боюсь подумати".

Запис Віолетти в травні 2022 року: "Мама каже не гуляти там, де немає людей, бо багатьох дівчат ґвалтують".

27 травня: "Відключили мобільний зв’язок. Люди, як зомбі, стояли невеликими купками біля зачиненого кафе, де трішки ловив місцевий інтернет".

Також Кулеба розповів про історію 11-річної Аріни, яка ховалась у підвалі в окупованому селі, боялась, що російські військові можуть її зґвалтувати, і подзвонила батькові, який перебував ні підконтрольній Україні території. Вона плакала у слухавку і просила забрати її. Чоловіку якимось чином вдалося приїхати за донькою, але на зворотному шляху російські військові відкрили вогонь по машині та вбили батька на її очах.

Запис в щоденнику Аріни через тиждень після вбивства батька росіянами: "Я не хочу жити. Нащо мені таке життя без тата? Я така безпорадна дитина, яка сама нічого не може зробити. Можливо, це кара мені за те, що я не зуміла промовчати і подзвонила татові. Якщо я б не зателефонувала йому, все було б добре, всі були б живі. Я ненавиджу себе. Чому я така безпомічна?".

Кулеба зазначив, що дівчинка досі пише в щоденнику своєму батькові – майже всі записи починаються зі слова "тато".

Запис в щоденнику Аріни 26 травня: "Тату, я тільки що закінчила сьомий клас, в мене гарні оцінки. Я дуже тебе люблю, я зроблю все, щоб ти пишався мною. Люблю тебе, тату".