Кримський міст буде зруйновано вщент, щойно ЗСУ вийдуть на Азовське море. Прогнози офіцера Крамарова

Удар по Кримському мосту 17 липня був насправді дуже вдалим. Проте, щоб повністю зруйнувати цю споруду, знищити її вщент, українські Сили оборони мають вийти на узбережжя Азовського моря. Це може статися до кінця поточного року. Вихід на Кримський перешийок фактично забезпечить повний вогневий контроль ЗСУ над окупованим півостровом. А це означатиме можливість безперешкодно завдавати ударів по базах ворога в Севастополі та по інших локаціях.

Проте, наразі ворог вчиняє спробу наступу на Куп’янському напрямку, щоб відволікти сюди Сили оборони. Чому саме тут? Бо лише на цій ділянці фронту окупант має найбільш боєздатні сили. Його найбільша мета – досягти на фронті певного статус-кво, коли жодна з сторін не матиме змоги просуватися вперед, а лінія фронту вирівняється. Саме на це розраховує Кремль, аби розпочати "мирні переговори" з Києвом. Втім, у ЗСУ є можливості вкотре зламати плани ворога. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.

– Успішний удар по Кримському мосту дуже надихнув українців. Проте, як це буває у таких випадках, знов озвучуються занепокоєння щодо удару у відповідь від окупанта. На вашу думку, чи буде він? Якщо так, наскільки потужним?

– Я б не ставив питання таким чином, тому що нас і так обстрілювали. В травні по Україні щоночі нещадно завдавали ударів всіма типами ракетного озброєння, було масове застосування дронів-камікадзе "Шахед". В той момент Кримський міст в другий раз підірваний ще не був. Нам потрібно перемагати, а не займатися оцінкою якихось наслідків наших успішних дій.

Завдяки цьому удару по Кримському мосту логістика росіян з Кримом дуже ускладнена. Удар був надзвичайно ефективним, було знищено смугу. Сподіваємося, що такий удар буде ще не один, а хоча б два-три.

Щодо можливостей росіян, то в принципі вони залишилися такими, як були. Єдине, що після подій травня – початку червня, коли вони дуже активно, щодня завдавали ракетних ударів та ударів дронами по Україні, вони дещо вичерпали свій боєзапас ракет. Хоча, на жаль, думаю, найближчим часом вони намагатимуться показати Путіну якусь картинку. Дрони-камікадзе – стовідсотково. Плюс комбінації ракет різних типів, які у них є в наявності.

– Звісно, ми б дуже хотіли, щоб цей міст був остаточно зруйнований, завалений. Наскільки це можливо сьогодні, зважаючи на засоби, які нам надають наші західні партнери?

– Мені здається, що питання вже не стільки в тих засобах, які нам надають західні партнери. В цьому я підтримую тезу генерала Залужного, що в нас з’являються власні засоби. Відбулась певна революція морських дронів, є прогрес у виробництві далекобійних ракет певних типів. Це дає нам можливість говорити, що ми маємо власні засоби, на застосування яких нам не треба питати дозволу.

Окрім того, дуже ефективно себе проявляють ракети Storm Shadow. Варто визнати, що деякі з них все одно збиваються, тому що це крилаті ракети. Проте, відсоток збиття доволі низький, а втрати для окупантів доволі значні.

– Як правило, коли йдеться про звільнення Криму, експерти вказують на три важливих напрямки: знищення Кримського мосту, удари по базі Чорноморського флоту РФ та відрізання окупанта від материкової частини України. Як ви бачите перспективи виконання цих завдань?

– Я вважаю, що поки що про Крим говорити дуже й дуже завчасно. Для того, щоб звільнити Крим, потрібно отримати плацдарм. Це південь – лівобережжя Херсонщини, Запорізька область. Коли ми звільнемо південь, ми зможемо говорити про кримські перспективи.

Наразі ворог підтягнув сто відсотків своїх резервів і на південь, і на схід. Він намагатиметься перехопити нашу стратегічну ініціативу та збити наступальний темп. Саме з цим пов’язані події на Куп’янському напрямку.

Отже, лише після звільнення півдня ми будемо оцінювати наші можливості з Кримом. Якщо ми отримаємо такий плацдарм, наприклад, до кінця цього року, щойно ми вийдемо до Азовського моря, буде зруйнований вщент Кримський міст, а щойно ми вийдемо до Кримського перешийку, ми зможемо набагато ефективніше відпрацьовувати вже по військових базах в Севастополі та всіх інших, які знаходяться на території Криму. Ми зможемо взяти його під повний вогневий контроль.

– Ви вже згадали про наступ ворога на Куп’янському напрямку. Наскільки великий ресурс є у ворога, щоб перехопити стратегічну ініціативу в наших Сил оборони?

– Як завжди, це питання буде вирішувати поле бою. В нас є ще не застосовані резерви, а ворог вже ввів всі сто відсотків своїх резервів. Наприклад, чому вони пішли в наступ саме на Куп’янському напрямку? Тому що там ворог мав найбільш боєздатне угрупування.

Якщо подивитися їхні наступальні дії з січня по березень, то вони не брали активної участі у бойових діях. Вони фактично просто сиділи в обороні й не атакували, як це було на Бахмутському, Донецькому напрямках. Чисельність цього угруповання близько 70 тисяч. Це боєздатне угруповання, в складі якого частина тих, хто відступив з Харківщини. Вони робили ротацію, доукомплектацію, в тому числі технікою. Наразі вони доповнили його резервом у 30 тисяч.

Плюс, звісно, для них було б дуже важливо повернути стратегічні об’єкти – Лиман, Куп’янськ-Вузловий – для покращення своєї логістики по всій лінії фронту. Тому вони активізувалися саме на цьому напрямку. І, звичайно, ставиться задача перехоплення стратегічної ініціативи.

В чому це полягатиме? Спочатку ворог намагався примусити нас максимально використати свої додаткові резерви на південному напрямку – в нього цього не вийшло. Потім він намагався зробити це на напрямку Бахмут-Авдіївка – не зміг. І зараз ми бачимо спробу з Лиманом. Ворог хоче, щоб ми використали усі наявні сили та засобі, які ми наразі не використовуємо, тому що таким чином ми витратимось й утвориться те, до чого прагне Росія – певний статус-кво.

Ми отримаємо більш-менш стабільну лінію фронту, коли за об’єктивними оцінками ми будемо розуміти, що ні ми не можемо їх тиснути, ні в них немає більшого потенціалу для просування. В такому разі Кремль може отримати те, чого хоче найбільше – переговорів.

Питання в тому, щоб Сили оборони України на цьому напрямку витримали цю навалу. Нам необхідно максимально берегти наші резерви. Якщо ми виснажимо це угруповання ворога наявними силами, ми зможемо закласти фундамент для подальшого ефективного просування.

Думаю, такий характер бойових дій триватиме до кінця літа. Якщо ми виснажимо резерви ворога, то на початок осені, коли ще буде гарна погода, в росіян вже не залишиться ані особового складу, ані техніки, і тоді ми, застосовуючи свої резерви, зможемо вибити ворога з певних напрямків – з тих, де це буде виходити краще.

– Якою є роль ПВК "Вагнер"? Це резерв окупаційних військ чи вже ні?

– Це вже історія.

– Але ж ці люди десь є, вони не зникли.

– Це був найбоєздатніший підрозділ російської армії через цю абсолютно варварську філософію, якою воно керувалося. Суцільні штурми, абсолютне нехтування збереженням людського життя, військова зухвалість високого рівня. Вони були готові перемелювати велику кількість людського матеріалу заради своїх цілей. Вони мали безкінечний ресурс, який могли використовувати абсолютно безжально. До того ж до травня там був професійний гарний кістяк. Я маю підтвердження цьому від моїх побратимів, які стикалися з "вагнерівцями" під тим же Бахмутом.

Але зараз цього вже немає. Частина представників ПВК "Вагнер" відбула до Африки, звідки вже не повернеться. Частина з них підписала контракт з міністерством оборони Росії, а це вже не та структура, якою була ПВК "Вагнер". І певна частина опинилася в Білорусі. Але, як на мене, це угруповання – звичайна лякалка, яка насправді нічого з себе не являє.

Тому ПВК "Вагнер" на цій війні – це вже історія. Проте, не варто забувати, що в Росії є інші приватні військові компанії, зокрема, афілійовані з міністерством оборони, і їх продовжують використовувати. Але від "Вагнера" залишився лише бренд.