Слово Ердогана та військового флоту: чи зможе Туреччина відновити зернову угоду

Які переваги отримала Україна від зернової угоди, чому Росія вийшла з неї, чи є шанси на продовження домовленостей та чи наважиться Ердоган зробити різкі кроки щодо Путіна – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Як і для чого було схвалено зернову угоду

Повномасштабне вторгнення росіян заблокувало більшість українських портів у Чорному морі, а постійні обстріли та мінування фактично унеможливили судноплавство в регіоні. Після провалу російського бліцкригу та планів висадки російського десанту в Одесі окупанти вирішили взяти українське узбережжя в блокаду.

Це рішення поставило країни Африки та Південно-східної Азії на межу голоду.

Влітку 2022 року під тиском ООН і за активного посередництва Туреччини було знайдено вихід із ситуації. Він отримав назву "Чорноморська зернова ініціатива" або зернова угода:

• Вона передбачала розблокування українських портів так званої Великої Одеси (морських портів "Південного", "Чорноморськ" та Одеського морського порту) для постачання продовольства, зокрема, в країни, що опинились на межі голоду через росіян.
• Також угода визначала безпечний коридор для проходу судів з українським зерном на Босфор, де вони мали проходити спільну інспекцію, після чого мали слідувати до пункту призначення.

Договір було укладено 22 липня 2022 року в історичному палаці турецьких султанів Долмабахче в Стамбулі. Особливістю угоди стало те, що Україна нічого не підписувала безпосередньо з державою-агресором, адже угоди було оформлено як договори між Україною, ООН і Туреччиною, а також ООН, Туреччиною і Росією.

Глава Мінінфраструктури Олександр Кубраков, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, генсек ООН Антоніу Гутерреш, глава Міноборони Туреччини під час підписання зернової угоди, 22 липня 2022 року / фото Getty Images

Результати нашої "Чорноморської зернової ініціативи" красномовні: майже 33 мільйони тонн агропродукції були експортовані до 45 держав світу. 60% обсягів пішли в країни Африки та Азії, зокрема Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет, Кенія, Ефіопія, Сомалі, Судан… Також пішли і в Китай, і в Індію, і в Бангладеш, в Індонезію, Пакистан, Ірак, Ліван, Ємен… Дуже важливо – наш продовольчий експорт дозволяє рятувати життя в таких країнах, як Ємен і Сомалі… різних людей… різної релігії, різного етнічного походження… Але вони всі однаково мають право на життя,
– президент Зеленський у зверненні до нації, 17 липня 2023 року, розповів про рік роботи зернової угоди.

Зернова угода в цифрах, які вражають

Україна загалом експортувала 32,9 мільйона тонн сільськогосподарської продукції:

• 17 мільйонів тонн кукурудзи,
• 9 мільйонів тонн пшениці,
• по 2 мільйона тонн соняшникового шроту та соняшникової олії.

Найбільші імпортери

• Китай (24%);
• Іспанія (18%);
• Туреччину (10%).

Зерно для всіх

• 44% постачань припали на країни з високим рівнем доходу;
• 37% – з вищим середнім доходом;
• 17% – на країни з нижчим середнім доходом;
• 3% – на країни з низьким доходом.

Зернова угода в цифрах / інфографіка 24 Каналу

Чому Росія проти зернової угоди

Держава-агресорка з самого початку була проти зернової угоди та була фактично примушена до її підписання. Велику роль тут відіграв і генсек ООН Антоніу Гутерреш (його приїзд до Києва Росія "вітала" масованим ракетним обстрілом), але, мабуть, ключовою була участь турецького лідера Реджепа Ердогана.

Політик, який вважає себе спадкоємцем османських султанів, показав силу і фактично дотиснув свого "друга" Путіна, який був змушений підкоритися.

Своє "фе" Путін демонстрував не Ердогану, а Україні – Росія вже наступного дня після укладання зернової угоди здійснила масований ракетний обстріл Одеського морського порту, а далі постійно шукала приводи, щоб саботувати угоди або взагалі з неї вийти.

"Менше 24 годин знадобилося Російській Федерації, щоб ракетним ударом по території порту міста Одеса поставити під сумнів домовленості та обіцянки, дані нею ООН та Туреччині у підписаному вчора в Стамбулі документі", – речник МЗС України Олег Ніколенко констатував підступність росіян 23 липня 2022 року.

Для Росії сам факт існування зернової угоди був репутаційним фіаско. Він засвідчував слабкість Путіна, який не зумів нав'язати власної волі Україні, а тамтешні ура-патріоти взагалі називали порятунок від голоду мільйонів людей "договорняком" між Путіним і "колективним Заходом".

Тоді ж було викрито факти крадіжок росіянами українського зерна та спроби його продати в Туреччині, Сирії та Єгипті. Так стало зрозуміло, що крім терору і шантажу Росія використовує блокаду Чорного моря для грабунку і нечесної конкуренції.

Турецький флот – страшний сон для Росії

Початково угоду укладали до 19 листопада 2022 року, проте, наприкінці жовтня Росія спробувала в односторонньому порядку вийти з неї. Причиною демаршу стала атака 29 жовтня нібито українських надводних дронів на військові кораблі окупантів у бухті Севастополя.

Ефект рейду розумних машин був приголомшливим і росіяни заявили, що вони пройшли безперешкодно, використавши маршрут "зернового коридору". На цій підставі Росія заявила про свій вихід з угоди.

Але проти цього був Реджеп Ердоган – наступного року на нього чекали президентські вибори і він не бажав показувати слабкість. 2 листопада 2022 року Ердоган так само в односторонньому порядку відновив зернову угоду та участь Росії в ній. Після цього Росії та Путіну нічого не залишалося, як повернутися до виконання угоди.

В іншому випадку на росіян чекало протистояння з турецьким флотом. І воно точно було б не на користь Москви, адже Нахімова чи Корнілова серед сучасних росіян нема.

Турецький флот достатньо потужний, щоб нагнати страху на Росію / фото ВМС Туреччини / Sabah

Кінець угоди, або чого хотіла Росія

Після спроби жалюгідного демаршу Росії, угоду кілька разів ледь не автоматично подовжували. Востаннє це було зроблено 17 травня 2023 року терміном на два місяці.

Паралельно Росія вдалася до шантажу. У Москві неодноразово заявляли, що не подовжать "угоду", без виконання її умов. Умови ці постійно змінювалися, але не змінювалася риторика Путіна.

Чого хотіла Росія

• підключення "Россільгоспбанку" до системи платежів SWIFT;
• поновлення роботи аміакопроводу "Тольятті – Одеса";
• часткове зняття санкцій і розморожування активів російських компаній;
• розблокування транспортної логістики та постачання запчастин.

Ультиматум росіян завис у повітрі і виконувати його хотів хіба що генсек ООН Гутерреш. Натомість в Україні шантаж Кремля викликав лише усмішку – у Києві добре знають, що з терористами переговори не ведуть.

16 липня 2023 року Одеський порт покинуло наразі останнє судно, що діяло в рамках зернової угоди, а 17 липня Росія офіційно повідомила ООН, що виходить з "Чорноморської зернової ініціативи".

Щоб закріпити ефект, наступного дня, 18 липня 2023 року, росіяни завдали комбінованого масованого удару крилатими ракетами "Калібр" та іранськими дронами по Одещині, зокрема, було завдано руйнувань портам, на яких досі зберігається українське зерно.

Китай та Захід незадоволені

Саботаж Росії засудив весь цивілізований світ. США та ЄС закликали Москву негайно повернутися до виконання угоди та своїх зобов'язань. У Росії у відповідь лише задоволено потирали руки та оголосили демарш великою перемогою, а дехто навіть назвав помстою за чергову руйнацію "Керченського мосту".

Не стали мовчати й в Китаї. "Піднебесна" отримувала 24% поставок в рамках зернової угоди. Для Пекіна демарш Росії став неприємним моментом і вони випустили традиційне для себе комюніке в дусі "за все добре і проти всього поганого", але тональність документа передбачала, що зернова угода має тривати.

Китай сподівається, що Чорноморська зернова ініціатива й надалі буде збалансованою та повністю реалізованою… Китайська сторона готова посилити комунікацію та співпрацю з усіма сторонами для сприяння більшому міжнародному консенсусу та забезпечення глобальної продовольчої безпеки,
– речниця МЗС КНР Мао Нін стурбована порушенням балансу у світі.

Чого чекати далі

Поки в Росії насолоджувалися можливістю "насолити" цивілізованому світу та приректи на голодну смерть мільйони людей, представники адекватної частини планети думали над тим, як розв’язати проблеми.

Лідерство у цьому питання проявили Україна та Туреччина. 17 липня президент Зеленський у зверненні до нації заявив, що направив офіційні листи президенту Туреччини Ердогану і генсеку ООН Гутеррешу з пропозицією продовжити роботу Чорноморської зернової ініціативи або її аналога у тристоронньому форматі, тобто без Росії.

Попри демарш росіян Україна не планує "закривати" зерновий коридор. Про це голосно заявив президент Зеленський.

​​До нас звернулися компанії, які є власниками кораблів. Вони сказали, що готові, якщо Україна випускатиме вантажі із зерном, а Туреччина пропускатиме, — всі готові продовжувати постачання зерна,
– Володимир Зеленський в інтерв'ю журналістам з Африки 17 липня розповів про варіанти подолання російського демаршу.

Росія вже відреагувала на цю заяву погрозами речника Путіна.

Спроби продовжити зернову угоду без участі Росії повинні враховувати ризики, пов'язані з тим, що маршрут вивезення зерна проходить поблизу району бойових дій,
– Пєсков 18 липня погрожує мирним кораблям та їх екіпажам від імені Росії.

Слово за Ердоганом – як діятиме військовий флот Туреччини

Турецький лідер вже проявив себе, як прихильний до України політик. Після візиту президента Зеленського до Стамбулу та особистих переговорів турецький лідер здійснив декілька показових кроків:

• публічно та сердечно підтримав вступ України до НАТО;
• припинив викручувати руку Швеції та розморозив процес євроінтеграції Туреччини;
• повернув Україні інтернованих героїчних командирів "Азову", чим спровокував істерику в росіян;
• дав добро на передачу Україні сучасної зброї, зокрема, САУ T-155 Firtina;
• благословив спільний проєкт з Baykar, символічно, але саме в липні 2023 року в Україні почали будувати завод з виробництва БпЛА Bayraktar.

Зеленський провів потужні переговори з Ердоганом у Туреччині: дивіться відео

До всього цього варто додати гучні заяви Ердогана щодо зернової угоди:

• 14 липня 2023 року Ердоган знову спробував поставити Путіна на шпагат і заявив, що той згоден на подовження зернової угоди. Таку цитату поширила агенція AFP, але згодом її видалила. Натомість у Reuters продовжують стояти на своєму.
• Також представники Ердогана неодноразово говорили, що питання узгодять на особистій зустрічі турецького лідера та російського диктатора у серпні (нагадаємо, Путін перебуває у міжнародного розшуку, але Туреччина не зобов'язана видавати міжнародного злочинця Гаазі).
• Цікаво, що представники Путіна говорять про серпневу зустріч дуже обережно, але, схоже, знову будуть поставлені перед фактом.

Якщо ж серпнева зустріч Ердогана і Путіна не відбудеться або не матиме позитивних для світу результатів, цілком можливо, що ми побачимо реалізацію силового варіанту розв'язання проблеми.

Чернетку ми вже бачили в листопаді 2022 року, коли Росія змушена була повернутися до виконання угоди фактично під тиском Анкари. Нині ж турецький воєнний флот може взяти на себе завдання по супроводу і забезпечення безпеки кораблів.

Російські пропагандисти нині ледь не в один голос волають, що Туреччина "на это на пойдет". Проте, підстав для їх ірраціональної впевненості не так і багато. Ердоган показав себе на міжнародній арені як сильний гравець і, схоже, не планує прогинатися під Путіна.

Операція в Аденській затоці – чому варто про неї згадати

Варто нагадати і про те, як цивілізований світ розв'язував схожі проблеми раніше. Класичним прикладом тут є натівська операція Ocean Shield в Аденській затоці проти сомалійських піратів. Вона почалася у 2009 році і завершилась у 2016-му повним розгромом корсарів.

До речі, Україна та Росія були запрошеними учасниками операції. Зокрема, в 2013 році бойове завдання в Аденській затоці виконував фрегат ВМС України "Гетьман Сагайдачний" під командуванням капітана другого рангу Романа П'ятницького.

Гетьман Сагайдачний розганяв піратів в Аденській затоці / фото ВМС України

Звісно, у сомалійських піратів, на відміну від російських не було ядерної зброї, і це наразі є головною проблемою. Втім, в історії є й інші приклади. Навіть за участі Росії, точніше Російської імперії, до спадщини якої постійної апелює Путін, хоч і не має ніякого юридичного права на це.

Мовиться про так званий "збройний нейтралітет" коаліції європейських держав на чолі з Росією, Данією та Швецією, який підірвав спроби британської блокади своїх повсталих колоній у Північній Америці та суттєво допоміг США у війні за незалежність. Нині роль коаліції може відіграти Туреччина (воєнні кораблі інших держав, згідно з Конвенцією Монтре, не можуть наразі заходити у Чорне море).

Усі кроки Ердогана після перемоги на виборах свідчать про цілісну та послідовну політику на зближення з заходом та підтримку України. Схоже, що Туреччина нарешті обрала сторону. Це означає, що справи в Росії кепські, крім ядерних проєктів вона нічого не може запропонувати Анкарі. Натомість ціна підтримки Москви або хоча б просто нейтральності непомірно зростають для Туреччини.

Турків точно не злякають слова Пєскова і вони мають чим відповісти на російські погрози, проте, є відчуття, що до цього таки не дійде – Росія вкотре проковтне образу та погодиться на відновлення зернової угоди. А "народу" той самий Пєсков радісно повідомить, що Росія нарешті отримала якісь "гарантії" та врятувала "Глобальний південь" від голоду. І лише "воєнкори" з сумом назвуть це черговим "договорняком".